Рада хоче заборонити публікувати деякі судові рішення щодо нацбезпеки, мобілізації та військового обліку

На розгляді Верховної Ради знаходиться законопроєкт №7033-д, у разі ухвалення якого заборонять публікувати окремі відомості щодо деяких справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень. 

Картка законопроєкту є на сайті парламенту. 

На розгляд Ради документ подали ще у 2023 році, а авторами стала група депутатів Денис Маслов, Іван Калаур, Микола Стефанчук, Роман Бабій, Валерій Божик, Анатолій Гунько та Павло Павліш.  

Законопроєкт, між іншим, передбачає, щоб судді на власний розсуд вирішували, яку інформацію у рішенні можна не публікувати з мотивів безпеки. Також нардепи хочуть повністю обмежити загальний доступ до судових рішень у справах про злочини проти основ нацбезпеки, охорони держтаємниці, недоторканності держкордонів, призову і мобілізації, а також порядку несення військової служби.

За задумом, обмеження має діяти рік після завершення воєнного стану.

Одразу після внесення документа низка громадських організацій та правників виступили з різкою критикою, тож проєкт зняли з пленарного засідання. ZMINA тоді розповідала, чи насправді таке обмеження відповідає законодавству та якою є шкода через недоступні рішення судів, а Центр прав людини ZMINA скерував до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України скаргу щодо реєстру судових рішень. 

Нардепи аргументують введення заборони тим, що у судових рішеннях нібито “залишається відкритою інформація про посаду та місце роботи особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, що потенційно може становити загрозу національній безпеці України“. Втім, як звертає увагу юрист Фундації DEJURE Володимир Гришко, інформація про держбезпеку у сфері оборони й охорони правопорядку й так є таємницею, а судові рішення в цій частині не публікують. 

“Якщо автори вважають, що поза державною таємницею все ще є інформація, яка потенційно може загрожувати національній безпеці, тоді їм варто визначити, що це за інформація, та передбачити вичерпний її перелік… За логікою ініціаторів доступ до рішень у всіх кримінальних справах можна буде обмежити, адже в таких рішеннях можливо теж будуть описуватися обставини, які “потенційно” зможуть становити загрозу нацбезпеці. Такий спосіб є попросту непропорційним”, – вважає правник. 

Ілюстраційне зображення. Фото: orthochristian.com

Окрім цього, Гришко каже, що приховування судових рішень однозначно підвищить напругу і недовіру до таких рішень в українському суспільстві. 

Питання є й до переліку відомостей, які не можна розголошувати в судових рішеннях, зокрема найменування та розташування об’єктів критичної інфраструктури. Як нагадує Гришко, перелік таких об’єктів є невичерпним і нестабільним.

Зі свого боку правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк звертає увагу, що проєкт закону суперечить сутності статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме про право на справедливий суд.

“Будь-яке обмеження гласності судового розгляду має спиратися на принцип необхідності в кожному окремому випадку, має враховуватися баланс національної безпеки та гласності розгляду. Суд має визначати, що конкретні аспекти справи потребують закритості засідання, і рівень закритості має співвідноситися з обсягом цієї інформації – не вся інформація щодо справи, навіть в такому випадку, може бути закрита”, – каже фахівчиня. 

Критикують законопроєкт не лише громадськість, але й головне науково-експертне управління Верховної Ради. У його висновку, між іншим, йдеться про те, що у разі прийняття запропонованих змін створяться підстави для “нерозголошення”, наприклад, назви та адреси суду як об’єкта критичної інфраструктури. 

Також нагадують, що однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Ба більше, близькі родичі та члени сім’ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники ЗМІ мають пріоритетне право ходити на засідання. 

“Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Водночас це має наслідком безконтрольний витік усієї інформації, яка була озвучена в судовому засіданні. Відтак постає питання доцільності визначати певну інформацію на розсуд суду такою, що не підлягає розголошенню (опублікуванню) на стадії направлення рішення до Реєстру, після того, як вона стала відома невизначеній кількості осіб внаслідок проведення відкритого судового засідання”, – кажуть автори висновку. 

Нині незрозуміло, коли Верховна Рада у другому читанні розглядатиме законопроєкт. Член парламентського комітету з питань правової політики та один з авторів документа Роман Бабій, якого цитує “Судово-юридична газета”, каже, що комітет рекомендував проєкт до ухвалення. Нардеп пов’язав це з ухваленням закону про мобілізацію. 

За даними журналістів “Судово-юридичної газети”, органи судової влади ідею нардепів підтримали.

Нагадаємо, нещодавно військового засудили до п’яти років за відмову форсувати Дніпро, але він каже, що не міг це зробити через контузію. 

Ухвалювати такі вироки стало можливим після того, як президент Володимир Зеленський, попри критику тисяч українців, посилив відповідальність військових за невиконання наказу. Відтоді суд не зможе призначати м’якше покарання, ніж визначене санкцією статті. 

Фотографія обкладинки: TI Ukraine