Чому влада хоче приховати судові рішення?

З початком повномасштабної війни Росії в Україні доступ до деяких державних реєстрів закрили чи суттєво обмежили. Серед таких реєстрів – Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР). Водночас він є важливим джерелом для моніторингу інформації про стан кримінальних проваджень і зміст судових рішень, зокрема тих, що стосуються таких суспільно важливих тем, як корупційні злочини, переслідування громадських активістів, волонтерів та журналістів, притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність тощо. 

Про те, чим влада аргументує закриття вилучення судової інформації з публічного простору, скільки рішень недоступні наразі, чи насправді таке обмеження доступу відповідає законодавству та якою є шкода через недоступні судові рішення, читайте в матеріалі.

Хронологія проблеми

Проблема зникнення судових рішень в ЄДРСР виникала й раніше. Згідно з дослідженням Фундації Dejure, судові рішення в резонансних справах (наприклад, у справі про спецконфіскацію 1,5 млрд доларів експрезидента Віктора Януковича чи у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета) зникали з судового реєстру, були засекречені або ж взагалі не потрапляли до нього. А ті рішення, що є в реєстрі, недоступні для ознайомлення. 

Втім, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну й введення режиму воєнного стану ця проблема набула масового масштабу. Державна судова адміністрація – орган, який відповідає за роботу реєстру і відображення в ньому судових рішень, повністю закрив доступ до реєстру. Його відновили у червні 2022-го, проте правозахисники та активісти виявили, що з публічного доступу зникли майже всі вироки за кримінальними правопорушеннями за останні три роки. Так, наприклад, по Харківській області в судовому реєстрі залишилось лише 30 вироків за 2022 рік, а за весь 2021 рік – лише 19. Якщо вірити судовому реєстру, то за весь 2020 рік всі суди Харківської області винесли лише чотири вироки, що вочевидь неможливо. 

Зникнення документів можна відслідкувати не тільки за територіальною ознакою. Це видно і по справах щодо переслідування активістів і волонтерів, які моніторять експерти Центру прав людини ZMINA. В інтернеті згадуються численні випадки затримання і обшуків волонтерів по статті 201-2 КК України, органи прокуратури на офіційному сайті повідомляють про винесення вироку, проте рішення судів по цих провадженнях відсутні у ЄДРСР. 

Інший приклад – притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність. Так, згідно з даними Офісу генпрокурора, за відповідною статтею відкрито 3671 кримінальне провадження. Водночас в ЄДРСР доступні  лише 64 документи, які їх стосуються. 

З проблемою обмеження доступу до судових рішень також зіштовхувались і журналісти “Української правди”, висвітливши це у публікації.

21 грудня 2022 року правозахисні організації звернулися із відкритим зверненням до Державної судової адміністрації, в якому вимагали припинити негативну практику обмеження доступу до документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відновити доступ до рішень та забезпечити своєчасне внесення процесуальних документів до реєстру.

Обґрунтування обмежень

У своїй відповіді Державна судова адміністрація України зазначила, що при вилученні з публічного доступу судових рішень керувалась інструктивними листами СБУ, дорученнями уряду, зверненнями командування ЗСУ, судів та окремих суддів щодо нерозголошення інформації про окремі рішення, ухвалені в межах кримінального провадження. Водночас у реєстрі закрили доступ до рішень, ухвалених у межах кримінальних проваджень судів, які опинились на тимчасово окупованих територіях України, припинили роботу внаслідок бойових дій, а також до рішень, де міститься інформація про розташування та найменування військових і правоохоронних формувань та об’єктів критичної інфраструктури. 

Також в своїх обґрунтуваннях судова адміністрація посилалась на частину 3 статті 34 (обмеження свободи слова в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку тощо) та частину 2 статті 64 (окремі обмеження прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану) Конституції України, статтю 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” (публічна інформація з обмеженим доступом) і постанову Кабміну №263 від 12 березня 2022 року, яка регулює функціонування публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану.

Скільки триватимуть обмеження доступу до мільйонів судових рішень

ДП “Інформаційні судові системи” – підприємство, яке підпорядковано ДСА і технічно виконує поставлені нею завдання, підтвердило обмеження публічного доступу до понад шести мільйонів судових рішень у реєстрі. 

Також підприємство повідомило, що рішення не з’являться у реєстрі до створення моделі автоматизованого знеособлення відомостей, які не можна розголошувати в текстах електронних копій судових рішень в умовах воєнного стану. Станом на грудень, кажуть на підприємстві, строк завершення побудови цієї моделі перебував на стадії апробації проміжного етапу її створення. На початку січня ДСА повідомила, що завершить знеособлення інформації і поверне публічний доступ до недоступних нині судових рішень орієнтовно протягом наступних чотирьох місяців. 

“Між заявами обох органів спостерігається певна суперечність, що ставить під сумнів реалістичність повноцінного відновлення доступу до реєстру до травня 2023 року. Вочевидь це дуже дуже оптимістичний прогноз, а якщо поглянути на це реалістично – обмеження доступу до щонайменше шести мільйонів рішень може тривати необмежений час. Це не лише робить реєстр нефункціональним, але і порушує принцип правової визначеності”, – додає юридичний радник ZMINA Данило Попков. 

Чи справді обмеження є законним

Закон України “Про доступ до судових рішень” чітко визначає випадки обмеження доступу до рішень у реєстрі:

• за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні, яке підлягає захисту від розголошення; 
• ухвали суду щодо проведення негласних слідчих дій та обшуків оприлюднюються через один рік після їхнього винесення;
• рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується. 

Також у статті 7 вищезгаданого закону перелічені відомості, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу. Проте самі судові рішення повинні знаходитись у публічному доступі.

ДСА у відповідях на запити правозахисників, а також у копіях розпоряджень ДП “Інформаційні судові системи” або не наводить посилань на норми законодавства, які дозволяють їй вилучати з публічного доступу судові рішення, або такі посилання лише підтверджують, що такого права у ДСА немає. Також за законами, що діють наразі, не можна вилучати рішення з ЄДРСР на підставі інструктивних листів СБУ, доручень уряду, звернень від командування ЗСУ, звернень судів та суддів щодо нерозголошення інформації про окремі рішення. Отже, ДСА не мала повноважень вилучати судові рішення з відкритого доступу навіть через наявність у них даних про місце розташування юридичних осіб – органів державної влади, а також об’єктів критичної інфраструктури. Це є прямим порушенням Закону України “Про доступ до судових рішень”.

Чи є доцільним і необхідним вилучення судових рішень

Юридичний радник Центру прав людини ZMINA Данило Попков вважає, що масштабне “зачищення” реєстру непотрібне попри війну Росії в Україні.

“Вилучення з ЄРСР понад 6 мільйонів документів шкодить суспільству більше ніж приносить користі. Були вилучені рішення, винесені ще до 24 лютого 2022 року. Яку секретну інформацію містить вирок про крадіжку в 2020 році, або корупційне правопорушення в 2021-му, якщо ця інформація не складала жодної таємниці під час винесення, також не існує жодної таємниці про вироки в 2019 році”, – говорить юрист. 

Російська Федерація ретельно готувалась до вторгнення в Україну, а тому російська розвідка вже давно володіє інформацією про розташування військових, правоохоронних та критичних об’єктів інфраструктури в Україні, вважає правник. Місця розташування цих об’єктів переважно не змінились з початку повномасштабного вторгнення і ворог регулярно їх атакує. Про величезні обсяги зібраної інформації про Україну також свідчить факт формування Росією списків громадян України, які підлягали б першочерговому виявленню і знищенню російськими збройними формуваннями на тимчасово окупованих територіях. 

Які наслідки вилучення судових рішень і кому це вигідно

Окрім незаконності вилучення рішень, обмеження доступу до рішень у реєстрі є проявом закритості влади під час війни, кроком назад від демократичних цінностей.

“Це унеможливлює громадський контроль за діяльністю влади під час війни і відкриває широкий шлях до зловживань посадовців. ЄДРСР – є дуже важливим джерелом для журналістів, які розслідують корупційні правопорушення і зловживання владою, які так само вчиняються під час війни і є небезпечними. Також доступ до судових рішень щодня потрібний у діяльності адвокатів, науковців, правознавців, правоохоронців, громадських активістів і правозахисників. Закриття доступу до судової практики робить дії держави менш прогнозованими і зрозумілими, що врешті також підриває необхідну під час війни довіру суспільства до влади”, – пояснює Данило Попков. 

Наразі у парламенті зареєстровані два законопроєкти: №7033-д від керівника комітету ВРУ з питань правової політики Дениса Маслова і №8168 від Міністерства юстиції України. Обидва законопроєкти пропонують суттєво обмежити або зовсім закрити доступ до реєстру судових рішень. Отже, депутати й уряд збираються узаконити цей “постріл у ногу” української держави і суспільства. 

Що варто змінити

Насамперед влада має зрозуміти, що доступ до судових рішень – це здобуток українського суспільства й міжнародних партнерів, які допомагали його створити. Це не просто публічна інформація, а один із механізмів демократії і забезпечення справедливості в українському суспільстві. Безумовно, в умовах війни деяку інформацію потрібно прибрати, і якщо навіть ворог зможе її здобути в інший спосіб, не потрібно полегшувати йому завдання. Втім, обмеження відкритого доступу до певних видів інформації, а також визначення обсягу, часу і механізмів обмеження повинні відбуватись виключно на підставі закону. Тож спочатку мають бути ухвалені зміни до закону, а вже потім інформація має вилучатись. Зараз же все навпаки: після озвучення проблеми правозахисниками, депутати і уряд кинулись легалізувати незаконні дії ДСА через законопроєкти, а сама ДСА на невизначений час обмежила доступ до рішень. 

“Рішення про обмеження інформації у реєстрі, а тим більше про його закриття, може ухвалюватись виключно після узгодження позицій і досягнення згоди з представниками журналістської, правозахисної, юридичної спільноти і міжнародними партнерами. ДСА, Міністерство юстиції, народні депутати не проводили консультацій, тому спроби по-тихому закрити доступ до інформації завжди сприймаються як намагання приховати можливі незаконні дії влади”, – вважає Данило Попков. 

Центр прав людини ZMINA разом з партнерами працює задля збереження відкритого доступу до судових рішень у ЄДРСР та публічно критикуватиме спроби влади приховати суспільно важливу інформацію від громадян та міжнародних партнерів. Наразі правозахисники скерували скаргу до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України з вимогою перевірити можливе порушення ДСА права на доступ до судових рішень в ЄДРДС і відновити його.