Прослуховування журналістів: які проблеми існують у цій сфері та як вплине вступ України до ЄС

Прослуховування журналістів, активістів та адвокатів – проблема, яка існує в Україні роками. Людину про це не повідомляють, а проконтролювати, яку інформацію та за який період знімали, неможливо.

Про наявні проблеми щодо прослуховування журналістів та виклики, які виникнуть на шляху євроінтеграції, розповіла старша юристка Лабораторії цифрової безпеки Тетяна Авдєєва під час обговорення на тему “Реформи прав людини, необхідні нам для вступу в ЄС”, передає ZMINA.

В Україні негласних слідчих дій проводиться у кілька разів більше, ніж в європейських країнах чи США, зазначив програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс уже декілька серйозних рішень, які стосуються цього питання – наприклад, “Денисюк та інші проти України” та “Седлецька проти України”.

Зокрема, за справою “Седлецька проти України” ЄСПЛ визнав порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, бо втручання було надмірним та невиправданим, судовий контроль не був забезпечений. Йшлося про те, що Генпрокуратура України отримала припис суду про отримання доступу до даних мобільного телефону журналістки від мобільного оператора. Журналістів про це не повідомили.

Ці справи стали знаковими прикладами незаконного втручання в приватне життя, звернули увагу в Центрі громадянських свобод. Також нещодавно антикорупційний активіст Віталій Шабунін повідомив, що правоохоронці отримали доступ до телефонних даних його дружини за останні два роки. 

“У демократичних країнах органи правопорядку і суди збирають і щороку оприлюднюють статистику щодо негласних слідчих дій, і це те, що ми б хотіли зробити в Україні. Щоб бачити, скільки в Україні було видано дозволів на проведення тих чи інших слідчих дій, це показувало б масштаби втручання у права людини”, – сказав Володимир Яворський.

Тетяна Авдєєва розповіла, що коли в Лабораторії цифрової безпеки працюють з журналістами, яких прослуховують, то найчастіше стикаються з проблемою, що немає повідомлення про це:

“Наприклад, у нас прослуховують журналістів, потім з’ясовується, що нічого незаконного там не було, і ми навіть не можемо зрозуміти, що слухали, з ким могли прослуховувати комунікації. Як наслідок, неможливість оскаржити”.

Вона додала, що у Європейського суду з прав людини є така практика як Правило 39. Це можливість отримати ухвалу, яка забороняє національним органам влади здійснювати будь-якого роду дії, які, по-перше, можуть перешкоджати ЄСПЛ розглядати справу, а по-друге – які можуть продовжувати порушувати права людини, доки відбувається розгляд справи в ЄСПЛ.

“У цьому випадку дуже показовий кейс, коли був тимчасовий доступ до пристроїв Седлецької, і перше, що зробив ЄСПЛ, виніс ухвалу за Правилом 39 – до кінця розгляду справи судом будь-яке прослуховування має бути зупинене”, – зазначила юристка.  

За її словами, навіть, щоб ініціювати такі механізми, потрібно розуміти, що прослуховування досі відбувається, в якому обсязі і що саме оскаржується.

“Якщо ми оскаржуємо щось, то в якому форматі, чи можемо ми отримати компенсацію, якщо доведемо, що порушення було здійснено? Наразі українське законодавство цього не передбачає, можна просто визнати докази такими, що є недопустимими через процесуальні порушення. Але отримати компенсацію на підставі того, що це порушення законодавства, наразі майже неможливо”, – звернула увагу Тетяна Авдєєва.

Експертка розповіла, як з технічної точки зору здійснюється зняття інформації:

“Коли ми отримуємо ухвалу, по-перше, це питання обґрунтування, тобто, які саме дані, яку інформацію шукають. Але, коли доступ до інформації отримується, проконтролювати, який саме обсяг знімається, на практиці майже нереально”.

Теоретично можливо зняти інформацію за стільки часу, скільки вона існує в оператора інформаційно-комунікаційних систем або провайдера електронних комунікацій.

“Якщо в нього міститься інформація за останні 10 років, теоретично можна отримати доступ до інформації за останні 10 років”, – зауважила вона.

Також юристка звернула увагу на проблему відсутності “фільтра” – якщо за конкретною справою шукають інформацію в рамках комунікації між конкретними суб’єктами, ухвала суду уповноважує отримувати доступ до інформації за певний період часу, то теоретично це може бути комунікація з будь-ким:

“Немає контролю в процесі того, яка саме інформація переглядається. По факту можна навіть проглянути інформацію, яка потім буде використовуватися для того, щоб відкривати інші провадження. Жодного технічного “фільтра” наразі не існує – це дуже велика проблема”.

За словами Тетяни Авдєєвої, стосовно адвокатів на рівні законодавства вже є певні “запобіжники”. Складнішою є ситуація з журналістами і правозахисниками:

“По-перше, тому що у нас дуже складно з визначенням журналіста в законодавстві, тобто умовно це особа, яка має прескарту, чи особа, яка здійснює журналістську діяльність. Часто розслідувачі можуть не мати прескарт”.

По-друге, проблема стосується правозахисників, бо вони також можуть через своє спілкування потрапити під прослуховування.

“Навіть мої колеги з нашого департаменту цифрової безпеки, які дуже часто працюють з журналістами, активістами, правозахисниками і теоретично можуть за рахунок переписок з ними мати доступ до конфіденційної інформації, перебувають у дуже вразливому становищі. Але якихось додаткових гарантій, які їх захищають, немає”.

На думку юристки Цифролаби, ситуація може стати гіршою після повноцінної євроінтеграції:

“Тому що зараз ми говоримо про інформаційно-комунікаційні системи з точки з зору SMS і телефонних розмов, а коли буде повноцінна євроінтеграція і Україна стане частиною європейського цифрового ринку, ми будемо говорити ще й про платформи, соціальні мережі, месенджери, про по суті весь цифровий простір”.

Вона звертає увагу, що в Європі є достатні “запобіжники” від порушення прав людини у цій сфері.

“У Британії, коли відбуваються негласні слідчо-розшукові дії, обов’язкове повідомлення особи навіть у випадках, коли ці дії не дали бажаного для органів досудового розслідування результату. Нічого не знайшли, але особу все одно повідомили”.

Також там повідомляють про обсяг, період прослуховування, про те, яку саме інформацію отримали.

“В разі чого там є механізм оскарження і незалежний наглядовий орган. В багатьох країнах є наглядові органи різних типів, які слідкують за дотриманням правил захисту персональних даних і права на приватність в цілому. Є органи, які слідкують за тим, чи державне стеження, яке включає загальне стеження на кшталт відеоспостереження і негласні слідчі дії, є правомірним, необхідним і пропорційним”.

Тетяна Авдєєва завернула увагу, що в країнах ЄС інформацію вже почали отримувати з платформ, наприклад, переписки в месенджері чи переписки в WhatsApp.

“Якщо ми будемо інтегруватися в ЄС, не змінивши перед цим процесуальне законодавство для того, щоб надати додаткові гарантії під час негласних слідчих дій, у нас в цій сфері буде дуже багато проблем”.

Юристка радить журналістам, які спілкуються з журналістськими джерелами, викривачами, тобто особами, які є захищеними і які їм повідомляють конфіденційну інформацію, користуватися месенджерами.

“Тому що до месенджерів складніше отримати доступ, бо більшість платформ наразі не підпадають під юрисдикцію України і вони не настільки охоче співпрацюють з українськими органами влади”.

Наразі в Україні кількість суб’єктів, які залучені до цього процесу, дуже обмежена – це слідчий суддя, орган досудового розслідування, прокуратура. А з технічного боку – це оператори інформаційно-комунікаційних систем, провайдери електронно-комунікаційних послуг.

“Відповідно до законодавства, яке регулює їхні обов’язки, вони зобов’язані слідкувати за тим, який обсяг інформації може надаватися. Також – чи є правові підстави для того, щоб будь-хто, хто до них звертається, в тому числі органи державної влади, міг таку інформацію отримувати. Я дуже сумніваюся, що у нас такий контроль з боку цих провайдерів здійснюється. Наразі це проконтролювати незалежній третій стороні неможливо”.

Тетяна Авдєєва також звернула увагу на те, що з повноцінною євроінтеграцією повиринає чимало супутніх викликів. Наприклад, у ЄС є директива про захист прав викривачів, яка встановлює для них додаткові правила захисту, в тому числі процесуальні.

“Викривачі – це ті, хто працює в державних органах або в приватних компаніях. Ці люди, коли бачать з середини компанії чи державного органу порушення, таку інформацію можуть розкрити – щоб її оприлюднили і це спонукало до розслідування порушень, наприклад, корупційних. Вони також з погляду процесуального права мають бути захищені”.

Вона додала, що Акт про свободу медіа (European Media Freedom Act, EMFA) говорить про те, що заборонено використовувати шпигунське програмне забезпечення і шкідливе програмне забезпечення відносно журналістів і працівників медіа.

“Це буде не тільки особа з прескартою, яка здійснює розслідування, це, наприклад, буде головний редактор, який теж може мати доступ до спільного гугл-диску і таким чином мати доступ до все тієї ж конфіденційної інформації, імен журналістських джерел”.

За словами юристки, наразі в Україні це питання дуже проблематичне, тому що використання шпигунського програмного забезпечення теж є негласними розшуковими слідчими діями – отже, нікого не будуть повідомляти про те, що відбувається прослуховування, в тому числі програмне забезпечення, яке якимось чином завантажили на твій пристрій.

“Коли ми говоримо про захист і забезпечення правомірності, необхідності, пропорційності негласних слідчо-розшукових дій, це має бути комплексним питанням. Тому що “дірок” дуже багато, і винятково процесуальним правом  виправляти це може бути ефективно в деяких питаннях, а в інших – ні”.

Вона наголосила, що має бути багатоярусна система захисту – існування наглядових органів, визначення і захисту вразливих груп, щоб у кримінальному процесі були чітко визначені повноваження, обмеження, гарантії.

Нагадаємо, ZMINA писала, що до 2027 року Україна має імплементувати низку європейських норм щодо захисту журналістів, серед яких – Європейський акт про свободу медіа (European Media Freedom Act, EMFA), у статті 4 якого передбачено захист журналістських джерел. Експерти Інституту розвитку регіональної преси звернули увагу на загрозу розкриття джерел інформації в розслідуванні кримінальних проваджень шляхом доступу до речей і документів та обшуків у приміщеннях. Законодавча прогалина полягає у відсутності процесуальних гарантій для журналістів щодо повідомлення про слідчі дії. Пропонується внести зміни до КПК України щодо гарантій для захисту журналістських джерел під контролем суду.