Під час російсько-української війни безвісти зникли щонайменше 1 544 громадян України
У Міжнародний день зниклих безвісти, 30 серпня, правозахисники та активісти пікетували посольство Російської Федерації з вимогою припинити практику насильницьких зникнень у Криму і на Донбасі та розслідувати ці злочини.
Про це повідомляє кореспондент видання ZMINA.
За даними правозахисників, у тимчасово окупованому Криму сталося 44 випадки насильницьких зникнень, про долю 15 осіб наразі нічого не відомо.
Найбільша кількість зникнень сталась у березні 2014 року, коли Росія проводила активну фазу військової операції, що призвела до окупації півострова. Тоді зникли 19 громадян України, які згодом знайшлись. Останній такий випадок стався в ніч проти 25 травня 2016 року, коли невідомі викрали члена регіонального відділення Меджлісу Ервіна Ібрагімова.
“Насильницьке зникнення відбувається за принципом “немає людини – немає проблеми”. Це спроба знищити зазвичай активістів, які заважають. Російська Федерація активно вдається до цієї практики. Лік іде на тисячі людей. Ще до початку російської агресії в Україні я працював у складі зведеної мобільної групи правозахисників у Чечні, і вже тоді було понад 5 тисяч зниклих безвісти людей, яких, найімовірніше, ніколи й не знайдуть”, – розповів Костянтин Реуцький, якого разом із Євгеном Васильєвим білоруські силовики викрали під час протестів у Мінську.
“Це страшно, коли Росія експортує таку технологію до сусідніх країн. Білоруські силовики хизуються, кажучи, що знайдуть обов’язково тих, кого вони не схопили”, – розповів він, говорячи про системну практику насильницьких зникнень під час протестів у Білорусі.
“Створення страху через насильницьке зникнення ефективне. Тому що, коли людина усвідомлює, що її знайомий зник, то вона десять разів подумає, перш ніж виходити на протест”, – додала співзасновниця благодійного фонду “Восток SOS” Олександра Дворецька.
За її словами, наразі 780 родин по обидві лінії розмежування на Сході України очікують на звістки про своїх рідних. У цілому, за даними Міжнародного комітету Червоного Хреста, у російсько-українській війні на Донбасі зникли безвісти 1 500 українців.
“Ці родини щодня живуть надією. Вони постійно чекають на своїх рідних. Часто вони через це бояться покидати зону конфлікту. Вони не замикають двері, бо бояться, що коли ті прийдуть, їх не буде вдома. Вони постійно шукають своїх рідних та друзів у лікарняних списках загиблих, порівнюють ДНК-експертизи. Згадайте, коли востаннє ви переймалися через рідну людину, яка не виходила на зв’язок. Такі родини з такими відчуттями живуть постійно”, – розповіла правозахисниця.
Активісти через трафарет залишили на площі перед посольством РФ імена зниклих безвісти в Криму громадян, про долю яких нічого не відомо.
Правозахисники сподіваються на повноцінну роботу новозатвердженої Комісії з розшуку зниклих безвісти, яка має вносити зниклих осіб до відповідного реєстру. Вони відзначають недосконалість українського законодавства, через яке правоохоронці кваліфікують за різними статтями насильницьке зникнення, а саме за статтями про порушення правил ведення війни, насильницьке позбавлення волі або умисне вбивство.
Водночас правозахисники вважають за необхідне регулярно нагадувати міжнародним партнерам України про цей злочин проти людяності.
Координаторка Медійної ініціативи за права людини Марія Томак шкодує через реакцію Німеччини на окупацію Росією Кримського півострова.
“Німеччина ось-ось має головувати в ЄС, і серед її пріоритетів – Донбас. На жаль, за моїми спостереженнями, Німеччина не готова говорити про кримське питання. Ми спостерігаємо, як розгортається історія з отруєнням російського опозиціонера Олексія Навального, та попри це ця країна не відмовляється від проєкту Північний потік – 2″, – сказала вона. Марія Томак вважає важливим створення Міжнародної кримської платформи. Можливо, вона, за словами правозахисниці, змусить Захід надати публічні зобов’язання стосовно зусиль щодо деокупації Криму.
