Понад третину журналісток ніколи не проходили навчання з онлайн-безпеки та протидії насильству – “Жінки в медіа”
Понад 38% опитаних українських журналісток ніколи не проходили жодного навчання з онлайн-безпеки чи протидії цифровому насильству. Ще 26% не змогли точно відповісти.
Про це свідчать результати оцінювання потреб “Онлайн-насильство щодо українських медійниць: як це впливає, чого бракує, чого потребуємо”.
Фото: European Journalism ObservatoryНайчастіше навчання стосувалося цифрової безпеки – його проходили 27,5% зі 142 опитаних медійниць. Теми на кшталт протидії сексизму, емоційної саморегуляції, алгоритмів реагування або розпізнавання насильства згадували значно рідше.
Фото: “Жінки в медіа”Підтримка з боку редакцій під час атак зазвичай не є системною. Лише 31,7% респонденток зі 127 редакцій отримували словесну підтримку чи обговорення ситуації всередині колективу. Публічні заяви, кампанії в соцмережах або звернення до поліції траплялися рідше. Юридичну чи психологічну допомогу згадали лише одиниці – 2,8% та 3,5% відповідно.
На шкалі від 1 до 5, де 1 – “практично жодної підтримки”, а 5 – “максимальна підтримка”, більшість журналісток поставили своїм редакціям “трійку” або “четвірку”. Це показує, що підтримка існує, але часто залежить від окремих колег, а не від чіткої політики.
Фото: “Жінки в медіа”78 учасниць вказали, що найбільше потребують психологічної допомоги. Серед інших запитів – юридична підтримка (71), чіткий алгоритм дій під час атак (67), шаблони для звернень до поліції (42), консультації з цифрової безпеки (41), допомога з розголосом (39), фінансова компенсація, зокрема за терапію (38) та освітні програми (38).
Журналістки також зацікавлені в навчанні, яке охоплює не лише індивідуальну, а й командну підтримку. Найбільше їх цікавлять стратегії реагування, психологічне самозбереження, цифрова безпека, розпізнавання онлайн-насильства та фейкових акаунтів, а також навички підтримки колег у редакції.
Найзручнішим форматом назвали онлайн-курси у відкритому доступі (45,8%), далі – офлайн-тренінги у своєму місті (28,2%) та вебінари з експерт(к)ами (21,1%). Журналістки також очікують більш гнучких і комбінованих підходів – від інтерактивних матеріалів до менторства та супервізії.
Загалом результати дослідження демонструють високий запит на комплексну, доступну й системну підтримку – як під час онлайн-атак, так і для посилення довготривалої стійкості.
Нагадаємо, що більш як 60% українських журналісток стикалися з онлайн-насильством, однак менш ніж 1% з них зверталися по захист до суду – переважно вони залишаються без належної підтримки та правової реакції.
