Понад 60% журналісток зазнавали онлайн-насильства, менш ніж 1% зверталися до суду – “Жінки в медіа”

Так, онлайн-насильство стало буденністю для багатьох українських журналісток – про це свідчать результати опитування 142 медійниць зі 127 редакцій. У контексті повномасштабної війни та постійної цифрової присутності атаки в мережі – тролінг, погрози, сексуалізовані образи, кампанії дискредитації – набули систематичного характеру.

Понад 60% респонденток заявили, що стикалися з онлайн-насильством. Ще 11% не змогли однозначно відповісти, чи мали такий досвід. Хоча ці випадки часто залишаються поза увагою суспільства, їхні наслідки для самих журналісток виявляються серйозними.

Медійниці найчастіше стикалися з тролінгом у коментарях, мізогінними висловлюваннями, поширенням дезінформації, погрозами насильства або цькуванням родичів. Деякі повідомляли про доксинг – публікацію особистих даних без згоди, про використання deepfake-технологій, а також про порнопомсту.

Такі атаки шкодили не лише словами. Вони впливали на емоційний стан, спричиняли тривожність, страх, виснаження. Журналістки говорили про втрату мотивації, погіршення ментального здоров’я, страх у професійному середовищі, тимчасову відмову від публічності, самоцензуру, зміну тематики матеріалів або навіть вихід із професії.

Водночас майже 30% учасниць дослідження вважають, що онлайн-насильство на них не вплинуло. Це підкреслює різний досвід – для когось атаки стали травматичними, а хтось сприйняв їх як виклик, що не залишив сліду. Частина журналісток уже виробила стратегії захисту або вдається до психологічної відстороненості. Деякі не ідентифікують ці випадки як насильство, особливо якщо йдеться про сексизм або мізогінію, що сприймаються як “норма” в медіасередовищі. Тому, як зазначає організація “Жінки в медіа”, важливо забезпечити кожній можливість обирати й мати доступ до необхідних ресурсів.

Більшість опитаних – понад 60% – не зверталися по допомогу після атак. Психологи, колеги, юристи – ці ресурси для багатьох або недоступні, або залишаються поза увагою. Ті, хто все ж шукав підтримки, найчастіше зверталися до колег чи керівництва, правоохоронців або отримували приватну допомогу – по 13,4% відповідей у кожній категорії. До психологів і юристів звернулися лише 7% респонденток, до громадських організацій або профспілок – 4,2%. До суду пішла лише одна жінка.

Ще одна тривожна тенденція – те, що не всі розпізнають факт насильства. Лише 46% одразу зрозуміли, що зазнали онлайн-атаки. Інші усвідомили це пізніше або взагалі не визнали, навіть попри явні ознаки насильства. Це свідчить про низький рівень поінформованості та нестачу інструментів самозахисту.

Нагадаємо, що онлайн-платформи дедалі частіше стають простором для гендерно зумовленого насильства – сексистських висловлювань, погроз, переслідувань, сталкінгу. Ці дії мають довгострокові наслідки, особливо для журналісток, активісток і правозахисниць. Ситуацію ускладнює політична криза в США, адже більшість техгігантів зареєстрована саме там.

Коли платформи починають орієнтуватися на політичні вподобання нової адміністрації, це часто призводить до згортання політик рівності, а разом із цим – і до зниження ефективності реагування на онлайн-насильство.

Читайте також: Цькування, переслідування та напади на журналісток через професійну діяльність: як діяти в кожній із ситуацій