“Печерний расизм”, коли темношкірих студентів не пускають в аквапарк – експерти

Дата: 13 Липня 2015
A+ A- Підписатися

“Печерним расизмом” експерти назвали відмову впускати до розважальних закладів темношкірих студентів. А прокуратура сказала: немає заяви – немає справи.

Нещодавно в Ужгороді розгорівся скандал навколо приватного аквапарку. Місцева охорона не пустила темношкірих студентів до розважального закладу. Студенти навіть не змогли купити квитки. Відмовляючи у доступі до закладу, охорона послалась на відповідну вказівку власників аквапарку. Аквапарк належить колишньому голові міста Сергію Ратушняку. 

“Вони сказали, що не дозволять нам зайти всередину, тому що ми – іноземці і не такого кольору, як вони”, – передає слова Харі Кришнана Нараяна Свамі телеканал “СТБ”. Харі з Індії і навчається на медичному факультеті Ужгородського університету.  

Сам Сергій Ратушняк на своїй сторінці у мережі facebook прокоментував, що власники закладів мають право відмовляти у наданні послуг: “За рік в місті СНІД-хворих стало в 14 (!!!) разів більше. Адміністрації всіх громадських закладів Європи і світу мають право підозрювати відвідувача на наявність алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, наявність кожно-венеричних захворювань і неадекватної поведінки”.

Правозахисники вважають таке ставлення дискримінаційним.

Координаторка мережі “Ініціатива Розмаїття” Яна Салахова переконана, що в діях працівників аквапарку виражена відмова в доступу до закладу на підставі етнічності. А це заборонено антидискримінаційним законодавством України. 

Координатор проекту “Без кордонів” Центру “Соціальна Дія” Максим Буткевич називає таку відмову “нацистстським рецидивом”.

“Це важко коментувати, бо це печерний вік, епоха колоніалізму. Це, на щастя, здавалось закінчилося поразкою в нацистській Німеччині, але рецидиви трапляються. Висловлювання Ратушняка і є цим рецедивом”, – переконаний Максим Буткевич.

Бізнес може встановлювати певні критерії, але вони мають містити раціональне обґрунтування, каже експерт. Як приклад Буткевич наводить практику закритих клубів, коли люди певного кола, певного стилю життя вирішують, що їм приємно проводити час у команії таких самих, як вони. Дружня компанія закріплює за собою певний об’єкт, куди, окрім членів цього “клубу”, нікого не пускають. 

“Однак якщо заклад позиціонує себе як частина громадської інфраструктури, неважливо, в чиїй власності вона перебуває, запроваджувати дискримінаційні практики просто тому, що так хоче власник, – це порушення закону. Тоді потрібно оголосили аквапарк своєю приватною хатинкою, зняти назву “Аквапарк”, повісити табличку “Приватна будівля” і запрошувати кого хочеш”, – пояснює Максим Буткевич. 

Також експерти згадують про схожий випадок дискримінації в Миколаєві. Так, власник бару “Сотка” – колишній народний депутат України Віктор Горбачов, – запровадив “правило”, згідно з яким до закладу не пропускаються люди “неслов’янської зовнішності”. 

Аби боротись із дискримінацією, Яна Салахова рекомендує, перш за все, фіксувати факт дискримінації на відео. Це буде не лише речовим доказом для суду, а й приверне увагу громадськості.

“Перше, що зробили потерпілі від дискримінації у барі “Сотка”, вони зафіксували це на відео. Потім була прес-конференція. Тим самим вони привернули увагу громадськості до проблеми. Така публічність може бути ефективною і виправити ситуацію”, – переконана Салахова.

Експертка рекомендує постраждалим від дискримінації подати відразу позов до суду або звернутись за допомогою в підготовці позову до Офісу Уповноваженого з прав людини. 

“Офіс Уповноваженого виступає ключовою установою за виконання закону з протидії дискримінації. Отже, може допомогти відстояти або належне розслідування, або проконтролювати правильність усіх процедур”, – підсумовує Яна Салахова. 

На переконання Уповноваженого з прав людини, злочини, вчинені на ґрунті нетерпимості, як крайня форма дискримінації, потребують негайного реагування та ефективного розслідування. Причому правоохоронні органи мають реагувати не тільки у випадку, коли потерпілою є конкретна особа. Підставою для розслідування також є випадки, коли розпалювання ворожнечі та ненависті здійснюється щодо певної спільноти меншин й полягають в оскверненні пам’ятників і релігійних споруд, руйнування майна, що належить спільноті тощо.

Утім, Максим Буткевич каже, що не всі потерпілі захочуть подавати заяву. Наприклад, такі вразливі групи, як роми чи іноземці.

“Вони намагаються уникати взагалі будь-яких конфліктних ситуацій, тому що розуміють, наскільки складне їхнє становище”, – каже експерт. 

Місцева прокуратура відреагувала на випадок так: допоки самі потерпілі не напишуть заяву, доти цю справу розслідувати немає законодавчих підстав.

Прокурор Закарпатської області Володимир Янко нещодавно заявив, що стаття 161 Кримінального Кодексу України “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань” передбачає внесення відомостей у ЄРДР тільки за приватним звинуваченням.

“Однак потерпілі не написали заяву, немає їх прізвищ, відмовляються виходити на контакт. Я дав доручення міліції знайти цих студентів, щоб встановити особи цих іноземних громадян”, − пояснив Володимир Янко. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: