Правозахисники презентували Дорожню карту подолання наслідків російсько-української війни
Правозахисні організації 25 лютого під час Форуму реформ у Києві презентували Дорожню карту першочергових кроків для Верховної Ради у сфері подолання наслідків російсько-української війни. У документ, який підтримали 18 громадських організацій, увійшло 10 кроків.
Про це повідомляє кореспондент видання ZMINA.
Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик зазначила, що на Ukraine Reform Conference уперше присутня тематика деокупації та реінтеграції окупованих територій.
“Це відображення політичних процесів та появи політичної волі задля вирішення цих питань”, – прокоментувала правозахисниця.
Громадські організації зауважують, що реалізація цих рекомендацій дозволить Україні, окрім виконання зобов’язань перед власними громадянами, зробити кроки до розбудови сталого миру. Бо цей мир, на їхнє переконання, починається не з виконання Мінських угод, а з того, як в Україні дотримуються і реалізуються права тих, хто постраждав унаслідок конфлікту.
Тож правозахисники пропонують наступні пункти Дорожньої карти.
1. Відновити можливості реалізації права на соціальний захист мешканців тимчасово окупованих територій, передусім забезпечити отримання пенсії.
Наразі майже 700 тисяч пенсіонерів з Донецької та Луганської областей, які до війни отримували пенсію, лишаються без неї. Через це в Україні утворився борг, що постійно зростає.
Суттєві перешкоди в оформленні пенсійних виплат чиняться і для ВПО з Криму, включно з незаконною практикою Пенсійного фонду України щодо передання персональних даних кримчан до РФ.
Правозахисні організації наголошують на важливості ефективного механізму, який дозволить людям, що залишилися проживати на окупованих територіях або перемістилися звідти, отримувати належну їм пенсію.
2. Забезпечити справедливу та розумну компенсацію за житло, зруйноване чи пошкоджене внаслідок збройного конфлікту.
Така компенсація, на переконання експертів, має відбуватися за прозорою доступною позасудовою процедурою, закладеною окремим спеціальним законом, що відповідає всім критеріям легітимних очікувань у захисті майнових прав. Водночас важливе вдосконалення механізму виплат компенсацій за зруйноване чи пошкоджене житло внаслідок збройної агресії РФ, передбаченого урядовою постановою.
Громадські організації вважають також за необхідне розробити національний механізм компенсації жертвам серед цивільного населення, які постраждали під час війни або члени сім’ї яких загинули внаслідок конфлікту.
Заступник очільника Мінветеранів Олексій Ілляшенко серед пріоритетів роботи міністерства назвав відновлення зруйнованої інфраструктури на Сході України, створення робочих місць та доступ до житла для переселенців.
3. Гармонізувати національне кримінальне законодавство з міжнародним, ухваливши законопроєкт №2689.
Документ вносить зміни до Кримінального кодексу та надає можливості національним органам слідства та суду для ефективного кримінального переслідування осіб, які скоїли найтяжчі злочини за міжнародним правом.
Наразі в Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не повною мірою відповідають вимогам міжнародного права.
Відвідувачі панелі відповіли на запитання, що стосуються перехідного правосуддя.
4. Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС).
Членство України в цьому суді дасть змогу посилити спроможність національної системи розслідувати та притягати до відповідальності осіб, які скоювали найтяжчі міжнародні злочини під час конфлікту в Криму та на сході, а Україна отримає привілеї держави – учасниці Міжнародного кримінального суду.
До них належать право участі у відборі суддів та прокурорів, формулювати пріоритети та стратегію подальшої роботи суду, рекомендувати ситуації до розгляду в різних країнах Офісом прокурора МКС.
5. Запровадити послідовну та ефективну санкційну політику стосовно осіб, причетних до політично мотивованих незаконних переслідувань громадян України.
В Україні існує санкційне законодавство. Але воно недосконале і потребує значних змін задля ефективного застосування санкцій проти осіб, причетних до порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях України та в Росії у зв’язку зі збройним конфліктом, зокрема за проведення РФ політики зміни демографічного стану населення окупованого Криму.
Наразі відсутній механізм контролю за виконанням санкцій та відповідальності за їхнє порушення.
6. Допомогти особам, які незаконно переслідуються з політичних мотивів на окупованих територіях України та в Росії.
Станом на 18 лютого 2020 року, за даними правозахисних організацій, РФ незаконно з політичних мотивів утримує щонайменше 89 громадян України в окупованому Криму і на своїй території та щонайменше 125 осіб, військових та цивільних, – на контрольованих нею окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Однак в Україні й досі відсутній комплексний закон, який би надавав державну підтримку цій категорії громадян.
Громадські організації наголошують, що цей документ має відповідати нормам міжнародного гуманітарного права та права прав людини, чітко визначати всі категорії осіб, незаконно утримуваних у межах збройного конфлікту, види допомоги та встановити прозору незалежну процедуру ухвалення рішення про надання державної допомоги цим особам.
Такий текст був розроблений у 2019 році і став результатом спільної роботи органів державної влади, представників неурядового сектору, громадських організацій військовополонених, цивільних заручників та політичних в’язнів. Наразі текст законопроєкту перебуває на погодженні в Офісі президента.
7. Вирішити на законодавчому рівні проблеми доступу до правосуддя, які виникли через окупацію та врегулювати питання повернення ув’язнених громадян із місць несвободи на окупованих територіях.
Експерти переконані, що необхідно розробити механізм повернення на підконтрольну уряду територію осіб, які були засуджені Україною та перебувають у місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях або примусово переміщені до РФ.
За даними правозахисних організацій, з місць позбавлення волі Криму до Росії було примусово переміщено не менш ніж 12 000 громадян України.
Крім того, експерти вважають за необхідне розробити та запровадити механізм для вирішення проблем правосуддя, що виникли внаслідок тимчасової окупації частини території України: проблеми досудового розслідування, судового слідства, виконання вироків щодо підозрюваних, обвинувачених, матеріали кримінальних проваджень яких залишилися на тимчасово окупованих територіях.
8. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру реєстрації фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях.
Наразі така процедура існує, хоча й спрощена, та судовий спосіб встановлення цих фактів непропорційно ускладнює процес отримання документів з боку мешканців ТОТ.
Закон “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” передбачає існування позасудової процедури, проте наразі такої процедури досі немає. Для мешканців окупованого Криму така можливість відсутня взагалі.
Як наслідок, усього 37% дітей, народжених у Донецькій і Луганській областях, та 13,5% дітей, народжених у Криму і Севастополі, після початку окупації цих територій мають свідоцтва про народження українського зразка.
Олексій Ілляшенко зауважив, що зараз тривають дискусії з Міністерством юстиції щодо спрощення процедури. Він сподівається, що зрештою її запровадять.
9. Скасувати Закон "Про створення вільної економічної зони "Крим", про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (ВЕЗ Крим), розробити та ухвалити закон про особливості ведення економічної діяльності на тимчасово окупованій території з дотриманням стандартів прав людини.
“Доходило до парадоксальних речей, коли люди, яких переслідували на півострові за проукраїнську позицію, не могли забрати особисті речі – мікрохвильовку, меблі чи книжки, бо їх не було в списку дозволених предметів”, – сказала правозахисниця.
Громадські організації наголошують, що цей новий закон не має містити дискримінаційне положення про визнання громадян України, які мешкають або зареєстровані на території окупованого Криму, нерезидентами в банківських та інших фінансових відносинах та норму, яка поширює вимогу митного законодавства на перетин адміністративного кордону з окупованим Кримом.
Водночас ті норми закону про ВЕЗ “Крим”, які спрямовані на захист прав людини, мають знайти відображення в інших законах, наприклад у Законі “Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованих територіях України”.
10. Запровадити комплексний підхід до соціального захисту та реабілітації цивільних осіб, що постраждали внаслідок конфлікту.
За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, станом на 15 травня 2019 року, за понад п’ять років збройного конфлікту на Сході України, поранено більш ніж 9 000 і загинуло 3 354 цивільних осіб. Однак досі на державному рівні не запроваджено комплексного підходу до забезпечення реабілітації, виплати компенсації, надання необхідної безоплатної психологічної допомоги та соціальної підтримки потерпілим.
Один з елементів цього комплексного підходу – доопрацювання та ухвалення законопроєкту №1115 “Про статус і соціальний захист цивільних осіб, постраждалих внаслідок збройного конфлікту на території України”.
Форум реформ: дотримання прав людини в умовах воєнного конфлікту
Представили Дорожню карту першочергових 10 кроків для Верховної Ради у сфері подолання наслідків збройного конфлікту в Україні.Якими вони мають бути – розповіли сьогодні на Форум реформ: на шляху до Вільнюса.Документ: https://bit.ly/3a5diUl
Опубліковано ZMINA. Центр прав людини Вівторок, 25 лютого 2020 р.
Документ підтримали такі громадські організації, як “Блакитний птах”, Об’єднання родичів політв’язнів, Центр громадянських свобод, Українська правозахисна група, Регіональний центр прав людини, “Крим SOS“, Український інститут з прав людини, “Донбас SOS“, Українська Гельсінська спілка з прав людини, “Право на захист”, Українська правова консалтингова група, Truth Hounds, “Восток SOS”, Харківський інститут соціальних досліджень, Медійна ініціатива за права людини, УНЦПД та громадський холдинг “Група впливу”.
