Онлайн-платформи як інструмент насильства: журналістки й активістки стають мішенями на тлі бездіяльності техгігантів
Онлайн-платформи дедалі частіше стають простором для гендерно зумовленого насильства – сексистських висловлювань, погроз, переслідувань, сталкінгу. Ці дії мають довгострокові наслідки, особливо для журналісток, активісток і правозахисниць. Ситуацію ускладнює політична криза в США, адже більшість техгігантів зареєстрована саме там.
Коли платформи починають орієнтуватися на політичні вподобання нової адміністрації, це часто призводить до згортання політик рівності, а разом із цим – і до зниження ефективності реагування на онлайн-насильство.
Це питання проаналізувала громадська організація “Жінки в медіа”.
Фото: DepositphotosУ країнах, де платформи не мають юридичної реєстрації, якість модерації значно нижча. Хоча після 2022 року увага до України зросла, проблеми з керуванням контентом залишаються.
Українська мова. Алгоритми не завжди коректно обробляють контент українською. Через наявність у тексті слів із внутрішніх списків “заборонених” журналістські дописи часто блокують або знижують у видаванні. Важливо, щоб платформи відкривали ці списки для довірених партнерів і регулярно переглядали їхній зміст.
Деперсоніфікація. Журналістів, посадовців та активістів атакують через фейкові акаунти. Зловмисники створюють копії профілів, поширюють дезінформацію, а потім подають скарги, щоб заблокувати справжні сторінки. Відновлення доступу займає тижні, тож необхідно переглянути процес реагування, особливо щодо верифікованих профілів.
Скарги журналістів. Платформи повинні мати окремі канали зв’язку з медіа для швидкого розгляду скарг. Це особливо актуально, коли йдеться про блокування репортажів чи обмеження профілів.
Докcинг та гендерно зумовлене насильство. Платформи часто використовують для публікації персональних даних журналісток і ЛГБТ+-активістів. Алгоритми не реагують вчасно, а скарги залишаються без розгляду. В окремих випадках це призводить до фізичної шкоди. Платформи мають віддавати пріоритет таким скаргам і супроводжувати їх контактами гарячих ліній для потерпілих.
Контент про війну. Журналісти, які висвітлюють воєнні злочини Росії, стикаються з обмеженнями через візуал, де є зброя. Такі обмеження зменшують доказову цінність матеріалів. Платформи повинні враховувати суспільний інтерес у зонах збройного конфлікту.
Окремий виклик – те, що компанії відмовляються застосовувати положення європейського Акту про цифрові послуги поза межами ЄС. Український Закон “Про медіа” дозволяє укладати меморандуми з платформами, але жодного такого документа досі не підписано. Нацрада зазначає, що платформи ігнорують її запити, посилаючись на загальні правила спільноти. Такий меморандум міг би створити точку контакту між державою й платформами, покращивши ситуацію.
Попри те що Meta (власник фейсбуку та інстаграму) вважається однією з найвідкритіших платформ, вона не забезпечує належного захисту для журналістів. Алгоритми помилково блокують професійний контент, сприймаючи його як підозрілий через значну кількість поширень. Після публікацій на чутливі теми журналісти отримують хвилі образ і погроз, на які модерація реагує вибірково – фільтрує расистські висловлювання, але ігнорує сексизм. Крім того, платформа не прибирає дипфейкові відео із сексуалізованими зображеннями журналісток, оскільки вони не підпадають під визначення порнографії.
У тіктоці журналістські матеріали часто видаляють за фейковими скаргами на авторське право – зазвичай від тих, кого ці розслідування викривають. Також бракує модераторів з українським бекграундом, через що контент про війну опиняється в руках людей, які не розуміють його контексту. Алгоритми непрозорі, а проросійські наративи – видимі. Платформа має не лише пояснювати принципи модерації, а й залучати українськомовних спеціалістів.
Ютуб теж не завжди захищає журналістів: після змін політики в США тут стали частіше залишати фейки від публічних осіб. Платформа слабко реагує на сексистські коментарі, а також масово видаляє відео через неправдиві скарги на авторське право. Компанія майже не співпрацює з українськими громадськими організаціями, тому не розуміє контексту і не реагує на локальні загрози.
Права журналістів і свобода слова в онлайн-просторі потребують системного захисту. Українське громадянське суспільство має фіксувати порушення, готувати скарги та пропонувати зміни в політиках платформ до того, як проблеми набудуть масового характеру.
Нагадаємо, що в червні-липні 2025 року телеграм-канал “Джокер” вчинив скоординовану онлайн-атаку на головну редакторку “Дзеркала тижня” Юлію Мостову. Ця кампанія охоплювала згенеровані штучним інтелектом фейки, дискредитаційні меседжі, мову ворожнечі та мізогінію і мала ознаки гендерно зумовленого онлайн-насильства з метою приниження та тиску на журналістку.
Раніше за допомогою відео, в якому використано, ймовірно, згенерованого штучним інтелектом персонажа, атакували й журналістку Олену Мудру.
