Не погодився на всиновлення та знайшов батька, якого забрали в Оленівку: історія Матвія з Маріуполя
Євген Межевий та його діти – з Маріуполя. З матірʼю дітей чоловік розлучився і самостійно виховує хлопчика Матвія, який не є його біологічним сином, та двох доньок – Святославу та Олександру. У 2014 році вони поїхали до західних регіонів, але згодом повернулися в рідне місто. Коли почалося повномасштабне вторгнення, родину розлучили. Батька відправили на фільтрацію, а дітей – в Росію. Однак Матвій відмовився від всиновлення і зміг розшукати батька.
Про це Євген та Матвій розповіли в інтервʼю виданню “Vanity Fair”.
Фото: Маріс МоркансНа початку повномасштабної війни Євген з дітьми під час обстрілів ховався у підвалі свого будинку, але потім переїхав у квартиру батьків колишньої дружини, яка знаходилася у новій багатоповерхівці поблизу “Азовсталі”. Згодом родина жила у підвалі, а після – у будинку їхнього друга.
Українське радіо глушили, тому Євген з другом Завеном слухали звернення Зеленського на закордонних радіостанціях. Однак за деякий час Завен, який мав вірменське громадянство, зміг виїхати з Маріуполя. Він пропонував Євгену забрати дітей у безпечне місце, але той відмовився.
Євген ходив у Маріупольську міську лікарню №4, де був генератор, аби зарядити телефони. Він також допомагав волонтерам виносити тіла загиблих. 19 березня уламок снаряда влучив у коридор квартири, де жив чоловік з дітьми. Тоді родина вирішила переїхати у лікарняне бомбосховище, де вже мешкали близько 90 людей.
Наприкінці березня російські військові оселилися у будівлі поблизу та влаштували там військову базу. Цивільні ходили вулицями у пошуках продуктів та води і готували їжу поблизу укриття. Євген намагався не зустрічатися з росіянами, адже він – колишній військовий.
Щодня в укриття приходило все більше людей. На початку квітня їх було вже 140. Як розповів Євген, троє мешканців бомбосховища загинули від обстрілу, коли вийшли на вулицю.
7 квітня у сховище прийшли двоє солдатів з нашивками так званої “ДНР” та білими повʼязками на руках. Вони закликали людей евакуюватися у безпечне місце, мовляв, коли приїде чеченський підрозділ, буде жорстка “зачистка”. Військові зазначали, що це – добровільна евакуація, але насправді просто вигнали людей з будівлі.
Євген з дітьми сіли в мікроавтобус, і їх відвезли у Виноградне. Там, як зазначає чоловік, була ніби інша реальність – всюди прапори РФ, автівки з літерою “Z” та російська техніка. Побачивши документи Євгена, його посадили в одну автівку з “деенерівцями”, а дітей – в евакуаційний автобус.
Усіх їх привезли у селище Безіменне. Євгена – у пункт фільтрації, а дітей поселили у Будинку культури. Тому рідні не мали можливості побачити одне одного.
Тоді діти почали шукати батька: самостійно написали заяву про зникнення та повісили на двері Будинку культури. А також написали повідомлення другові батька Завену.
У цей час Євгена та інших затриманих допитували військові так званої “ДНР”. Їх підозрювали у співпраці з “азовцями”. Коли Євген сказав, що не брав участі в АТО та не знає нікого з полку “Азов”, його побили, насунули на очі бейсболку та відвели у слідчій ізолятор, погрожуючи, що відріжуть йому язик.
Чоловіка допитували й не годували декілька днів. Потім відвезли у Донецьк в управління по боротьбі з організованою злочинністю. Там у кімнаті на 20 квадратних метрах розмістили 50 людей. Охоронці, як зазначає Євген, купили йому за власні кошти їжу та воду.
Після допиту його перевели в Оленівку. Там Євген запитав, де знаходяться його діти, і дізнався, що їх могли вивезти в Донецьк, Ростов-на-Дону або Таганрог.
У колонії чоловіка тримали в камері, розрахованій на шістьох. Однак там було 55 людей. Євген щодня копав город, прибирав туалети, двір тощо. Перед тим як привезли полонених з “Азовсталі”, чоловік також готував для них приміщення.
За декілька днів після цього його разом з ще одним чоловіком відпустили. Вони пішли в Донецьк, аби забрати документи. Там Євген дізнався, що його дітей відправили у табір до Росії.
Дітям, які опинилися на території РФ, дали можливість поговорити з батьком за тиждень. Вони мали поїхати у Донецьк 27 червня і повернутися до батька. Однак згодом дітей попередили, що їх заберуть у притулок чи віддадуть на усиновлення, оскільки їхній батько не зможе приїхати через активні бойові дії на Донеччині. Матвій відмовився і зателефонував батьку.
Волонтери допомогли зібрати гроші на поїздку Євгена у Москву, а також допомогли написати лист в офіс президента Росії з проханням видати йому дітей. Приїхавши у пансіонат, чоловік пояснив працівниці установи, як і чому діти опинилися самі..
Матвій також написав заяву з проханням віддати його та сестер батьку. Оформлення цих документів зайняло пів дня. Але зрештою батько зміг забрати своїх дітей. Вони залишилися на декілька днів у московського волонтера, а після цього вирушили в Латвію. Там вони мешкають досі.
Нагадаємо, що незаконне вивезення дітей з території України є міжнародним злочином і однією з ознак скоєння злочину геноциду.
