Меморіалізація та музеєфікація подій війни є елементом перехідного правосуддя – гендиректор музею Революції гідності
Одним із ключових запитів українського суспільства сьогодні є справедливість і покарання винних. І цей запит має реалізовуватися через різні форми правосуддя, зокрема елементи перехідного правосуддя, до яких належать меморіалізація та музеєфікація.
Про це заявив співзасновник Агенції стійкості культури (ACURE) та генеральний директор Національного музею Революції гідності Ігор Пошивайло під час пресконференції “Злочини проти культурної спадщини: документування та правосуддя”.
Фото: Збруч“Часом дехто дивується: до чого тут музеї, культурні інституції чи громадські організації до збору доказів воєнних злочинів? Насправді ці організації збирають факти та інформацію, яка може не лише слугувати доказовою базою, а й лягати в основу меморіалів, музейних експозицій і освітніх програм”, – зазначив Пошивайло.
Він наголосив, що війна – це не лише злочини, а й прояви стійкості українських громадян, а тому завдання культурної спільноти – зберегти багатовимірний контекст подій, включаючи нематеріальну спадщину, традиції, мову та релігійні обряди, які перебувають під загрозою або були знищені агресією Росії.
Тим часом керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович закликав до створення національної партнерської інфраструктури зі збереження даних.
“Попри велику кількість організацій, які документують злочини, частина з них уже змушена згортати проєкти. Ми маємо усвідомити, що лише ентузіазму громадськості недостатньо. Необхідна системна взаємодія – між ГО, державою, правоохоронними органами та архівними структурами”, – підкреслив він.
Дробович також звернув увагу на маргіналізацію культурної сфери в Україні. За його словами, не можна досягти справедливості після війни, просто “одягнувши вишиванку і пообіцявши, що всі винні понесуть покарання”.
Він зауважив, що кримінальна юстиція не здатна повністю задовольнити суспільний запит на справедливість, адже має певні межі. З огляду на це необхідно передбачити простір і для інших інструментів, таких як адміністративне правосуддя, реституція та люстрація. Йдеться про тривалий процес, який може тривати десятиліттями.
Крім того, Дробович звернув увагу на недосконалість міжнародної системи забезпечення культурних прав під час великих війн. За його словами, світ виявився не готовим до викликів, які створює війна такого масштабу, як в Україні.
Нагадаємо, що росіяни вкрали понад 1,7 мільйона одиниць української культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема археологічні знахідки та музейні колекції. Вони продають ці предмети на чорному ринку. Однак завдяки співпраці з міжнародними партнерами Україна поступово повертає артефакти, вивезені для продажу за кордон.
