Медіа різних європейських країн мають відмінності у висвітленні української тематики — дослідження

Засоби масової інформації Франції, Німеччини, Угорщини, Латвії та Італії мають певні відмінності в підходах до висвітлення української тематики. 

Такого висновку дійшли автори дослідження “Протидія наративам російської пропаганди про Україну в західних медіа”.

Дослідження провів Львівський медіафорум у грудні 2022-го – березні 2023 року, щоб з’ясувати, які російські пропагандистські наративи, пов’язані з Україною, найчастіше трапляються в медіа цих країн, зрозуміти, чому так стається, і що можна зробити, щоб таких наративів поменшало.

Так, у Франції медіа намагаються дотримуватись “балансу”, надаючи слово російським політикам і псевдоекспертам-пропагандистам. Дослідники відзначили, що людей, здатних говорити французькою від імені України, бракує, особливо для участі в телевізійних ефірах.

На переконання експертів, уявлення багатьох французьких медіа про події у Східній Європі сформували кореспонденти, які
працювали в Росії.

Водночас значна частина суспільної дискусії у Франції відбувається у твіттері, де українська позиція представлена мало.  Попри те, що російське іномовлення Russia Today і Sputnik заблоковане тут через санкції ЄС, тут з’явилось нове проросійське видання Omerta.

Також експерти відзначили дієвість російської “м’якої сили”, яка доповнює пропаганду, у сферах економіки та культурної дипломатії.

Під час опитування французькі медійники розповіли, що запрошують для коментарів російських посадовців, зокрема спікера російського посольства у Франції Олександра Макогонова та віцеспікера Держдуми Росії Петра Толстого.

“Ми знаємо, що стикнемося із пропагандою, але важливо показувати з аргументами, що вони маніпулюють”, — вважають представники французьких медіа.

Опитані німецькі медійники підтвердили вплив російської пропаганди, зокрема, навели приклади закликів проросійських
інтелектуалів примусити Україну до миру.

Водночас німецькі кореспонденти часто бувають в Україні, в тому числі в зоні бойових дій, і контактують з місцевими експертами, речниками та журналістами; багато уваги приділяють військовій допомозі Україні та українським біженцям.

Одночасно про Україну в німецьких медіа часто говорять як про корумповану державу, не враховуючи прогресу в цій сфері за останні роки, ситуацію з російською православною церквою подають як утиски. У суспільстві поширені уявлення про “велику російську культуру”, не пов’язану з режимом Путіна, й про особливу роль Росії у перемозі над нацизмом.

Проте нав’язувані російською пропагандою побоювання, що німці не зможуть жити без російських енергоносіїв, не справдились, тож тепер суспільство сприймає антиросійські санкції з меншою пересторогою.

Медіа Італії, за даними дослідження, зосереджені на внутрішніх проблемах. Про Україну пишуть, переважно прив’язуючи до місцевих інтересів, або повідомляють найгарячіші новини. Італійських кореспондентів, за аналізом експертів, в нашій країні порівняно мало, тож місцевим медіа бракує актуальної інформації про українські справи.

В Італії до “миру за будь-яку ціну” закликають представники бізнесу, який втратив доходи через антиросійські санкції. У медіа лунає проросійська риторика політиків, які намагаються “примирити” Україну з Росією. Окупація Криму та деяких областей України Росією інколи подають як “самовизначення” жителів цих територій, порівнюючи регіони з Південним Тиролем.

В Угорщині, де влада прямо чи опосередковано контролює більшість медіа, просувають думку, що держава не має бути “втягнутою у війну” і відмовлятись від співпраці з Росією заради підтримки України.

Типовою тут є антизахідна риторика і твердження про недієвість антиросійських санкцій. Такі наративи часто лунають у громадських медіа, пишуть дослідники, а незалежні медіа не можуть збалансувати цього дискурсу.

Також в країні поширюється дезінформація про становище угорської меншини в Україні, зокрема про “мовні утиски” та нібито вибіркову масову мобілізацію етнічних угорців до Збройних сил. Попри сусідство місцевому медійному й експертному середовищу бракує інформації про Україну, наголошується у дослідженні.

“Ми діємо, на жаль, як союзниця Росії. Вони дуже здібні у багатошаровому поширенні пропаганди, спрямованої на різні рівні угорського суспільства, з різним рівнем IQ для різних рівнів аудиторій, яким вони поширюють ці повідомлення”, — сказав під час опитування один з угорських медійників.

У Латвії, з одного боку, в медіапросторі є потужні російські впливи (приблизно 40 % населення — російськомовні), з іншого — Україну дуже підтримує влада і суспільство. Місцевий громадський мовник багато уваги приділяє ситуації в Україні, залучає українських журналістів.

Однак проросійські наративи потрапляють у латвійські медіа, бо ті користуються російськими джерелами. Тут також діє мовний бар’єр — медіа обирають українських експертів, які спілкуються російською, й іноді надають перевагу людям, які не є неупередженими й виступають як політики — Дмитро Гордон, Олексій Арестович та інші.

Водночас національний регулятор бореться за очищення медіапростору від проросійської пропаганди. Так, рішення про позбавлення каналу “Дождь” ліцензії в суспільстві й медіаспільноті сприйняли неоднозначно. Деякі організації намагаються “мирити” українських біженців і російських іммігрантів, запрошуючи до участі у спільних програмах.

Поширені тут і маніпуляції щодо української “русофобії”, яка нібито спровокувала Росію, і завеликої шкоди для латвійської економіки через підтримку України.

Визначальною проблемою під час опитування фахівці назвали брак англомовних статей від українських журналістів та медіа або принаймні перекладених статей.

Про те, як Росія використовує поширення дезінформації як інструмент ведення інформаційної війни проти України, читайте в матеріалі

Рік повномасштабної брехні: що передрікає російська дезінформація