На Одещині порушуються права дітей переселенців на освіту та лікування

У кількох закладах Одещини, де тимчасово мешкають переселенці з Донбасу, не забезпечено право дітей на освіту та безкоштовні ліки, не надається психологічна підтримка соціальними службами.

Про це йдеться у звіті за результатами моніторингового візиту Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру громадянських свобод до місць переселення людей, що виїхали із зони АТО до Одеси та Одеської області.

Візит за участі волонтерів та працівників Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини мав на меті оцінити ситуацію в сфері дотримання прав дітей, зібрати факти щодо злочинів, вчинених проти дітей, які перебували в зоні АТО та переміщені в безпечні регіони. Під час візиту було відвідано 6 закладів.

У оздоровчому закладі санаторного типу “Куяльник” ім. Пирогова на момент відвідування, а саме 6 лютого, перебувало 70 людей з інвалідністю, 51 дитина (зокрема 17 дітей з інвалідністю). Стан будівлі задовільний, але деякі кімнати потребують косметичного ремонту та покращення матеріального стану. Харчування безкоштовне, але були нарікання на його одноманітність та відсутність дієтичного харчування.

Організовано підвезення дітей до шкіл, однак батьки дітей з інвалідністю змушені лишати їх у спецзакладах до вихідних, бо транспорт для таких дітей не передбачено. Крім того, батьки вимушені купувати лікарські препарати для дітей (інсулін, кортексин, кудесан, піромакс тощо), які за місцем свого попереднього проживання вони отримували безкоштовно за рецептами. Діти практично не отримують реабілітаційних послуг, відсутня психологічна підтримка і допомога переселенцям.

Переселенців найбільше непокоїть іх подальша доля, адже їм повідомили, що вони можуть перебувати у закладі лише до 1 березня.

Серед потреб закладу – памперси та спеціальне взуття для дітей з інвалідністю. За даними керівництва закладу, заборгованість за комунальні послуги та харчі становить близько 8 млн. грн.

Також у звіті зазначено, що у санаторії “Плай”, де перебуває 257 людей та двоє новонароджених, з них 71 людина з обмеженими можливостями, близько 70-80 дітей, в тому числі близько 10-15 дітей з інвалідністю, жодна з сімей не перебуває під супроводом соціальних служб, не отримує належної уваги та психологічної підтримки. Наприклад, громадянину 1939 року народження, хворому на рак, було відмовлено у місці в державному геріатричному пансіонаті. 

Сім’ї переселенців, які отримували ліки безкоштовно у містах, де мешкали, тепер не мають такої можливості. Наприклад, мати хворої на ДЦП Анастасії зверталася до Білгород-Дністровської міської ради і отримала відмову в забезпеченні медичними препаратами для дитини – виконком у своїй письмовій відповіді зазначив, що право на ліки за рахунок міського бюджету мають лише ті діти, які зареєстровані у населеному пункті, та порадив звернутися до волонтерів.

Також не створено умов для реалізації права на освіту: кільком переселенкам відмовили у тому, щоб взяти їхніх дітей до дитсадка, оскільки в групах немає місць.

Переселенці у санаторії потребують пральних машинок, памперсів та взуття, зокрема спеціального ортопедичного. За даними керівництва, заборгованість санаторію перед комунальними службами і постачальниками харчів складає близько 4,6 млн. грн.