Лубінець вказав не недотримання стандартів медичної допомоги у СІЗО та виправних колоніях
Одна з ключових причин недотримання принципу еквівалентності медичної допомогиі – низький рівень укомплектованості штату медичних частин фахівцями, що призводить до системного порушення встановлених стандартів лікування ув’язнених.
Про це у своїй спецдоповіді “Про стан справ щодо недопущення в Україні катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у 2025 році” повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Уповноважений вказує, що згідно з нормативними вимогами, первинні та профілактичні огляди засуджених передбачають обов’язкову участь лікаря-терапевта (або сімейного лікаря), лікаря-психіатра та лікаря-стоматолога. Утім, монітори Національного превентивного механізму зафіксували значну кількість вакантних посад для цих спеціалістів. Така ситуація унеможливлює проведення повноцінного медичного обстеження пацієнтів і перешкоджає своєчасному виявленню захворювань на ранніх стадіях.
Окрема проблема, наголошує Омбусдман, – незадовільний стан умов надання амбулаторної медичної допомоги. У низці медичних частин представники Уповноваженого виявили брак окремих кабінетів для приймання спеціалістів, внаслідок чого медична допомога надається в приміщеннях, що не відповідають вимогам проведення індивідуального приймання пацієнтів. В Офісі Уповноваженого підкреслюють, щот така практика унеможливлює забезпечення конфіденційності медичної інформації та може призводити до порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суттєвою перешкодою в діяльності більшості медичних частин установ виконання покарань в Офісі Уповноваженого назвали відсутність укладених декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
“Ця проблема фактично позбавляє пацієнтів можливості отримувати медичні послуги в межах Програми медичних гарантій, бо декларація в Електронній системі охорони здоров’я – обов’язкова умова для фінансування медичного обслуговування коштом державного бюджету”, – пояснюють в Офісі Уповноваженого і наголосили, що брак дієвого механізму декларування призводить до порушення права на охорону здоров’я та системної дискримінації осіб, які перебувають у місцях несвободи, та їх фактичного вилучення із загальнодержавної системи медичного забезпечення.
У 2024 році НПМ сформулював та надіслав Міністерству юстиції 48 рекомендацій. З них міністерство виконало вісім, у процесі виконання – 20, не виконано 20.
“Для країни, яка тримає курс на євроінтеграцію, [загалом] такий рівень невиконання у сфері запобігання катуванням є неприпустимим показником. Це означає, що частина органів влади досі сприймає права людини як рекомендацію, а не як обов’язок до виконання”, – підсумував Уповноважений.
Як відомо, система охорони здоров’я в пенітенціарних установах України функціонує як окремий напрям національної системи охорони здоров’я та є в адміністративному підпорядкуванні ЦОЗ ДКВС України, що належить до сфери керування Міністерства юстиції України.
