Лубінець указав на недотримання стандартів медичної допомоги в СІЗО та виправних колоніях

Одна з ключових причин недотримання принципу еквівалентності медичної допомоги і – низький рівень укомплектованості штату медичних частин фахівцями, що призводить до системного порушення встановлених стандартів лікування ув’язнених. 

Про це у своїй спецдоповіді “Про стан справ щодо недопущення в Україні катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у 2025 році” повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Уповноважений указує, що, згідно з нормативними вимогами, первинні та профілактичні огляди засуджених передбачають обов’язкову участь лікаря-терапевта (або сімейного лікаря), лікаря-психіатра та лікаря-стоматолога. Утім, монітори Національного превентивного механізму зафіксували значну кількість вакантних посад для цих спеціалістів. Така ситуація унеможливлює проведення повноцінного медичного обстеження пацієнтів і перешкоджає своєчасному виявленню захворювань на ранніх стадіях.

Окрема проблема, наголошує Омбудсман, – незадовільний стан умов надання амбулаторної медичної допомоги. У низці медичних частин представники Уповноваженого виявили брак окремих кабінетів для приймання спеціалістів, внаслідок чого медична допомога надається в приміщеннях, що не відповідають вимогам проведення індивідуального приймання пацієнтів. В Офісі Уповноваженого підкреслюють, що така практика унеможливлює забезпечення конфіденційності медичної інформації та може призводити до порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суттєвою перешкодою в діяльності більшості медичних частин установ виконання покарань в Офісі Уповноваженого назвали відсутність укладених декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

“Ця проблема фактично позбавляє пацієнтів можливості отримувати медичні послуги в межах Програми медичних гарантій, бо декларація в Електронній системі охорони здоров’я – обов’язкова умова для фінансування медичного обслуговування коштом державного бюджету”, – пояснюють в Офісі Уповноваженого і наголошують, що брак дієвого механізму декларування призводить до порушення права на охорону здоров’я та системної дискримінації осіб, які перебувають у місцях несвободи, та їхнього фактичного вилучення із загальнодержавної системи медичного забезпечення.

До організаційної структури ЦОЗ ДКВС України входять 100 підрозділів: п’ять спеціалізованих закладів з надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, шість багатопрофільних лікарень, три фельдшерські пункти та загалом 86 медичних частин, з яких п’ять діють при таборах для утримання військовополонених.