Лондонська бібліотека Вінера зробила доступним для громадськості масштабний архів про Голокост

Вперше Лондонська Бібліотека Вінера відкрила доступ до одного з найбільших у світі архівів про Голокост. Ця інформація стала доступною онлайн завдяки трирічному процесу зацифрування значної частини матеріалів.

Про це повідомляє видання “The Guardian”.

Фото: Wiener Holocaust Library Collections

На платформі містяться понад 150 тисяч експонатів, які були зібрані протягом девʼяти десятиліть. Користувачі можуть переглядати листи, брошури та фотографії про становлення фашизму в Британії та Європі.

Директор бібліотеки, доктор Тобі Сімпсон, розповів, що робота над проєктом тривала понад 10 років. Він сподівається, що ця платформа допоможе знайти нову аудиторію серед дослідників та стане “новим способом збереження пам’яті в цифрову епоху”.

Серед найцікавіших експонатів колекції – так звані Tarnschriften, або “приховані записи”. Це антифашистська пропаганда, захована в побутових предметах, таких як порошковий шампунь чи чайне листя. Ці матеріали таємно перевозили через кордони до Німеччини, ховаючи в багажі. Вони були одним з небагатьох способів донести до німців інформацію про діяльність нацистів.

Сімпсон пояснив, що ці брошури спеціально маскували, оскільки для німців практично не було іншого джерела, з якого можна було отримати таку інформацію. У разі виявлення антинацистських матеріалів людей могли побити або заарештувати агенти гестапо.

Він також зазначив, що способи маскування були надзвичайно вигадливими – одна з брошур, наприклад, містила інструкції щодо догляду за кактусом. Завдяки цьому під час перевірки багажу на вокзалі чи в потягу перевізник сподівався, що нацистські працівники не звернуть уваги на зміст матеріалів.

Щороку бібліотека отримує близько 50 нових колекцій. Це можуть бути як кілька листів, які передають приватні особи, так і великі архіви. Зокрема, десятки коробок матеріалів надав Єврейський комітет допомоги за кордоном – організація, яка допомагала переміщеним особам.

Процес зацифрування також дав музею можливість переглянути давно збережені матеріали, відновлюючи історії, які могли залишатися в архівах невідомими десятиліттями.

Сімпсон зазначив, що за багато десятиліть змінювалось і розуміння суспільством Голокосту, а ця колекція стала своєрідним відображенням такого поступового осмислення. Водночас історія того, як ці матеріали потрапили до бібліотеки, нерідко виявляється не менш цікавою, ніж самі експонати.

На платформі також є документи, які описують діяльність британських фашистів, таких як Освальд Мослі та Британський союз фашистів, а також антифашистського руху, що протистояв загрозі ультраправих у Британії до та після Другої світової війни.

Сімпсон підкреслив, що з частиною цих матеріалів необхідно поводитись обережно, оскільки деякі групи все ще залишаються активними, тому є певні обмеження на завантаження. Однак, за його словами, важливо, щоб люди могли досліджувати цю маловідому частину історії.

Фото: Wiener Holocaust Library Collections

До колекції також увійшли предмети, пов’язані з німецькою окупацією британських територій, наприклад картка нагороди, яку нацистський комендант на острові Джерсі обіцяв тим, хто зголоситься донести на сусідів.

Серед найунікальніших експонатів – журнал офісу компанії “Thomas Cook” у Лісабоні, Португалія. Це місто стало важливим маршрутом для єврейських біженців, які тікали з Центральної та Східної Європи через Піренеї та Іберійський півострів.

Журнал містить імена людей, які користувалися цим маршрутом, залишаючи багаж на зберігання в офісі Thomas Cook. Зацифрування цього журналу дозволяє легко шукати інформацію для тих, хто хоче дізнатися про членів своєї родини, які могли рятуватися цим шляхом.

Нагадаємо, що українське МЗС до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту нагадало про двох колишніх бранців нацистських таборів, які загинули внаслідок повномасштабного російського вторгнення.

Один з них – Борис Романченко – пережив Голодомор та нацистські концтабори Бухенвальд, Пенемюнде, Дора-Міттельбау та Берген-Бельзен. Помер чоловік у березні 2022 року через російський обстріл у Харкові у власній квартирі на Північній Салтівці. Рідні довго не могли поховати чоловіка, бо його тіло не могли вивезти з будинку.