Депортація близько 1700 українських в’язнів до Росії може становити воєнний злочин – доповідь DIGNITY

Примусове переміщення українських ув’язнених з окупованих територій до Росії восени 2022 року, ймовірно, може бути воєнним злочином та злочином проти людяності відповідно до Римського статуту МКС.

Про це йдеться в адвокаційній доповіді “Депортація в пекло” від міжнародної правозахисної організації DIGNITY.

Ілюстрація: DIGNITY

Доповідь ґрунтується на свідченнях 233 колишніх або нинішніх в’язнів. Близько 1700 людей примусово вивезли з установ виконання покарань на окупованих територіях до місць несвободи в Росії.

Зібрані дані вказують на те, що операцію здійснювали представники російських збройних сил, підрозділи спеціального призначення та Федеральна служба виконання покарань Росії. На думку авторів доповіді, депортація підпадає під статтю 8(2)(a)(vii)-1 Римського статуту – незаконна депортація осіб під захистом міжнародного гуманітарного права. Крім того, вона могла бути частиною широкомасштабного або систематичного нападу проти цивільного населення, що відповідає ознакам злочину проти людяності за статтею 7(1)(d).

“На відміну від евакуації, дозволеної міжнародним правом, вони не були виправдані ані безпекою населення, ані імперативною військовою необхідністю. У цьому випадку депортація фактично використовується як незаконний інструмент війни”, – зазначила керівниця юридичного департаменту DIGNITY Тереза Ріттер.

95% опитаних повідомили, що пережили або спостерігали психологічне і фізичне насильство, у тому числі катування. У свідченнях описуються побиття, тривале утримання у стресових позах, приниження та погрози сексуальним насильством. Самі депортації відбувалися під озброєною охороною – у переповнених транспортних засобах без їжі, води та доступу до туалету.

Крім того, багатьох в’язнів схиляли до отримання російського громадянства. Відмова в окремих випадках супроводжувалася фізичним насильством.

Усі опитані зазначили, що після депортації їм заборонили контактувати з родинами. Ні українська влада, ні близькі не отримали від Росії жодного повідомлення.

Після звільнення частину людей утримували в міграційних центрах РФ за “незаконний в’їзд” – попри те, що їх вивезли силоміць. Інших депортували до третіх країн без документів. Окремих переводили до установ виконання покарань в окупованому Криму, де насильство тривало.

“Ймовірні злочини, задокументовані у доповіді, є надзвичайно серйозними та мають призвести до юридичної відповідальності. Для постраждалих важливо, щоб ці злочини не залишилися безкарними. Інтерв’ю з потерпілими та свідками можуть допомогти національним і міжнародним правоохоронним та прокурорським органам у проведенні розслідувань і судових переслідувань”, – наголосила Ріттер.

Раніше повідомлялося, що російські суди також незаконно подовжують терміни ув’язнення українським політвʼязням або приховують їхнє місцеперебування навіть після відбуття строку. Через відсутність чинних паспортів затриманих часто переводять із колоній до центрів тримання іноземних громадян, замість того, щоб надати їм можливість повернутися додому.