Україна готує захист від SLAPP-позовів: як новий закон має зупинити судовий тиск на журналістів і громадських активістів

SLAPP (Strategic Lawsuits Against Public Participation) – це стратегічні позови проти громадської участі. Їх подають не так для захисту честі, гідності чи ділової репутації, як для того, щоб змусити журналістів, правозахисників, громадських активістів або викривачів витрачати час, кошти та ресурси на тривалі судові процеси.

На відміну від звичайного судового спору головною метою SLAPP є не захист прав. Навіть якщо справа завершується на користь журналіста чи активіста, сам процес може тривати роками, вимагати значних витрат на адвокатів, змушувати брати участь у судових засіданнях і, зрештою, відвертати увагу від професійної діяльності.

У міжнародній практиці такі позови вважають одним з найнебезпечніших інструментів тиску на свободу слова та громадянське суспільство. Тому у квітні 2024 року Європейський Союз ухвалив директиву 2024/1069 про захист осіб, які беруть участь у суспільному житті, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовими процесами. Вона зобов’язує держави-члени створити процесуальні механізми, які дозволять швидко реагувати та закривати такі справи на ранній стадії, компенсувати витрати відповідачам і запобігати використанню судів як інструменту тиску.

Для України ця тема особливо загострилась останнім часом.

Лише за останній рік українські медіа та громадські організації неодноразово заявляли про використання судових процесів для обмеження їхньої діяльності. Одним з найрезонансніших випадків, який має ознаки SLAPP, стала ухвала Печерського районного суду Києва, якою журналістам “Слідства.Інфо” заборонили поширювати розслідування про майно брата директора ДБР ще до його публікації. Не менш показовими залишаються багаторічні судові процеси після журналістських розслідувань Bihus.Info та програми “Схеми”. 

На тлі цих подій наявність спеціального законодавства стала не просто одним із зобов’язань України на шляху до ЄС, а нагальною необхідністю. 30 вересня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 16117, який має протидіяти зловживанню судовими процесами (SLAPP-позовам). 

Крім депутатів та міжнародних експертів, до роботи над документом долучилися також самі медійники та громадські організації, серед яких Центр прав людини ZMINA.

У матеріалі пояснюємо, які зміни передбачає законопроєкт, чому протидія SLAPP-позовам не є перешкодою для добросовісного захисту честі й гідності в суді та як позови проти громадської участі впливають не лише на свободу слова, а й на стан демократії в суспільстві. 

Не лише свобода слова, а й захист демократії

Робота над законопроєктом тривала майже рік. Ще влітку 2025 року при Комітеті Верховної Ради з питань свободи слова створили робочу групу щодо протидії SLAPP-позовам, куди ввійшли понад 25 представників громадських організацій, національного регулятора у сфері медіа, Омбудсмана.

Підготовка документа охоплювала не лише роботу експертів, а й масштабні консультації з представниками Верховного Суду, Міністерства юстиції, Державної судової адміністрації, громадських організацій та міжнародних партнерів.

10 липня 2026 року результати публічних консультацій представили в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. 

За словами голови Нацради Ольги Герасим’юк, ще кілька років тому стратегічні позови проти громадської участі в Україні здавалися радше європейською проблемою, однак зараз вони дедалі частіше стають інструментом впливу і всередині країни.

Вона, зокрема, згадала резонансні судові справи проти розслідувачів Bihus.Info, програми “Схеми” та нещодавню ухвалу Печерського районного суду Києва щодо “Слідства.Інфо”.

Саме такі випадки, за її словами, демонструють, що сьогодні суд може використовуватися не лише як механізм захисту порушених прав, а і як інструмент обмеження свободи слова.

Водночас вона підкреслила, що йдеться не про обмеження права людини звертатися до суду. Навпаки, завдання нового законодавства полягає в тому, щоб відокремити добросовісне використання права на судовий захист від відвертого зловживання процесуальними механізмами.

“В умовах повномасштабної війни журналісти мають бути захищені не лише від фізичних загроз, а й від будь-яких форм правового тиску. Це законодавство захищає не окрему професію – воно захищає право знати, право брати участь у публічному житті та демократичну природу свободи слова”, – сказала Герасим’юк.

Вона додала, що, коли журналістів змушують витрачати роки на судові процеси, суспільство втрачає можливість своєчасно отримувати інформацію про корупцію, зловживання владою чи інші суспільно важливі теми.

Саме тому, переконана голова Нацради, питання протидії SLAPP є питанням захисту демократії.

Голова парламентського Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин. Фото: Верховна Рада України

Голова парламентського Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, який є ініціатором та співавтором законопроєкту, наголосив, що важливо не допустити сприйняття документа як закону, написаного лише в інтересах журналістів.

Адже стратегічні позови використовуються проти дуже різних груп людей, які ведуть суспільно важливу діяльність.

“Для нас важливо показати, що це питання стосується не лише медіа. Йдеться про громадську участь загалом: гендерних експерток, антикорупційних активістів, екоактивістів та всіх, хто зацікавлений у захисті своєї діяльності”, – наголосив нардеп.

Юрчишин пояснив, що саме тому законопроєкт побудовано навколо поняття “громадська участь”, а не лише журналістської діяльності. Такий підхід повністю відповідає європейській директиві 2024/1069, яку Україна має імплементувати в межах євроінтеграційного процесу. 

За словами голови комітету, ухвалення анти-SLAPP-законодавства є одним з тих кроків, які демонструватимуть готовність України гармонізувати своє законодавство із законодавством Європейського Союзу.

Юрчишин також повідомив, що законопроєкт уже отримав схвальні відгуки від експертів Ради Європи та представника ОБСЄ з питань свободи медіа.

ЮНЕСКО фінансує не лише розроблення законодавства, а й програми підготовки українських суддів 

Керівниця Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі під час презентації в липні наголосила, що для міжнародних організацій проблема стратегічних позовів давно стала одним із ключових викликів свободі вираження поглядів. 

Якщо ще кілька років тому про SLAPP переважно говорили в країнах Європейського Союзу, то нині цей інструмент тиску дедалі частіше використовують і в державах, які лише наближають своє законодавство до європейських стандартів.

За словами Бардескі, саме тому 2024 року Європейський Союз ухвалив окрему директиву про захист осіб, які беруть участь у суспільному житті, від зловживань судовими процесами.

“SLAPP-позови – це не звичайні цивільні справи. Це зловживання правовими процедурами, спрямоване на те, щоб залякати, виснажити й змусити замовкнути журналістів, правозахисників або громадських активістів. Їхня головна мета не виграти суд, а зробити так, щоб люди перестали говорити на суспільно важливі теми”, – сказала вона.

Керівниця Представництва ЮНЕСКО в Україні К’яра Децці Бардескі. Фото: Данило Павлов, “Жінки в медіа”

За словами представниці ЮНЕСКО, наслідки таких позовів виходять далеко за межі конкретної справи.

“Захист від SLAPP – це захист не лише журналістів чи активістів. Це захист права суспільства отримувати інформацію про питання, які становлять суспільний інтерес”, – зазначила вона.

Керівниця представництва ЮНЕСКО звернула увагу, що організація підтримує реформу в Україні не лише експертно.

Через Глобальний фонд захисту медіа ЮНЕСКО фінансує розроблення законодавства, а також програми підготовки українських суддів щодо міжнародних стандартів свободи слова та практики розгляду подібних категорій справ. За словами Бардескі, навіть найкращий закон не працюватиме без судової практики, яка відповідатиме європейським підходам.

Які норми передбачатиме український анти-SLAPP-закон

Доопрацьовану після консультацій редакцію законопроєкту презентувала медіаюристка ГО “Платформа прав людини” Людмила Опришко, яка входить до робочої групи Комітету Верховної Ради з питань свободи слова.

За словами Опришко, головним завданням робочої групи було не просто перекласти положення європейської директиви українською мовою, а створити механізми, які реально працюватимуть в українській судовій системі.

Медіаюристка ГО “Платформа прав людини” Людмила Опришко. Фото: “Доступ до правди”

Тому документ передбачає не одну законодавчу зміну, а цілий пакет нововведень.

Передусім пропонується ухвалити законопроєкт “Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих претензій або зловживань судовими процесами”.

Цей документ, крім введення до законодавства нових понять та визначень, передбачає внесення змін до Цивільного процесуального кодексу, Господарського процесуального кодексу, законів “Про безоплатну правничу допомогу”, “Про міжнародне приватне право”, “Про судовий збір”, а також до законодавства про безпеку осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Фактично йдеться про комплексну реформу, яка має створити новий процесуальний механізм реагування на стратегічні позови.

Однією з головних новел законопроєкту є введення визначень, яких сьогодні в Україні просто не існує.

Зокрема, документ пропонує законодавчо визначити поняття “громадська участь”, “питання суспільного інтересу” та “зловживання судовими процесами проти громадської участі”.

Саме від цих визначень залежатиме, чи зможе людина скористатися спеціальними гарантіями, передбаченими анти-SLAPP-законодавством.

Ще одним принциповим нововведенням стане механізм раннього відхилення явно необґрунтованих позовів.

Сьогодні навіть відверто безпідставна справа може роками перебувати в суді. Автори законопроєкту пропонують інший підхід. Якщо суд уже на початковому етапі побачить, що позов подано саме для тиску на громадську участь, він зможе припинити провадження, не доводячи справу до багаторічного розгляду. 

За словами Людмили Опришко, саме цей механізм є одним із ключових елементів європейської директиви.

Не менш важливою зміною стане перерозподіл тягаря доказування. Зараз саме відповідачеві часто доводиться витрачати роки на доведення своєї правоти. Натомість законопроєкт пропонує покласти обов’язок доводити обґрунтованість позову саме на позивача. Так людина, яка подає позов, повинна буде переконати суд, що її вимоги справді спрямовані на захист порушеного права, а не використовуються як спосіб тиску.

Однією з найобговорюваніших новел законопроєкту став механізм участі громадських організацій у таких процесах.

Під час консультацій саме ця норма спричинила чи не найбільше дискусій. У фінальній редакції автори запропонували компромісний варіант. Громадські організації, які працюють у сфері захисту прав людини, свободи слова, журналістики, боротьби з корупцією, захисту довкілля, освіти чи науки, зможуть вступати в справу за згодою відповідача. Водночас вони не будуть третіми особами в традиційному розумінні. Для них пропонується створити окремий процесуальний статус. Такі організації матимуть право подавати свої висновки щодо суспільного значення справи, пояснювати контекст спору, брати участь у судових засіданнях та користуватися більшістю процесуальних прав сторін. Водночас вони не отримають права самостійно оскаржувати судові рішення.

Як пояснила Опришко, така модель найбільше відповідає положенням європейської директиви й водночас враховує особливості українського процесуального законодавства.

Ще одна важлива зміна стосується судових витрат. За словами авторів законопроєкту, фінансовий тиск є одним з головних інструментів SLAPP. Навіть якщо відповідач зрештою виграє справу, він часто витрачає десятки або сотні тисяч гривень на адвокатів. Саме тому пропонується змінити правила компенсації витрат. Якщо суд встановить, що позов був зловживанням судовим процесом проти громадської участі, усі витрати можуть бути покладені на позивача незалежно від інших процесуальних результатів.

Крім цього, суд отримає можливість застосовувати до недобросовісного позивача штрафні санкції. Автори законопроєкту переконані, що саме ризик фінансової відповідальності має стати одним з головних запобіжників від подання стратегічних позовів.

Що змінилося після громадських консультацій

За словами директорки з юридичних питань ГО “Платформа прав людини” Ольги Вдовенко, консультації не були формальністю. Робоча група отримала десятки зауважень від суддів, адвокатів, представників Міністерства юстиції, Верховного Суду, Державної судової адміністрації, громадських організацій та міжнародних експертів. Частину пропозицій врахували повністю, інші – після доопрацювання.

Одним з найдискусійніших питань стало оприлюднення судових рішень у справах про SLAPP.

Ольга Вдовенко, директорка з юридичних питань ГО “Платформа прав людини”. Фото: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

Першочергово автори законопроєкту пропонували створити окремий механізм публікації таких рішень. Проте після консультацій з Державною судовою адміністрацією від цієї ідеї відмовилися.

Натомість пропонується інший підхід – удосконалити вже наявний Єдиний державний реєстр судових рішень та забезпечити можливість окремого пошуку справ, пов’язаних зі зловживанням судовими процесами проти громадської участі.

За словами Вдовенко, це рішення дозволить уникнути створення нових реєстрів та водночас забезпечить відкритість судової практики. Разом з тим зміни зачепили й судову статистику.

Автори законопроєкту дійшли висновку, що після ухвалення закону необхідно буде не лише створити нові процесуальні механізми, а й навчитись оцінювати, як вони працюють на практиці.

Саме тому пропонується запровадити окрему категорію судових справ, яка дозволить аналізувати, скільки саме SLAPP-позовів розглядають українські суди, хто найчастіше виступає позивачем, хто стає відповідачем, які типи справ переважають та наскільки ефективно працюють нові процесуальні гарантії.

“Для нас важливо, щоб ці положення не були суто декларативними. Ми повинні розуміти, як працює закон, які механізми є ефективними, а які потребують удосконалення. Без якісної статистики це зробити неможливо”, – наголосила Ольга Вдовенко.

Вона також пояснила, що українська модель раннього відхилення SLAPP-позовів відрізнятиметься від європейської. Якщо директива ЄС говорить про окрему процедуру дострокового припинення розгляду, то українські автори пропонують реалізувати її через уже наявний інститут закриття провадження. Для цього планується доповнити статтю 255 Цивільного процесуального кодексу та статтю 231 Господарського процесуального кодексу новою підставою – встановлення факту зловживання судовим процесом проти громадської участі.

Крім цього, у процесуальних кодексах з’являться окремі глави, які регулюватимуть особливості розгляду таких справ. На думку авторів законопроєкту, це дозволить судам виробити єдину практику та уникнути різного трактування нових норм.

Закон потрібно буде не лише ухвалити, а й навчитися застосовувати

Виконавча директорка ГО “Лабораторія цифрової безпеки” Віта Володовська звернула увагу, що ухвалення самого закону стане лише першим етапом реформи. За її словами, щоб нові норми реально запрацювали, потрібно буде змінити низку підзаконних документів.

Йдеться, зокрема, про Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ, форми судової статистичної звітності, а також функціонал Єдиного державного реєстру судових рішень. Саме ці технічні зміни дозволять ідентифікувати справи про SLAPP як окрему категорію та забезпечити можливість їхнього аналізу. На думку Володовської, без таких змін навіть якісний закон ризикує залишитися декларативним.

Виконавча директорка Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції ACREC Оксана Нестеренко зауважила, що під час громадських консультацій стало зрозуміло: навіть серед професійної юридичної спільноти далеко не всі однаково розуміють природу SLAPP-позовів.

На її думку, саме це може стати найбільшим викликом після ухвалення закону.

“Не досить просто розробити якісний законопроєкт. Необхідно пояснювати, чому наявних процесуальних механізмів недостатньо і чому анти-SLAPP є новим правовим інститутом. Інакше існує ризик, що закон буде ухвалений формально, але його гарантії не працюватимуть”, – наголосила вона.

Нестеренко переконана, що інформаційна кампанія має бути спрямована не лише на журналістів чи громадські організації, а насамперед на суддів, адвокатів та юристів, які застосовуватимуть нові норми на практиці.

Подібну думку висловлювали й інші учасники обговорення. Вони наголошували, що закон не має сприйматися як привілей для окремих категорій громадян. Його мета – захистити саме громадську участь як одну з фундаментальних демократичних цінностей.

Право суспільства отримувати інформацію

Юристка напряму захисту громадянського суспільства Центру прав людини ZMINA Анастасія Соловйова. Фото: Артем Галкін

Юристка напряму захисту громадянського суспільства Центру прав людини ZMINA Анастасія Соловйова наголосила, що значення законопроєкту виходить далеко за межі професійних інтересів журналістів чи громадських організацій.

За її словами, у центрі цієї реформи перебуває право кожної людини отримувати суспільно важливу інформацію.

“Законодавство про протидію SLAPP є надзвичайно важливим для України. Йдеться не лише про захист прав громадських активістів, громадських організацій чи медіа. Насамперед це про право суспільства отримувати інформацію як від органів влади, так і від медіа та інститутів громадянського суспільства”, – зазначила вона.

Соловйова нагадала, що підготовка законопроєкту тривала майже рік і від самого початку будувалася як максимально відкритий процес.

До розроблення документа були залучені представники державних органів, міжнародних організацій, судової системи, правозахисної спільноти та медіа. Водночас усі ключові положення законопроєкту розроблялися з урахуванням вимог директиви Європейського Союзу та міжнародної практики.

На думку юристки, саме такий підхід має забезпечити не лише відповідність майбутнього закону європейським стандартам, а і його ефективність після ухвалення.