Чому система захисту прав дітей в Україні перебуває у кризовому стані: висновки парламентської ТСК та коментарі правозахисників

Система захисту прав дітей в Україні перебуває у кризовому стані, що проявляється у тенденції до зниження кількості виявлених та облікованих дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зниженні кількості прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, зменшенні кількості дітей, які в них влаштовані, зменшенні кількості дітей під опікою/піклуванням. Водночас зростає кількість випадків, коли діти загинули через недбалість батьків або потерпають від фізичного насилля в родині.  

Про це йдеться в звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, який 15 травня представили в Укрінформі, передає ZMINA.

Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування фактів можливих порушень прав дитини при формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення за шість місяців її діяльності була утворена 8 жовтня 2025 року.

Як йдеться у звіті, підставою для створення цієї ТСК стала зростаюча кількість випадків жорсткого поводження та домашнього насильства стосовно дітей, загибелі дітей в асоціальних родинах, відсутність належної реакції на такі факти з боку уповноважених органів, а також на нові виклики, спричинені триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України.

Учасники комісії називають однією з ключових причин системних порушень прав дітей відсутність цілісної, послідовної та науково обґрунтованої діяльності Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності.

“Система захисту прав дітей перебуває у кризовому стані. Здавалося б, під час війни кількість дітей, які втратили батьківське піклування, мала б зростати, однак ми бачимо іншу тенденцію – вона скоротилася на 12%. Це може свідчити про те, що частину дітей просто не виявляють. Відповідно, діти, які фактично потребують захисту держави, залишаються “невидимими” для системи і не мають шансу на влаштування в сімейні форми виховання”, – сказав голова ТСК, народний депутат України Павло Сушко.

Він зазначив, що кількість дітей, які перебувають під опікою (піклуванням) за підсумками 2025 року становить 42 411, що на 1849 дітей менше порівняно з кінцем 2024 року і на 6,5 тисяч менше ніж у 2022 році.

Водночас, за його словами, спостерігається тенденція до збільшення влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у непередбачувані законом форми: лікарні, приватні та релігійні інтернатні заклади, що призводить до порушення прав та інтересів дітей, відповідальність за яких покладено на державу.

Поряд з цим зростає кількість злочинів щодо дітей та дитяча смертність, зазначив Сушко. Так, за даними Офісу генпрокурора, у продовж 2025 року кількість кримінальних правопорушень, вчинених щодо дітей, зросла майже на 8,6% (з 5774 до 6272 випадків). Зокрема, зареєстровано 8  випадків умисних вбивств дітей батьками та 14 випадків заподіяння тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Секретар ТСК, народний депутат України Юрій Павленко зазначив, що комісія звернулася до прем’єр-міністерки Юлії Свириденко із закликом провести засідання Національної ради, щоб винести на розгляд усі проблеми, які сьогодні не узгоджені, та конкретні справи дітей, які загинули через неефективність роботи конкретних органів влади, і ухвалити відповідні рішення.

Також члени ТСК переконані, що ухвалена урядом Стратегія забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки не призвела до покращення ситуації, а натомість сприяла викривленню статистики та поширенню негативних явищ у сфері захисту дітей. Адже оскільки реформа деінстуціоналізації полягає у поступовій відмові від системи інтернатних закладів і відповідно зменшенні кількості дітей, які там утримуються, уповноважені органи на місцях не вилучали дітей з сімей, в яких їм загрожувала небезпека.

“Пріоритет формального виконання показників реформи над реальними інтересами дитини призводить до прихованих форм інституціалізації”, – зазначено у висновках звіту.

Тож члени ТСК закликали уряд переглянути Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024-2028 роки з огляду на об’єктивну ситуацію в країні та прибрати кількісні показники її виконання.

Водночас Українська мережа за права дитини (УМПД) виступила із заявою, в який закликає державні органи, народних депутатів, органи місцевого самоврядування та всіх учасників процесу утриматися від рішень, які можуть призвести до відновлення або розширення інституційної системи догляду за дітьми.

“Натомість необхідно зосередити спільні зусилля на вдосконаленні впровадження реформи, забезпеченні її якості та створенні єдиної злагодженої системи, у центрі якої — права, безпека та найкращі інтереси кожної дитини”, – йдеться в заяві.

Організації-члени УМПД послідовно виступають за те, щоб випадки насильства щодо дітей не замовчувалися та не ігнорувалися, зазначено в заяві.

Як зазначила в коментарі ZMINA голова правління Української мережі за права дитини, національна директорка з розвитку програм “СОС Дитячі Містечка Україна” Дарʼя Касьянова причини трагедій, про якій йдеться у звіті, не у реформі деінституалізації, а в тому, що в громадах не працюють з родинами у складних життєвих обставинах. Тобто ці родини є “невидимими”, бо їх ніхто не хоче бачити.

Громадські організації зі свого боку намагаються налагодити цю роботу: працювати з родинами, проводити навчання для соціальних працівників.

“Громади, керівники громад, не зацікавлені, щоб з’являлися соціальні послуги, тому що вони розуміють, що на це треба шукати кошти. Навіть, якщо спочатку це фінансують громадські організації, то потім треба шукати якісь інші кошти. І, відповідно, будуть певні зобов’язання, які вони мають виконувати. І значно простіше відправити дитину в інтернатний заклад, який знаходиться на балансі не громади, а області, наприклад, тобто заклад, який фінансується з державного бюджету”, – говорить Касьянова.

Водночас вона погоджується, що реформа деінституалізації йде складно:

“Ми самі критикуємо впровадження цієї реформи. Але це не означає, що її треба зупинити. Треба аналізувати, що все не спрацьовує. Можливо, дійсно треба зменшити кількість пріоритетів”.

На думку Касьянової, має бути пріоритет для профілактиці насильства, яка наразі не закладена до стратегії. Такі заходи мають бути як для біологічних сімей, так і для прийомних та інших форм виховання. І потрібно навчати фахівців, як працювати, і виявляти ці небезпечні сім’ї.

“Тому що в умовах війни, нажаль, як ми бачимо, насильство в сім’ях зростає. І якщо а насильство – це якраз це підстава вилучати дитину”.

Касьянова розповіла, що благодійний фонд “СОС Дитячі Містечка Україна” працює з біологічними сім’ями та з опікунськими сім’ями, щоб зменшити ризик потрапляння дітей в інтернатні заклади. І навіть у їхньої організації під супроводом знаходиться більше родини, ніж у держави.

“Сьогодні озвучували, що в Броварах на обліку дітей в складних життєвих обставинах стоїть тільки 18 дітей. А у нас під супроводом в Броварах знаходиться 40 сімей в складних життєвих обставинах. На сьогодні ми в 10 областях активно працюємо, це і центр підтримки сім’ї та дітей, і мобільні команди, психологи, соціальні працівники”, – наводить приклад Касьянова.

На її думку, якщо зменшувати кількість пріоритетів реформи, то варто сфокусуватися на превенції для сімей в складних життєвих обставинах та максимальній підтримці сімейних форм виховання. Адже прийомні сім’ї не розвиваються, зокрема, тому, що за ті гроші, які вони отримують, закрити базові потреби дитини просто неможливо.