Через довге перебування в полоні у Мар’яни Чечелюк з Маріуполя значно погіршилось здоров’я – мати

Через довге перебування в полоні у 24-річної поліціянтки з Маріуполя Мар’яни Чечелюк  значно погіршилось здоров’я та ослаб імунітет. У серпні 2023 року її з тюрми в Таганрозі перевезли до Маріуполя, де вона перебуває й досі.

Про це ZMINA розповіла мати Мар’яни Наталія Чечелюк.

Мар’яна Чечелюк. Джерело: особистий архів родини

За її словами, через захворювання дихальних шляхів та ангіну у дівчини виникли ускладнення, які перейшли у хронічну форму бронхіту.

“Я отримала лист від Мар’яни, у якому вона пише, що дуже захворіла. Спочатку була ангіна, яка потім перейшла в бронхіт. У СІЗО її лікували, але так до кінця й не вилікували. Тамтешні лікарі навіть почали колоти антибіотики, які теж не дуже допомогли. Мар’яна дуже схудла, у неї послабився імунітет, стало випадати волосся, зникли місячні“, – говорить Наталія.

За її словами, у попередньому листі донька писала, що за два роки незаконного ув’язнення вона пережила багато тортур: її морили голодом, били, усіляко знущалися. Нині Мар’яні дуже важко морально та фізично знаходитись у кремлівських катівнях.

Від матері донька не отримала жодного листа, хоча та їх постійно надсилає. Наталя досі не може зрозуміти, чому Мар’яну продовжують тримати в повній інформаційній ізоляції. Дівчина зовсім нічого не знає про свою родину, що з нею та де вона. Востаннє Наталія спілкувалась з донькою у серпні 2022 року, коли та ще була в Оленівці. Попри складнощі з листуванням, їм все ж вдається передати донці речі та продукти. 

“Доньку вже другий рік поспіль незаконно утримують без будь-яких причин. Вони її чомусь не відпускають. Вона нічого поганого не зробила – вона не тримала зброю в руках, вона не є учасником бойових дій, вона нікого не вбивала. У чому причина? Її викрали, вивезли, тримають у російських в’язницях і не віддають. Як так?” – намагається зрозуміти мати.

Рідні їздили в офіс Міжнародного комітету Червоного Хреста в Женеві, де просили його представників допомогти визволити Мар’яну з полону. Попри обіцянки посприяти звільненню з полону доньки, ніхто так нічого й не зробив. Наталя взагалі не розуміє для чого потрібні подібні ООН та МКЧХ, якщо вони нічого не можуть вдіяти. У неї склалося враження, що для них РФ – це авторитетна країна, яку вони бояться зайвий раз турбувати. Також родина неодноразово зверталась до українського та російського омбудсманів.

“Ми зустрічались з українським консулом у Швейцарії Іриною Венедіктовою. Я просила у неї не лише за свою доньку, а й за всіх полонених жінок, поранених азовців, бійців. Але у відповідь я почула, що вони не можуть вплинути на Росію“, – з сумом сказала Наталія.

Чечелюки дуже засмутилися через те, що у списках нещодавнього обміну не було прізвища Мар’яни. Батьки продовжують боротися за визволення доньки. 

Наталя звернулась з проханням до Координаційного штабу допомогти їй якнайшвидше визволити донечку, яка потребує невідкладної медичної допомоги.

“Мою доньку намагалися перетягнути на російський бік як солодкими обіцянками про велику зарплатню, так і залякуваннями. Але вона відмовилась“, – підсумувала Наталія. 

Раніше ZMINA вже розповідала про Мар’яну Чечелюк. Мар’яна та її сестра Аліна народилися в Маріуполі. Після закінчення школи старша сестра навчалася в Харківському національному університеті внутрішніх справ, завершивши навчання, повернулася до рідного міста й вступила до поліційної школи. Згодом стала слідчою в Жовтневому районі Маріуполя, де виконувала обов’язки близько року, до 24 лютого 2022-го. Була зооволонтером, годувала вуличних тварин.

25 березня сестри під час чергового обстрілу рятувались у сховищах “Азовсталі”, а батьки не встигли й залишилися з іншого боку комбінату – біля хлібзаводу. Зв’язку не було з початку березня, тож зателефонувати Мар’яні та Аліні вони не могли.

Коли почалась евакуація цивільних з “Азовсталі”, представники ООН та Червоного Хреста пообіцяли вивезти Мар’яну та Аліну до Запоріжжя, але натомість їх вивезли до селища Безіменне на фільтрацію. Це сталося 1 травня, коли для цивільних організували гуманітарний коридор. Разом з дівчатами зі сховища вийшли ще сотні маріупольчан.

Молодшу доньку родині вдалося визволити. Мар’яну обіцяли повернути через два дні, потім через тиждень, а згодом росіяни почали заперечувати факт, що утримують її. Аліна розповіла батькам, що 1 травня вдень вони обидві пройшли фільтрацію. Далі їх поселили в наметове містечко, а о 21-й годині того ж дня до них прийшов нібито представник ФСБ й забрав Мар’яну. Є інформація, що дівчину силою посадили в машину й відвезли до Донецька.

За 8 місяців утримання був лише один дзвінок від Мар’яни до батьків. Під час короткої розмови вона встигла спитати, що із сестрою. У рідних склалося враження, що російські військові шантажували її на цьому ґрунті.

Згодом з’явилась інформація, що впродовж двох місяців Мар’яну нібито тримали в Донецьку в одиночній камері, згодом перевезли до смт Оленівка, до 120-ї колонії, потім – у СІЗО міста Таганрог Ростовської області. 

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу es@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.