Апеляційний суд підтвердив десятирічний вирок російському танкісту, який розстріляв багатоповерхівку в Чернігові
Чернігівський апеляційний суд залишив без змін вирок суду першої інстанції для російського оператора-навідника військової частини 41659 35 окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі 41 загальновійськової армії збройних сил Росії Михайла Куликова. Він проведе за ґратами 10 років.
Про це повідомили в Офісі генерального прокурора.
Михайло Куликов. Фото: Стас Юрченко / “Ґрати” Куликова обвинувачували в обстрілі багатоквартирного житлового будинку на вулиці Рапопорта на північній околиці Чернігова 26 лютого поточного року.
Під час допиту у суді він розповів, що розумів, що стріляє по цивільному об’єкту. Наказ йому віддав командир, який нібито побачив там РПГ.
“Усе робилося швидко, на автоматизмі. Ніби зі страхом. Було страшно за себе, за екіпаж. І ось так я зробив постріл”, – сказав на одному з засідань росіянин.
Командира, про якого розповідав Куликов, на момент початку суду обміняли, однак у розмові з блогером Володимиром Золкіним він заперечував, що його танки стріляли по людях чи житлових будинках.
Куликова також зобов’язали компенсувати судові витрати в розмірі 26 600 гривень.
Правозахисники критикували вирок Куликову. Так, коментуючи рішення суду, правозахисник Володимир Яворський зазначав, що воно є другим після вироку російському військовому Вадиму Шишимарінуі Шишимаріну, який убив цивільного на Сумщині, змінили вирок з довічного на 15 років в’язниці. Його також визнали винним у порушенні законів та звичаїв війни, але поєднаному з умисним убивством. У правозахисників швидкість судового процесу щодо Шишимаріна викликала занепокоєння., “поганим рішенням, що не враховує міжнародних стандартів та формує хибні національні стандарти правосуддя з міжнародних злочинів”.
Він нагадував, що, відповідно до міжнародного права, військові мають імунітет від кримінального та іншого переслідування за вбивства чи пошкодження власності, вчинені під час збройного конфлікту, окрім скоєння міжнародних злочинів.
Водночас у справі Куликова, за словами правозахисника, практично нема оцінювання, чи могли військові розглядати цей будинок як військовий об’єкт через його використання військовими, а це є ключовим питанням для засудження за порушення законів і звичаїв війни.
“Саме тому полонених не можна судити, окрім як за такі важкі міжнародні злочини. Міжнародним злочином за даних обставин можна вважати, якщо довести, що людина усвідомлено з наміром стріляла по цивільному об’єкту, тобто будинку, і там не було ніяких військових… Такі суди можуть мати погане продовження для долі українських полонених, оскільки РФ тепер може вирішити судити всіх українських полонених. Звісно, можна сказати, що вони й так це збиралися зробити, але Україна таки обміняла на сьогодні сотні українців з полону без судів до цього часу”, – вважає Яворський.
