26 лютого відбудеться прем’єра фільму пам’яті Героя України, громадського діяча та політв’язня Геннадія Афанасьєва

26 лютого в Києві в кінотеатрі “Жовтень” відбудеться прем’єра документального фільму “Пробач мені, мамо”, присвяченого кримчанину, колишньому політв’язню Кремля, громадському активісту і військовому Геннадію Афанасьєву, який загинув у боях за Україну. Початок перегляду з 18:30 і до 21:30.

Про це повідомляється на сайті Представництва президента в Автономній Республіці Крим.

Геннадій Афанасьєв. Джерело: фейсбук-сторінка матері активіста і військового Ольги Афанасьєвої

Вхід за попередньою реєстрацією. Після перегляду фільму, з 21:00 до 21:30, передбачається розмова з його творцями. Вони поділяться історією створення стрічки.

Після звільнення з російського полону Геннадій написав десятки колонок про свій арешт і ув’язнення. На їхній основі вийшла книжка “Піднятися після падіння” – її можна буде придбати на стійці реєстрації до або після показу фільму. Вилучені кошти підуть на меморіальну табличку імені Геннадія Афанасьєва.

Раніше Верховна Рада підтримала депутатський запит до президента України щодо надання звання Героя України активісту та військовому, кримчанину Геннадію Афанасьєву (посмертно): він загинув 18 грудня 2022 року на Донеччині, захищаючи країну від російських загарбників.

Указом президента України його посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 

У 1997 році Геннадій пішов до першого українськомовного класу санаторної школи-інтернату № 6 міста Одеси, де проживав та навчався до 2001 року. Щотижня він разом з іншими школярами готував вистави за мотивами творів українських письменників, а також влаштовував лялькові театри. 

Під час окупації Росією Криму Геннадій брав активну участь у проукраїнському русі й відкрито виступав проти окупантів. Перед так званим референдумом 27 лютого 2014 року Геннадій записував відеоролики на підтримку проукраїнських рухів, особисто читав вірш Василя Симоненка “Де зараз ви, кати мого народу?”, брав участь у зустрічі проукраїнських активістів біля бюста Тараса Шевченка на 200-ту річницю з дня народження поета.

За версією “слідства” РФ, Геннадій був членом диверсійно-терористичної групи “Правого сектору” та входив до “групи Сенцова”, створеної у квітні 2014 року. Він нібито був причетний до підпалу будівлі “Російської громади Криму” 14 квітня 2014 року та в ніч на 18 квітня – дверей місцевого відділення офісу партії “Єдина Росія”. Крім того, його звинувачували в підготовці підриву пам’ятника Леніну на Вокзальній площі Сімферополя і меморіалу “Вічний вогонь” на День перемоги, 9 травня.

А вже 14 червня 2016 року активіста вдалося повернути до України. У полоні він провів 767 днів. З моменту звільнення проживав у Києві. Після пережитого в російських в’язницях Геннадій долучився до активної боротьби за звільнення інших українських бранців Криму та Росії на міжнародних політичних майданчиках.

З серпня 2016 року Геннадій обіймав посаду спецпредставника МЗС України з питань звільнення полонених. У межах посадових компетенцій організовував заходи на підтримку бранців Кремля, а також зустрічався з міжнародними лідерами, щоб привернути увагу до теми політв’язнів.

Також активіст співпрацював з виданням “Крим.Реалії” – кримським проєктом української служби Радіо Свобода. У межах цієї співпраці він опублікував 80 колонок-спогадів про арешт та полон. Саме це стало основою для написання у 2018 році автобіографічної книги “Піднятися після падіння”, яку видано трьома мовами.

З ініціативи Геннадія був розроблений та виданий журнал “Бранці Кремля”, що демонструвався на українських та міжнародних заходах. У ньому публікували історії політв’язнів, їхні справи та загальну інформацію про переслідування українських громадян. Журнал перекладався англійською, французькою, турецькою, німецькою мовами.

Активізм Геннадій поєднував і з новим фахом – роботою в IT. Він заснував та викладав безкоштовний професійний курс із тестування для учасників російсько-української війни, які повернулися з фронту та прагнули здобути нову високооплачувану професію в цивільному житті. Після курсів Геннадія 200 людей змогли працевлаштуватися в цій сфері.

У 2019 році Геннадій Афанасьєв одружився, а згодом став батьком доньки Квітослави. 

24 лютого 2022 року, у перші години повномасштабного вторгнення, Геннадій одразу пішов до військкомату.

З першого дня російського повномасштабного вторгнення активіст служив у лавах Збройних сил України: брав участь у захисті Київського аеропорту, в обороні та звільненні Київщини. У складі 130 батальйону 241 окремої бригади ТРО ЗСУ брав участь у боях на Харківщині та Донеччині. Мав позивний Тор.

18 грудня 2022 року, на 32-му році життя, Геннадій загинув у боях за Луганщину під селищем Білогорівка.

У Геннадія залишилася мама Ольга, бабуся Галина Іванівна, дружина Людмила та трирічна донечка Квітослава.

Нагадаємо, ZMINA розповідала, яким був життєвий шлях активіста і політв’язня Геннадія Афанасьєва та чому саме він заслуговує отримати звання Героя України.