Як покращити ситуацію в Криму? Відповіді шукали на Книжковому Арсеналі

Світова спільнота має посилити санкції проти Росії через брутальні порушення прав людини в Криму.

Про це під час презентації на Книжковому Арсеналі книги “Півострів страху: хроніки окупації та порушення прав людини в Криму” розповіла голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.

“Необхідно звертатись до міжнародних організацій із закликом посилити санкції по Криму. Якщо держава-окупант всупереч існуючому міжнародному гуманітарному праву, яке гарантує населенню на окупованій території цілий ряд прав та свобод, поступово знищує їх, так само мала б посилюватись сила санкцій.

Вони б дали сигнал Російській Федерації, що такі дії не лишаються безкарними і можуть їй дорого обійтись. Я щиро вірю, що лише сила дипломатії помножена на силу економіки може мати такий охолоджуючий ефект на окупаційну владу Криму. Інакше ми продовжимо спостерігати за тим, як вона легко та брутально ігноруватиме будь-які резолюції найвищих міжнародних органів, звіти міжнародних організацій тощо”, – цитує правозахисницю кореспондент Центру інформації про права людини.

Олександра Матвічук, яка є однією з авторок книги, називає три інституційні чинники розгортання масштабних і системних репресій в Криму.

Перший чинник – незаконне запровадження російського законодавства.

“Саме по собі воно репресивне, порушує низку міжнародних стандартів у сфері прав людини. Але цього Росії було недостатньо. Ми побачили, починаючи з моменту агресії, як специфічні напрямки законодавства (антиекстремістські, антитерористичні) були ще більш “покращені”, – каже правозахисниця.

У травні 2014 року набули чинності зміни до Кримінального кодексу, які запровадили новий склад злочину – “публічні заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації”.

“Над цілою низкою блогерів, журналістів, аткивістів, звичайних людей на півострові висить ця стаття, немов Домоклів меч”, – каже Олександра Матвійчук.

Другий чинник – масштабна і цілеспрямована кампанія шельмування незгодних та активістів. Адже таких людей у Криму називають фашистами, бандерівцями, радикалами і заохочують до залякувань.

“Це красномовно відображено навіть у назві книги – “Півострів страху”. І це зовсім не метафора. Коли ти живеш у під’їзді, на вході якого вісить листівка, де заохочується звернення сусідів до ФСБ щодо інших сусідів, які мають проукраїнські погляди, то ти живеш в атмосфері страху”, – каже правозахисниця.

Експертка також вказує на низку відпрацьованих на території Росії репресивних тактик й інструментів як на третій інституційний чинник, а саме блокування сторінок провайдерами, автоматичне зняття інформації з каналів зв’язку.

“Купіль репресивного закондавства, кампанія шельмування й репресивні практики призвели до того, що на півострові склались системні й масштабні ретельно організовані репресії.

Вони проникли у всі сфери суспільного життя: навчання, сфера зайнятості, сфера послуг тощо. Арсенал цих репресій широкий. Ми маємо багато кейсів, які вказують нам на позаправові методи: насильницькі зникнення, катування, побиття. Протягом останнього року посилились так звані юридичні механізми, заточені на репресії.

Сфабриковані кримінальні, адміністративні справи, заборони мирних зібрань, перереєстрація юридичних осіб, релігійних організацій й багато всього, що стало щоденною реальністю людей, які живуть на окупованому півострові”, – каже Олександра Матвійчук.

Наразі у списку кампанії #LetMyPeopleGo 28 людей, у справах яких правозахисники вбачають політичне підґрунтя. Із них 22 заарештовані в Криму, 13 – кримські татари.

Правозахисниця вказує на практику примусового перевезення українців на територію Росії всупереч міжнародному праву.

“До групи ризику потрапляють усі люди, які не підтримують анексію Криму. Через “заклик до сепаратизму” зараз перебуває у СІЗО Юрко Ільченко. Це звичайна собі людина, директор школи. Його вина в тому, що він у себе на сторінці в соцмережі написав допис із непідтримкою дій Росії щодо анексії Криму. Йому зараз загрожує до чотирьох років позбавлення волі. Це абсолютно реальна загроза, бо за аналогічним звинувачення вже свій термін в Татарстані відбуває інший активіст”, – каже Олександра Матвійчук.

Вона також відносить до груп ризику людей, які реалізовують свої громадянські права й свободи.

“Тут можна дуже багато наводити різних прикладів того, як забороняють мирні зібрання, не даючи журналістам висвітлювати події, але насправді ми спостерігаємо в 2015 році вже навіть більш широку дію репресивного законодавство. Люди, які мають навіть проросійські симпатії починають відчувати репресивні дії. Наприклад, 7 березня під будівлею “Ради міністрів” у Сімферополі зібрались близько 100 фермерів, які влаштували соціально-економічний мітинг. У той же ж день окупаційна влада заборонила усім суб’єктам на невизначений термін проводити протести”, – пояснює правозахисниця.

До третьої групи ризику вона віднесла окремо кримськотатарський народ.

“Представники цього корінного народу зіштовхнулись з усіма видами переслідувань, включно із вбивством. Ми зараз перебуваємо на новому етапі витку репресій – через заборону представницького органу кримських татар Меджлісу. Не чекаючи навіть рішення окупаційного суду, нещодавно самопроголошена прокурор Криму призупинила діяльність Меджлісу. Щоб ви зрозуміли, у перспективі це тягне за собою цілу низку наслідків. Будь-хто, хто співпрацює з Меджлісом, може бути ув’язненим на чотири роки. Єдиним доказом у справі буде слугувати всього лишень “зв’язок з екстремістською організацією Меджлісом”, – каже правозахисниця.

Книга “Півострів страху: хроніки окупації та порушення прав людини в Криму” містить історію порушень прав людини в Криму в період 2015 – початку 2016 років, та міжнародно-правові документи, які стосуються ситуації в Криму (документи РФ, України, міжнародного співтовариства) тощо.

Книгу можна завантажити російською та англійською мовами. 

Записав Микола Мирний, Центр інформації про права людини