Мін’юст залишить захід щодо цивільних партнерств для одностатевих пар у Нацстратегії
Дата:12 Червня 2018
A+A-Щоб отримувати корисні матеріали, підпишіться на розсилкуПідписатися
Захід щодо запровадження в Україні цивільних партнерств залишать у Плані дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини.
Як передає кореспондент Центру інформації про права людини, про це під час круглого столу в офісі Омбудсмана заявив Владислав Власюк, генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції.
Владислав Власюк (зліва)
“Ми вважаємо, цей захід має бути в Плані дій, незважаючи на те, що ми отримали дуже багато звернень, у яких просили виключити його. Ми лишаємо цей захід. Кабінет Міністрів має розробити законопроект та подати на розгляд Верховної Ради до IV кварталу 2019 року”, – сказав він. При цьому Владислав Власюк додав, що захід у Плані дій сформульований як “легалізація зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння, наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності та конституційного права не свідчити проти свого партнера”.
Правозахисник ЛГБТ-центру “Наш світ” Андрій Кравчук заявив під час круглого столу, що цей захід у Нацстратегії – принципове питання, яке “демонструє, в Україні – цінності Росії чи Європи”.
“Якщо ми хочемо бути країною-учасницею ЄС, ми маємо вирішити, зокрема, це питання. Цивільні партнерства демонструють відданість принципам сучасної ліберальної демократії, що, зокрема, полягають у рівному захисті прав людини, незалежно від будь-яких ознак. Якщо ви робите винятки із загального правила, це порушує демократичні принципи. Я закликаю Міністерство юстиції не замовчувати це питання. Бо виникає враження, що нічого не робиться у виконанні Нацстратегії з прав людини і Україна не така, якою вона хоче бути”, – звернувся правозахисник до Владислава Власюка.
Якісний аудіозапис цього фрагменту можна почути за посиланням.
Представник Спілки учасників бойових дій та АТО Михайло Сліпченко на круглому столі закликав “убезпечити від необдуманих кроків, які спрямовані на руйнування українських традиційних цінностей”. Під час своїх виступів він вдався до мови ворожнечі, назвавши представників ЛГБТ-спільноти “збоченцями”.
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людиниОлександр Павліченко повідомив, що Мін’юст раніше опирався внесенню цього заходу, ще коли цей документ розроблявся.
Олександр Павліченко
“Тоді було побоювання, що Верховна Рада не ухвалить цей законопроект, тому, мовляв, цей захід неможливо виконати. Це як зараз законопроект, який скасовує е-декларування для антикорупційних активістів, не може зібрати необхідну кількість голосів“, – сказав Олександр Павліченко у коментарі Центру інформації про права людини.
Він констатує, що державний апарат, органи місцевого самоврядування, громадянське суспільство та суспільство загалом не мають однозначного бачення до вирішення сімейного життя одностатевих прав.
“Є різні думки: одні підтримують, інші категорично заперечують. Я думаю, що зараз відбувається нормальний процес становлення правових норм”, – каже правозахисник. Він вважає, що питання права на сімейне життя має обговорюватись доти, доки воно не вирішиться.
Андрій Кравчук вказує, що реєстровані цивільні партнерства вирішать питання безправ’я під час спільного життя ЛГБТ-пар.
“Тоді в державних установах не матимеш кожного разу пояснювати, хто з тобою. Без легалізації цивільного партнерства невирішуваними лишаються питання на спільне майно, яке люди набули за час спільного проживання, немає права розпоряджатись від імені партнера, права розпоряджатись банківськими рахунками, права на відвідування у лікарнях чи в’язницях, права не свідчити проти свого партнера”, – пояснює Андрій Кравчук.
Андрій Кравчук підкреслив, що в разі ухвалення законопроекту ці права будуть врегульовані не лише для одностатевих, а й для різностатевих пар.
“Цивільні партнерства особливо популярні у Франції. Вони там дешевші у порівнянні із шлюбами. І 90% – це гетеросексуальні партнерства”, – сказав правозахисник.
За його словами, його організація розробила законопроект, який спирається на данський досвід.
“У них – дуже короткий законопроект. Партнерство має ті самі юридичні наслідки, що й шлюб, за винятком спеціально обумовлених. І далі йде перелік із п’яти пунктів, який відрізняє партнерство від шлюбу. Так само можна зробити й в Україні”, – розповів він. Та він нарікає, що влада не збиралась і не збирається виконувати захід Нацстратегії через відсутність згадки відповідального відомства.
Андрій Кравчук
“У документі йдеться, що відповідальний орган за виконання пункту у Плані дій – Кабмін. Але в Кабміні немає структури, яка розробляє закони. Цим займається Мін’юст. Ми відправили листи до трьох відомств, які мають, на нашу думку, відношення до заходу, – до Кабміну, Мін’юсту та Мінсоцполітики. У Мін’юсті повідомляють, що закон має розробляти Мінсоцполітики, а Мінсоцполітики каже, що це завдання Мін’юсту”, – розповідає Андрій Кравчук. Він повідомив, що після довгого листування його правозахисна організація подала позов до окружного адміністративного суду Києва. Той уже рік не може розглянути позов і визначити відповідального у виконанні заходу.
Як каже Олександр Павліченко, для Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) тема ЛГБТ-спільноти відносно нова. Суд у Страсбурзі лишає за державами дискрецію, як вони визначатимуться із сімейним правом для ЛГБТ-спільноти в національному законодавстві.
Андрій Кравчук вказує, що рішення ЄСПЛ – прецедентний характер для країн, проти яких судді ухвалювали свої рішення. Однак загалом, за його словами, практика цього суду є джерелом права і через аргументацію суду можна побачити його тренди.
“ЄСПЛ визнав, що в одностатевих пар є сімейні права, що б національне законодавство з цього приводу не думало. Він визнає порушенням ст. 8 Конвенції про права людини, якщо держава не визначилась із формою сімейних стосунків одностатевих пар – шлюбом чи цивільним партнерством. Уже були два рішення – проти Італії та Греції”, – каже він і відзначає такі справи, як “Шальк та Копф проти Австрії” (2010 рік), “Валіанатос та інші проти Греції” (2013 рік) та “Оліарі, інші проти Італії” (2015 рік).
Він повідомив, що ЄСЛП зареєстрував чотири роки тому схожу скаргу від України, яка очікує свого розгляду.
“Рішення стосовно України – це питання часу. Ми переконані, що рішення буде позитивним, бо так діють принципи. Змінилось західне суспільство. Не визнавати цих реалій – робити собі гірше. Бо потрібно розраховувати на реальність, а не на те, що хочеться бачити. Потрібно рухатись до визнаних у світі одностатевих партнерств”, – сказав Андрій Кравчук і нагадав, що в ЄС одностатеві шлюби чи партнерства запровадили всі країни, окрім Латвії, Литви, Польщі, Словаччини, Болгарії та Румунії.
Правозахисник Олександр Павліченко не вбачає нічого поганого в усиновленні дітей одностатевими парами. Він вказує на тенденції, коли гетеросексуальні подружжя не хочуть брати дітей із інтернатів чи сиротинців, які взагалі б там не мали знаходитись.
“Немає проблеми, якщо дітей усиновлюватимуть одностатеві пари, які зможуть забезпечити належне виховання, освіту та медичне лікування. Мене ніколи не цікавила орієнтація людини. Я завжди звертав увагу на конкретні результати роботи”, – каже він. Він наголосив, що права дітей не порушуються фактом усиновлення одностатевими парами. За даними Держстату, на кінець минулого року в Україні було 70 240 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
“Представників ЛГБТ-спільноти – не більше 5%. Це досить багато. Це більше за будь-яку національну меншину, за винятком росіян. Представники ЛГБТ народжуються у звичайних сім’ях. У нас є батьки, брати та сестри, друзі, знайомі, яким ми не байдужі. Якщо покращується якість нашого життя, то покращується життя наших знайомих”, – підсумовує Андрій Кравчук.
Нагадаємо, з початку 2018 року деякі громадяни України створювали петиції на адресу центральних органів влади, які містили заклики до обмеження в країні вільного обігу інформації про гомосексуальність. Їхні автори вимагали скасувати закони та виконання заходів Нацстратегії з прав людини, які суперечать низці документів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
У 2017–2018 роках у кількох містах України органи місцевого самоврядування ухвалили низку однотипних звернень до центральних органів влади. У них вони закликали обмежити права і свободи людини для ЛГБТ-спільноти. Реагуючи на ці звернення, Омбудсман і його представники звертали в листуванні їхню увагу на неприпустимість порушення норм національного антидискримінаційного законодавства та закликів до обмеження прав і свобод для окремих груп людей.
Раніше повідомлялось, що із сайту президента України видалили петицію з вимогою “захистити традиційні сімейні цінності та припинити пропаганду гомосексуалізму”.
Автор петиції, пастор Церкви євангельських християн Віктор Танцюра, тоді вдавався до таких оціночних суджень: “нетрадиційна сексуальна орієнтація батьків має жахливий вплив на подальше життя дітей”, “усиновлення дітей гомосексуалістами є здійсненням насильства над цими дітьми”, “жінки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією в три з половиною рази частіше мають залежність від наркотиків, ніж особи з нормальною сексуальною орієнтацією” тощо.
Проти петиції виступила Аксана Філіпішина, яка обіймала тоді посаду представниці Омбудсмана з питань дотримання прав людини, недискримінації та ґендерної рівності. Вона вимагала припинити оприлюднення петиції через “заклики до обмеження прав людини та через ознаки підбурювання до обмеження за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (належністю до ЛГБТ-спільноти), що призводить до порушення права ЛГБТ-людей на повагу до гідності”.
Згодом президент України Петро Порошенко нагадав підписантам петиції стосовно захисту “традиційних сімейних цінностей” про заборону дискримінації, у тому числі й закликів до обмежень прав і свобод людини.
29 травня під стінами Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини паралельно відбулися дві акції. Одна –на підтримку представниці Омбудсмана з дотримання прав дитини та сім’ї Аксани Філіпишиної, інша – прихильників “традиційних цінностей” з вимогою її звільнення.
Окрім цього, з початку 2018 року в Україні спостерігається збільшення кількості нападів з боку праворадикальних угруповань на культурні події та мирні зібрання. ЗМІ повідомляли про напади на Марш за права жінок 8 березня, перешкоджання акції пам’яті адвоката Станіслава Маркелова і журналістки Анастасії Бабурової 19 січня 2018 року та напад на 23-річного британця Ліама Ентоні Тонґа.
У Кривому Розі 21 січня невідомі в масках напали на ЛГБТ-активістів із громадської організації “Гей-альянс Україна”. 11 лютого в Маріуполі зірвали лекцію про жінок у кіновиробництві. У Харкові через напад близько 15 праворадикалів правозахисниця Анна Шаригінане змогла провести лекцію про ЛГБТ-рух в Україні та світі. Також 19 березня уВінниці близько 40 людей зірвали круглий стіл з протидії злочинам на ґрунті ненависті.
26 березня близько 20 агресивно налаштованих представників праворадикальних рухів намагалися зірвати дискусію на Docudays про поширення ультраправих рухів. Завдяки втручанню Національної поліції дискусія відбулась.
31 березня представники партії “Національний корпус” у Полтаві зірвали тренінг громадської організації TERGO для психологів, присвячений особливостям роботи з представниками ЛГБТ-спільноти.
Нагадаємо, у Києві триває тиждень КиївПрайду, який має завершитись Маршем рівності в неділю, 17 червня.
