Як посилити голос екоактивістів у регіонах. Корисні поради та посилання

Екологічний рух в Україні активно розвивається. І хоча досі багато хто вважає, що екоактивності – це суботники, мирні акції та фестивалі, екологічні активісти ризикують чи не найбільше з усіх груп громадського руху країни. Про те, які існують потенційні виклики та перешкоди для екоактивістів та як правильно налагодити співпрацю між правозахисниками, журналістами та активістами, говорили на семінарі “Журналістика розслідувань про довкілля” від Freedom House в Україні.

Небезпечний активізм

Справа Романа Ратушного, який захищає Протасів Яр та переховується через погрози за свою активність, побиття голови громадської організації “Еко-Родина” Віктора Діброва, екоактивіста з Кіровоградщини Михайла Берчука, активіста зі Львівщини Василя Дмитришина, вбивство активістів Миколи Яреми та Миколи Бичка, – ці імена згадуються одразу, коли кажуть про “безпечність” екоактивізму. Ці злочини, як і інші напади на громадських діячів, не розслідуються, а винні не притягаються до відповідальності. Тим часом кількість нападів на активістів постійно збільшується.

“Уже не перший рік у наших публікаціях, таких як “Свобода у світі“, а також у моніторингах та дослідженнях українських правозахисних груп наголошується на тривожному висхідному тренді нападів на журналістів та активістів, особливо в маленьких містечках. У свою чергу, ми також спостерігаємо розвиток екологістських рухів та ініціатив в Україні, а також збільшення кількості мирних публічних подій, акцій та маршів з гаслами на захист екології та за права людини. Коли йдеться про журналістику розслідувань або ж громадську діяльність, спрямовану проти забруднення річок у громаді, чергової забудови, яка може суттєво змінити ландшафт міста чи берегову лінію, зловживання з боку великих підприємств, промисловість яких забруднює повітря та ґрунти поблизу проживання людей, то ймовірність переслідування, тиску та фізичної агресії, на жаль, лише збільшується“, – констатує менеджерка програм Freedom House в Україні Анастасія Лихолат.

Юристка, правозахисниця, екоактивістка Тамара Харчилава постійно допомагає активістам у регіонах, оскільки там вони більш вразливі, ніж у Києві.

За її словами, найбільш жорстокі випадки нападів та вбивств відбуваються саме в регіонах. Особливо це стосується сільської місцевості: далеко від правової допомоги та уваги з боку ЗМІ.

“Наприклад, у Вінницькій області в селі на півтори тисячі людей – усього два активісти виступають, іншим лячно. І конфліктною екологією в країні мало займаються, тому що банально страшно, адже це потенційний конфлікт із місцевими олігархами, які можуть “замовити” людину, і їм за це нічого не буде. Ми бачимо, скільки було злочинів проти активістів та журналістів, які не розслідуються, а винні не притягаються до відповідальності. Моя особиста думка: це відбувається тому, що суди, прокурори та поліція продаються“, – розповідає правозахисниця.

Серед викликів для активної громадської діяльності в регіонах Тамара Харчилава називає декілька основних: ускладнений доступ до інформації, відсутність незалежних ЗМІ, моноконцентрація влади.

“Мені здається, у регіонах менше людей розуміють свої права, ніж у столиці, через важкий доступ до інформації. У столиці більше можливостей дізнатися про свої права: це тренінги, обговорення, великі заходи.

Крім того, в регіонах страшніше працювати, оскільки влада зосереджена в окремих олігархів або промислових груп. У них у кишенях місцева влада, правоохоронні органи. Це фактичні князівства, де багато років одні й ті самі люди керують“, – каже вона.

Не варто забувати, нагадують активісти, що в регіонах менше незалежних ЗМІ та журналістів, а ті, що є, часто залежать від власників. Тим часом національні ЗМІ майже не звертають уваги на ситуацію в регіонах.

“Через політичну та економічну цензуру власників регіональних ЗМІ журналісти можуть уникати висвітлення діяльності активістів на захист довкілля, а також замовчувати напади, якщо вони стаються. Через ті самі причини, на додаток до проблем із доступом до інформації, небагато журналістів-розслідувачів в Україні пишуть на тему зловживань у сфері екології та природокористування“, – каже Анастасія Лихолат.

Крім того, в столиці легше привертати увагу до подій та робити розголос у разі необхідності, як це було з акціями щодо озера Качине, яке Тамара Харчилава захищає з 2015 року. Хоча на цю ділянку в спальному районі Києва претендує забудовник, на активістів нападали, їм погрожували, судова справа наразі в касації, серйозних перешкод після привернення уваги не було.

“У ситуації з озером Качине після нападу тітушок більше серйозно ніхто не постраждав, хоча нам погрожували. Я думаю, це через те, що події відбувались у Києві, нас показали по всіх національних ЗМІ. У Києві більше можливостей: ЗМІ, нардепи, правозахисники. У нас більше можливостей боротись із незаконними забудовами“, – констатує правозахисниця.

Як створити “парасольку від цегли”

Проте опускати руки не варто, впевнені екоактивісти. Для початку треба зрозуміти, що екоактивізм та активна боротьба можуть мати певні ризики. Але сила громадських організацій саме в незручній правді, яку вони доносять суспільству.

“Я завжди активістів відверто попереджаю про ризики, оскільки багато людей навіть не уявляють, що вони є. Головна мета – щоб ці люди були захищені, хай ви не швидко отримаєте результат. Але можна по-різному долучатися до процесу. Коли один на один виходиш із корупціонером, тоді зазвичай трапляється біда, але якщо разом, тоді є шанс“, – упевнена Харчилава.

Під час активної діяльності треба пам’ятати про мережу союзників – тих людей, яким цікава ця тема та які можуть допомогти, необхідно заручитися підтримкою місцевих жителів.

“Правозахисні та медійні організації в Україні наразі мають досвід та ресурси для допомоги активісту чи журналісту в разі нападу, проте, на жаль, далеко не про всі випадки, особливо про ті, що стосуються екоактивістів, стає відомо громадськості. Тому ми бачимо необхідність посилення солідарності та координації між журналістами, екоактивістами та правозахисниками в Україні.

Без системної координації та обміну інформацією між екоактивістами, журналістами та правозахисниками на рівні окремого міста чи регіону будь-які спроби допомогти та протидіяти тиску та нападам у майбутньому залишатимуться спорадичними“, – наголошує Анастасія Лихолат.

Тамара Харчилава дає низку порад щодо того, як знизити ризики та досягти більшого ефекту від боротьби за довкілля в регіонах.