Свобода слова в Україні: буремний 2020-й
Пандемія COVID-19, коли багато людей були змушені сидіти на карантині, а уряд запровадив протиепідемічні обмеження, на жаль, не сприяла покращенню ситуації зі свободою слова в Україні. Нападів на журналістів стало навіть більше, ніж було минулого року. Як і в попередні роки журналістам відмовляли в доступі до інформації, вчиняли на їхні ЗМІ DDoS-атаки, тиснули через суди й прокуратуру та не пускали на сесії місцевих рад, тільки тепер це часто робили нібито через ковід.
За 11 місяців 2020 року Інститут масової інформації задокументував загалом 205 випадків порушення свободи слова, з них 155 – це фізична агресія проти журналістів. Минулого року за аналогічний період зафіксовано загалом 226 випадків, з яких 159 – фізична агресія.
Фізична агресія (перешкоджання, побиття, погрози, пошкодження майна журналістів, напади на офісі) стабільно роками є найпоширенішим порушенням свободи слова в Україні. Журналістів не пускають на сесії органів місцевої влади, судові засідання, ламають техніку, виштовхують, нападають під час прямих ефірів, завдають тяжких тілесних ушкоджень, погрожують.
Крім того, цього року серед перешкоджань роботі журналістів намітилася тенденція до вибірковості ЗМІ під час робочих поїздок президента Володимира Зеленського регіонами.
Так, ІМІ зафіксував скарги багатьох журналістів, яких не запросили, не пустили, не акредитували на заходи за участю глави держави. Такі обмеження зафіксовано в Херсоні, Дніпрі, Кривому Розі, Хмельницькому, Волині, Запоріжжі.
Показовою акцією став страйк херсонських журналістів, які не були акредитовані на зустріч із Зеленським: вони ставили новини без тексту, публікували порожні сторінки, вигадували текст із місця події.
Цього року ІМІ також відстежував порушення свободи слова, пов’язані з карантином, який був запроваджений через пандемію коронавірусу.
Так, з початку дії обмежень ІМІ зафіксував 31 порушення свободи слова з цієї категорії. Переважно ці випадки стосувалися недопущення журналістів на сесії місцевої влади, а також нападів на журналістів на ринках, у перукарнях, магазинах під час перевірки дотримання умов карантину.
Іншою тенденцією року стали обмеження доступу до публічної інформації. Журналістам відмовляються відповідати на запити органи місцевого самоврядування, правоохоронці, центральні органи влади, зокрема Офіс президента.
Також із попередніх років продовжується тенденція з недопущення журналістів на сесії міських і обласних рад. Влада аргументує це карантинними обмеженнями. Окрім недопущення, місцева влада не завжди забезпечує будь-який інший доступ до інформації із сесії для медіа, зокрема не організовує онлайн-трансляцій чи інших повідомлень.
Варто наголосити, що такі обмеження для журналістів, як недопущення на сесію під приводом карантину, є незаконними й не відповідають вимогам чинного законодавства. Оскільки карантинні обмеження, встановлені постановою Кабміну від 22 липня 2020 року №641, наразі не передбачають обмеження відвідування приміщень суб’єктів владних повноважень.
Також до частини четвертої статті 25 Закону “Про інформацію”, у якій зазначено права журналістів, внесли зміни, що прямо вказують на право журналістів перебувати в місцях, де оголошено карантин:
“Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом”.
Водночас продовжується і юридичний тиск на медіа. У 2020-му переважно тиснули на журналістів і медіа правоохоронці та судова влада (обшуки, допити, судові рішення). Зокрема, керівники Окружного адміністративного суду Києва хотіли отримати доступ до телефону журналістки “Слідства.Інфо”. Можна згадати й блокування судом рахунків журналістів Bihus.info, проти яких судиться колишній перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Сергій Семочко.
Як і в попередні роки тривають кібератаки на журналістів і ЗМІ. Їхнє зростання зафіксували в передвиборчий період у контексті проведення місцевих виборів в Україні. Здебільшого вони вчинялись у вигляді DDoS-атак на сайти, які писали про того чи іншого кандидата.
Згідно з результатами моніторингу ІМІ, 2020 року право журналістів на професію переважно порушували приватні особи, місцева влада, правоохоронці, судова влада, Офіс президента та інші.
На жаль, Україна і далі залишатиметься не надто безпечною та відкритою для роботи журналістів країною, якщо влада продовжуватиме ігнорувати ці проблеми. Розв’язати їх – це важливе завдання на 2021 рік.
Катерина Дячук, керівниця відділу моніторингу свободи слова Інституту масової інформації
