Світ відкриє дорогу в пекло, якщо змушуватиме Україну до поступок своїми територіями заради миру

З будь-якими випробуваннями суспільства повертаються до себе та намагаються усвідомити ті питання, які є головними для збереження розвитку цієї спільноти. Спроба Росії анексувати Крим, яка триває вже одинадцятий рік, дійсно кардинально змінила  ставлення та усвідомлення українським суспільством і Криму як території, і,  що для нас найголовніше, – місця та ролі кримськотатарського народу в історії сучасної України.

Посол Великобританії в Україні Мартін Харріс, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров та військовослужбовець з Криму, колишній заступник командира ракетного катера “Прилуки” Артем Кисельов

Це зміни на краще, набагато на краще, ніж було до 2014 року. Це не докір з мого боку: українське суспільство дуже часто плуталося в питаннях власного розвитку, адже ці російські наративи настільки вкоренилися в головах співгромадян, що, не розуміючи себе, своє українське, дуже важко було зрозуміти кримськотатарське.

Тепер все відбувається в правильному напрямку. Можливо, десь ми маємо коригувати. Для нас є багато роботи, для того, щоб ми, як українське суспільство, дуже чітко усвідомлювали: і роль держави, і відповідальність держави, і зобов’язання кримських людей перед Українською державою – взаємопов’язані.

Як громадянин, я задоволений чіткою позицією політикуму України щодо того, яким має бути  завершення цієї війни, а саме – із відновленням територіальної цілісності української держави.

Тут треба подякувати українським політикам і президенту, і всім, хто чітко й послідовно стоїть на цих позиціях.

Я хочу сказати про деякі речі, з якими ми, як суспільство можемо стикнутися. Я не виключаю, що на нас будуть тиснути. Ми не знаємо, які ще будуть варіанти розвитку подій у майбутньому. Можливо, зовнішні актори будуть домагатися в якийсь момент ось цей напрямок — “ну погодьтеся хоч на щось, аби досягти миру, щоби вижило ціле, поступаючись якоюсь частинкою території” — зусиллями Росії агресивно вкорінювати в українському суспільстві. 

Дуже важливо, щоб українське суспільство не стало тараном проти українських політиків під час цього тиску. Я гадаю, будуть такі спроби тиску. Впевнений, що вони не досягнуть успіху, але через суспільство намагатимуться тиснути на політиків.

Дуже важливо, щоб кожний громадянин України усвідомлював, чому ми не можемо поступитися будь-якою своєю територією. Бо поступка частиною території, я вже не говорю конкретно про Крим, це економічна, військова безпека. Поступки унеможливлять розвиток української держави, якщо ми поступимося Кримським півостровом і Чорним морем.

Світ теж не має і не може допустити тиску на Україну з тим, щоб хтось думав, що українська держава має поступитися своїми територіями.

Після Другої світової війни були різні катастрофічні ситуації, розпадалися країни, якісь країни допомагали частинам суверенних держав оголошувати свої окремі статуси. Але це вперше зараз відбувається така спроба з боку однієї держави захопити та привласнити чужу територію. Уявіть собі, якщо в цьому світі так станеться, що оформлення миру буде через поступку щодо української території, тоді ми відкриємо дорогу в пекло, бо тоді вже інші держави можуть використовувати силу, щоб розв’язувати питання зі своїми сусідами.

Читайте також: Іншої альтернативи, окрім як формула миру Зеленського, немає – Сибіга

Окремо я хотів би зупинитися на питанні майбутнього корінного народу України – кримськотатарського народу. 

Зрозуміло, що за межами української держави немає іншого етнічного утворення, такої близької держави, яка б опікувалася кримськими татарами. Та й не має такого бути, Україна – це наша держава. 

Українська держава відповідальна за майбутнє кримськотатарського народу, як кримські татари відповідальні за майбутнє української держави. Це аксіома, і я не буду про це говорити. Але не відкидаємо відповідальність світу за долю будь-якого самобутнього, унікального народу. Це виписано в уставі Організації Об’єднаних Націй.

Якщо хтось зі світових політиків хоча б подумає про те, що можна домовитися з Росією за рахунок поступки Криму, це означатиме, що він виписує індульгенцію Путіну та Росії на вбивство одного з корінних народів світу, на вбивство кримських татар.

Ця тема теж має повсюдно звучати на всіх міжнародних форумах, щоб ніколи не виникало просто спокуси спробувати змусити українців погодитися на умови миру з позиції країни-агресора.

У мене є одна із політичних мрій. Якщо подивитися на події в історії, то жодна коаліція там, де була Британська імперія, Велика Британія, не програвала. Але маємо виносити уроки. 1853–1856 роки, Східна війна, сформувалася коаліція країн із Великобританії, Франції, Османської Туреччини, Королівства Сардинія, з того боку – Російська імперія.

Росія програла війну і Крим мав відійти від Росії. Але домовилися за рахунок інших територій на Кавказі, на Балканах, і Крим Росія, яка програла війну, залишила за собою і ми знаємо, якими трагедіями це обернулося для Криму. Отже, маємо виносити уроки.

Кажуть, що пораненого звіра треба добивати. Так кажуть, я не знаю, я не мисливець. Але я точно знаю, скаженого звіра обов’язково треба добити. І моя мрія – це розпад Росії, що в майбутньому гарантуватиме завжди спокій для її сусідів.

Виступ голови Меджлісу Рефата Чубарова під час під час Форуму Експертної мережі Кримської платформи в Києві 24 червня 2024 року