Чому громадські організації в Україні потребують допомоги Євросоюзу? Погляд із-за кордону

Україна збирається скасувати дію норм закону, що встановлюють обтяжливі вимоги для антикорупційних активістів публічно декларувати свої доходи та майно, прийнятих у березні 2017 року. Це добре.

Але замість цього країна зобов’яже неприбуткові організації подавати великі деталізовані публічні звіти про джерела їх фінансування, а також їх фінансову діяльність. Ось це погано.    

Європейський Союз та уряди заможних держав-членів клубу “Великої сімки” мають закликати Україну відмовитися від ідеї запровадження нових обтяжливих і репресивних положень.

Нові вимоги були викладені у глибоко помилкових законопроектах, що були внесені на розгляд парламенту Адміністрацією Президента України у липні 2017 року, згідно з якими громадські організації мають оприлюднювати інформацію про виплати своїм співробітникам, консультантам, а також особам, які надають цим організаціям різноманітні послуги, включно з їх іменами.

Будь-яка організація, що не подала такий звіт вчасно, негайно втрачає свій статус неприбутковості, що відповідно, покладає край їх роботі.

У разі їх прийняття, замість посилення підзвітності, ці закони перешкоджатимуть роботі громадських організацій та нестимуть неправомірну загрозу захисту їх конфеденційності та приватності осіб, які з ними співпрацюють.  

Ці законопроекти також несумісні з керівними принципами та рекомендаціями, розробленими Радою Європи у Страсбурзі та Організацією з безпеки та співробітництва, зі штаб-квартирою у Відні. 

Панує суттєве нерозуміння та навіть свідома дезінформація про ці законопроекти, у тому числі – про передбачені законодавством вимоги, що стосуються громадських об’єднань, які діють у розвинених демократіях країн “Великої сімки”. 

Прихильники введення нових обмежень у Києві наводять аргумент про обов’язковість подання щорічної податкової декларації неприбутковими організаціями США у якості доказу, що вимоги, запропоновані у цих законопроектах, співвідносяться з подібними вимогами до неприбуткових об’єднань в інших демократіях.

Проте, відповідно до закону, що діє в США, межа річного бюджету організації, від якої спрацьовує вимога публічного звітування, суттєво вища. Також такі організації мають три роки, аби виправити свої помилки, до остаточної втрати статусу неприбутковості.

Міжнародні партнери України мають розвіювати такі міфи та розповсюджувати інформацію про те, яким чином їх уряди насправді підтримують розвиток громадянського суспільства та активістів.

Країни “Великої сімки”, що надають суттєву допомогу Україні, справедливо наполягали на впровадженні радикальних реформ та підзвітності українських чиновників. Згідно з однією з таких вимог публічні особи були зобов’язані опублікувати свої декларації про доходи та майно.   

Новини про те, що деякі парламентарі та офіційні особи насправді володіють захмарними багатствами підтвердили, з одного боку, наявні підозри громадян, а з іншого – призвели до суттєвого невдоволення з боку цих чиновників, змушених розкривати подробиці їх способу життя.  

Ці ж офіційні особи завдали удару у відповідь по антикорупційним активістам впровадженням вимог, – що були вписані у закон, прийнятий у березні, – які зобов’язували їх також подавати декларації про їх доходи та майно.

Помста

Деякі народні депутати відверто підтверджували, що помста була їх головним мотивом.

Закон, прийнятий у березні, навіть позиціонували як такий, що може накласти кримінальну відповідальність на активістів, які не спромоглися чи відмовилися подати таку ж деталізовану декларацію про доходи, яку вимагають і від державних службовців. 

Запропоновані законопроекти скасовують вже прийняті вимоги, проте, накладають нові обтяжливі та непотрібні зобов’язання для неприбуткових організацій. 

Вони підважать чисельні українські об’єднання, що підтримують людей, вимушених переселитися через конфлікт на Сході України та окупацію Росією Криму, які захищають права людей, працюють з органами місцевого самоуправління задля покращення їх роботи, а також які займаються медичною реформою, – роботу, у яку донори країн “Великої сімки” суттєво інвестують.

Країни “Великої сімки”, у тому числі європейські, активно підтримували заходи у рамках антикорупційної реформи, і нині мають особливу відповідальність за тиск на український уряд з вимогою змінити свою позицію у цьому питанні, у зв’язку з їх інвестиціями в демократію в Україні та з тенденцією до маніпуляцій вимогами та правилами, що застосовуються в їх країнах щодо громадських організацій, аби виправдати жорсткі нові зобов’язання.

Уряди країн “Великої сімки” та їх посли у Києві мають негайно закликати уряд та парламент в Україні відхилити нові запропоновані вимоги та серйозно поставитися до своєї відповідальності захистити, замість унеможливити, діяльність незалежних громадських об’єднань в Україні. 

Можновладці в Україні мають переробити свої пропозиції для регулювання громадського сектору у відповідності зі стандартами та керівними принципами, встановленими Радою Європи та ОБСЄ.

Україна має уникати надмірних зобов’язань для неприбуткових організацій і шукати шляхи для підтримки їх роботи. 

Усі пропозиції, що стосуватимуться громадських об’єднань, мають бути ретельно продумані і вироблені в результаті широких та відкритих консультацій.

Не треба далеко ходити, аби побачити яким чином надмірні зобов’язання для громадянського суспільства у Росії та Казахстані спочатку виглядають як незагрозливі, проте згодом починають жити своїм життям і стають майже незворотними.  

“Велика сімка” може та має попередити таку ситуацію в Україні.

Метью Шааф (Freedom House) і Таня Купер (Human Rights Watch)  для   EU Observer