Як міліція полює за кишеньковими злодіями в метро
Крадіжки в київському метро не рідкість. Час від часу чиясь таємнича рука залазить в кишені та сумки киян і впевнено забирає гроші, документи та гаманці.
Це працюють вони, кишенькові злодії – істоти втаємничені і загадкові, як, скажімо, чупакабри. Усі знають, що вони є, але рідко кому вдається їх побачити.
Герою нашої історії вдалося затримати одного з таких чупакабрів на місці злочину. І навіть доставити до міліції. Та фінал історії аж ніяк не став «хеппі ендом».
Олександр їхав з Донецька з грошима на лікування пораненого в АТО сина, нацгвардійця. Продав все, що було можливо, познімав усі заощадження та подався до Києва. З дружиною сіли в метро на станції «Вокзальна». А ближче до «Театральної» невідомі чоловіки віртуозно витягнули в нього із сумки всі гроші. Якимось дивом одного з крадіїв Олександру вдалося затримати.
Вчиняти самосуд він не став, вирішив все робити «по закону». Доставив злодія до чергової частини метрополітену, де й викликали наряд міліції. Міліціонери приїхали та забрали затриманого.
На запитання Олександра, чи потрібно писати заяву, відповіли, що такі крадіжки практично не розслідуються, і жодних шансів знайти гроші немає. Про те, що від цього статистика псується, та і працювати потрібно буде над крадіжкою, піднімати “своє м’яке місце” й шукати злочинців, міліціонери, звісно, не сказали.
Проте пообіцяли, якщо заяву Олександр не напише, то вони, по своїх каналах, через інформаторів, обов’язково гроші знайдуть та віддадуть їх володільцю. І обов’язково йому зателефонують у той же день. (Думаю, вони готові були пообіцяти йому дізнатися, хто розстріляв царську родину, а також назвати вбивцю Кеннеді, аби він заяву не писав і зайву роботу на них не вішав).
Олександр їм повірив. Але дзвінка з повідомленням, мовляв, «ми знайшли ваші гроші, приходьте, забирайте!» так і не дочекався. Тому наступного дня приїхав до лінійного управління міліції з твердим наміром подати заяву. Його вислухали, та повідомили, що вільних працівників немає, і прийняти заяву немає кому. Порадили прийти наступного дня.
Наступного дня Олександру таки вдалося подати заяву, і він почав просити показати йому відеозапис зі станції метро, аби впізнати злочинців. Звертаю увагу, не міліція попросила його це зробити, а він міліцію. І, звісно, начальник карного розшуку пообіцяв йому надати запис. Через 2-3 дні. Пройшло два місяці, запис таємничо зник.
Олександр прийшов на особистий прийом до заступника начальника та поскаржився, що йому не надають відеозапис, а справу не розслідують. Той чоловіка уважно вислухав, та довірливо повідомив, що злочинець, якого вдалося затримати Олександру є відомою в міліції особою, багаторазово судимою за крадіжки, і він знає, де той живе. Більше того, він пообіцяв дати розпорядження затримати злочинця, та повернути вкрадені гроші Олександру. За 2-3 тижні.
Пройшов місяць. Заступник начальника повідомив Олександра, що затримати злочинця не вдалося. Бо той, чомусь, не прийшов до місця проживання. Та навіть якби вдалося, то в міліції немає жодних доказів його участі в крадіжці.
Олександр попросив ознайомити його з матеріалами кримінальної справи. Його направили до слідчої, яка з посмішкою повідомила, що справи немає. Весь цей час ніхто нічого не розслідував. Чоловік обурився, і слідча, просто як у казці, справу відразу знайшла. І через три місяця після крадіжки вона викликала Олександра скласти фоторобот злочинців, які вкрали у нього гроші.
Фоторобот був складений, але шансів розкрити справу, за словами слідчої, не було. Бо злочинцю, який був Олександром затриманий, вона надсилала повістку, а він не з’явився, тому допомогти вона більше нічим не зможе (логічно, а де ви бачили, щоб чупакабра по повістці приходив?)
Наразі чоловік звернувся до прокуратури зі скаргою на бездіяльність міліції. Чи буде від цього сенс обіцяю повідомити. Його справу контролюють юристи Української Гельсінської спілки з прав людини.
Син досі не знає про те, що сталося із сімейними заощадженнями. Не хочуть його батьки після поранення турбувати.
P.S. Колеги-адвокати, які прочитали матеріали справи, не відкидають варіанту, що лінійне управління міліції в метрополітені «кришує» кинешькових злодіїв. Я не можу стверджувати це як факт, проте дії правоохоронців у цій справі дають достатньо підстав для таких висновків.
Увага, якщо ви стали жертвою крадіжки у метро (поради адвоката):
- У той же день напишіть заяву в міліцію. Як би вас не умовляли працівники міліції цього не робити.
- Фіксуйте розмови з міліціонерами на диктофон (зараз в телефонах є така можливість).
- Якщо вам вдалося схопити злочинця, зафіксуйте його на камеру/телефон тощо.
- Цікавтеся ходом розслідування, пишіть письмові запити регулярно (раз на тиждень).
- Не передавайте всі матеріали міліціонерам, не зробивши з них копії (відео, фото тощо).
