Історія з японським волонтером Фумінорі та ДМС: як запобігти повторенню прикрих ситуацій
У ситуації з японським волонтером Fuminori Tsuchiko забагато емоцій коментаторів, але вочевидь бракує розуміння як ситуації, так і міграційного законодавства у сфері іноземного волонтерства
На жаль, мені не вдалося зв’язатися з паном Фумінорі. Проте, ознайомившись із відповідями в коментарях на його власній сторінці та заявою міського голови Харкова Ігоря Терехова, бачу, що проблема радше не в Державній міграційній службі України. ДМС далеко не взірцева структура. Мені самому не раз доводилося сваритись, брати “ізмором” її співробітників і скаржитись. У Харкові, зокрема.
Одразу спойлер для тих, хто не хоче читати цей довгий текст:
– Чи винна ДМС?
– Найімовірніше, ні.
– Чи повинен пан Фумінорі мати такі проблеми з тим, щоб спокійно жити й волонтерити в Україні?
– Ні.
– Чи дружнє й добре в нас міграційне законодавство до іноземних волонтерів під час повномасштабної війни?
– Ні.
– Хто перешкоджає це змінити?
– СБУ.
– Чому?
Про це вже нижче.
Щодо проблеми пана Фумінорі. Схоже, що він в’їхав до України на початку повномасштабного вторгнення РФ у межах безвізового перебування. Тобто як звичайний турист він мав право перебувати в Україні 90 днів протягом пів року. Такі самі правила для багатьох дружніх нам країн, ну й ми за таким самим принципом із 2017-го їздимо до ЄС за безвізом. Проте схоже, що пан Фумінорі перебував в Україні безперервно майже три роки, а отже перевищив дозволені законодавством 90 днів.
Припускаю, що на третій рік повномасштабного вторгнення ДМС / СБУ в Харкові в межах звичайної своєї роботи (а в Харкові це було завжди) перевірили документи пана Фумінорі й виявили, що він уже понад два роки перебуває в Україні без законних підстав. Найімовірніше, йому порадили терміново зайнятися питанням оформлення документів, бо йому загрожує видворення до Японії за порушення міграційних правил.
Вочевидь пан Фумінорі звернувся до харківської ДМС для оформлення посвідки на тимчасове проживання. Там йому пояснили, що така посвідка надається за визначених у законі підстав. Ймовірно, під жодну з цих підстав пан Фумінорі не підпадав, і тому ДМС не могла йому оформити посвідку. Якби таку посвідку йому зробили – начальник ДМС, дуже ймовірно, заробив би собі кримінальне провадження.
Продовжити перебування пана Фумінорі ДМС також не мала права, оскільки п. 5 постанови КМУ № 150 від 15.02.2012 вказує, що іноземець може звернутися з такою заявою не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення дозволеного строку перебування в Україні. Вочевидь цей строк давно минув. Зараз цей строк продовжать лише тому, що ситуація вийшла в публічну площину. Як на мене, це абсолютно правильно, якщо керуватися принципом верховенства права, а не давно застарілою підзаконкою.
Що потрібно було зробити пану Фумінорі, щоб не потрапити в таку ситуацію?
Займатися своїми документами, знайти ГО, яка запросить його волонтером, виїхати за кордон для оформлення волонтерської візи. Як саме це робити, читайте інструкцію на сайті ZMINA.
Чи була в пана Фумінорі така можливість в умовах щоденного відданого й безкорисливого служіння народу України?
Він каже, що ні, а я повністю йому вірю. Бо ти або допомагаєш, або ставиш усе на паузу та їдеш за кордон в українське посольство оформлювати візу й чекати дозволу на в’їзд. Вочевидь про документи ніхто не думав у реактивну фазу війни в Харкові. А там ще невідомо, яке рішення в посольстві ухвалять. Так, візу для волонтерства дають не завжди.
Яке рішення?
Всі іноземні волонтери, які в’їжджають до України за безвізом, повинні отримати право податися на посвідку в Україні, без вимоги попередньо оформлювати візу й виїжджати для цього за кордон. Оформлення візи – це, з одного боку, непотрібне пʼяте колесо в умовах війни й наявного безвізу між країнами, а з іншого – зайва витрата часу, сил, грошей, нервів, які іноземні волонтери могли б спрямувати на діяльність в Україні. Також це зайве навантаження на наші дипломатичні установи, які й так зашиваються зверненнями українців за кордоном.
Про цю проблему ми почали говорити з Центром демократії та верховенства права ще в травні 2022-го, оскільки вже тоді стало зрозуміло, що міграційне законодавство не просто не відповідає викликам України під час війни, а й перешкоджає іноземним волонтерам нам допомагати. Відтоді громадському сектору вдалося переконати навіть ДМС, яка підтримала цю ідею бодай на час воєнного стану.
Хто проти? Відповідь – СБУ.
Чому? У 2020 році СБУ намагалася протягнути через Кабмін законопроєкт № 4521. Цим законопроєктом вона фактично намагалася якщо не знищити іноземне волонтерство в Україні, то повністю перебрати його під свій ручний контроль. З пояснювальної записки випливало, що чинне законодавство загрожувало національній безпеці й спричиняло нелегальну міграцію. Але жодних доказів цього СБУ та ДМС нам так тоді й не надали. Тоді громсектору вдалося переконати депутатів у шкідливості цього законопроєкту і за сприяння голови парламенту – зняти з порядку денного.
Зараз СБУ продовжує виступати проти покращення законодавства для іноземних волонтерів і так само не може пояснити чому. У чому саме загроза від іноземців, які й так можуть спокійно перетнути український кордон як туристи й жити тут по 180 днів на рік? Як вимога до іноземців виїжджати за межі України й отримати волонтерську візу зменшує ризик злочинів проти нацбезпеки? У мене є версія, в чому полягає справжня мета, але це не тема цього допису.
Висновок
Поки СБУ продовжуватиме перешкоджати очевидному, простому й давно назрілому рішенню, історії, подібні до історії пана Фумінорі, траплятимуться надалі. Просто не про всі ми дізнаємось.
У довготривалій перспективі це дедалі зменшуватиме привабливість волонтерства для іноземців в Україні, а отже їхню допомогу. Також це дедалі болючіше битиме по іміджу України у світі. Дружні до нас іноземці є важливим джерелом донесення правди світу про російську агресію, злочини росіян в Україні. Зменшення кількості іноземних волонтерів погіршить позиції України в інформаційній війні, в якій, будемо чесні, воювати з РФ і так дуже тяжко навіть усьому західному світові.
Данило Попков, юридичний радник Центру прав людини ZMINA