Я не знаю, як далеко зайду, але головне – привертати увагу до проблеми політв’язнів
Кримському художнику та бранцю Кремля Богдану Зізі, якого Росія незаконно засудила за облиті синьою та жовтою фарбами двері євпаторійської адміністрації до 15 років ув’язнення, вдалося передати листа. У ньому політв’язень пояснює, чому почав голодування, та звертається до всіх, хто його підтримує.
ZMINA публікує лист Богдана Зізи.
Богдан ЗізаВітаю, любі!
Почну одразу з найголовнішого – почуваю себе добре, лише голова поболює та з кожним днем відчувається посилення слабкості.
Загалом організм реагує спокійно, бо я давно почав готувати його до цього кроку. Умови утримання не з найкращих, але про це іншого разу.
Багато сплю, нарешті більше читаю, бо що ще робити в камері без телевізора та радіо. Що не кажи, але радий тиші, цього дуже не вистачало весь час.
Щодня доводиться боротися з інспекторами, щоб вивели на прогулянку. Іноді вдається постояти під теплими промінчиками сонця, які в камеру, на жаль, не заглядають. Бісять довжелезні сходи на шляху з камери до прогулянкового дворика, подолання яких тепер стало випробуванням.
Кожен, кому не лінь, намагається мені довести, що нікому це моє голодування не потрібне, усім байдуже. Усі намагаються переконати та спонукати припинити, але попри все не втомлююся пояснювати, що це все ж таки важливо, у будь-якому разі з будь-яким результатом принесе користь.
Я цілком розумію, що вимоги мої недосяжні тут і зараз, але й мета моя не в тому. Головне – привернути увагу до проблеми політв’язнів. Мені складно просто сидіти та чекати, що вона розв’яжеться сама, що це зробить хтось за мене, за нас. Хочеться щось зробити, я намагаюсь як можу.
Я не знаю, як далеко зайду, але точно не зупинюсь, поки мене не почують ті, хто уповноважений займатися нашим питанням, хто може допомогти. Тоді я точно розумітиму, що зробив усе, що міг.
Новини, що доходять до мене із СІЗО-2 Сімферополя, просто жахливі. Дуже прошу суспільство звертати на це увагу, не мовчати, робити розголос. Це обов’язково допоможе! За дев’ять місяців, що я провів у СІЗО-1 в Криму, я наочно побачив, як розголос про жорстоке поводження з військовополоненими допоміг покращити їхні умови. Це працює!
Обіймаю кожного, хто переживає за мене та за долю інших бранців. Вдячний за вашу підтримку! Разом переможемо!
