Евакуація українців до Люксембургу: як дістатись, де жити і як себе поводити
4 березня до розподільчого центру в Люксембурзі приїхали перші 80 українців. З ініціативи місцевого Червоного Хреста місцевих мешканців залучили до допомоги, зокрема приготування їжі. Серед цих волонтерів була і я, як приклад того, що самоорганізація самих українців важлива з самого початку. Далі моя розповідь та поради, як адаптуватись в нових умовах, що варто і чого не слід робити.
В’їзд до країни
Переважна більшість українців прямують сюди через Німеччину. Поїзд буде безкоштовним. Достатньо надати український паспорт та вказати свій пункт призначення. Також дієвими є сторінки у соціальних мережах. Можна написати пост на сторінці із зазначенням населеного пункту і розраховувати, що вас підхоплять. Зараз європейці надзвичайно доброзичливі. Деякі з них навіть беруть офіційні вихідні, щоб допомогти українцям.
Більшість людей, які не мають, де зупинитись, одразу звертаються до поліції. Разом з тим, на офіційних ресурсах усіх , хто прибуває, просять повідомляти про себе до Управління імміграції Міністерства закордонних та європейських справ та подавати відповідну форму. В кінці публікації буде посилання на сайт з цією формою.
Українці можуть перебувати в країні під умовним тимчасовим захистом або звертатись за отриманням статусу біженця. В другому випадку, у них вилучать паспорти та видадуть їхні ксерокопії. Прибулі до центру кажуть, що здебільшого подавали документи на тимчасовий захист.
Розподільчий центр
Сам центр виглядає дуже непогано: окремі кімнати, чисті та сучасні, спільні ванні кімнати з душовими кабінами. Центр забезпечує триразове харчування, наявний безкоштовний вайфай та доступ до пральних машин. Гігієнічні засоби та необхідний одяг – все надається. Варто додати, що даний центр спеціалізується на наданні допомоги біженцям (переважно з країн Африки) та безхатькам. За необхідності до центру можуть викликати лікаря чи психолога, зокрема для маленьких дітей 2–5 років. До центру приходять місцеві волонтери – приносять речі, підтримують і просто запитують, чим можуть бути в нагоді.
Виходити з будівлі не радять, хоча і заборонити не можуть. Утім, без знання мови і без паспорта (для частини перебуваючих) сенсу виходити також небагато.
Кемпінг
Після 3–5 днів в розподільчому центрі українців перевезли до кемпінгу під столицею (близько 30 км). Як і у попередньому місці тут надають кімнати (по дві людини на кожну) з окремими кухнями та вбиральнею на кожні дві такі кімнати.
Чіткої відповіді, коли дадуть документи та куди далі переселять, поки не дають. Проте люди вдячні за прихисток.
Перспектива
Емоційно – всі змучені. Місцеві зовсім не були готовими до напливу українців, як і в цілому по всьому Євросоюзу, де опинились понад 2 мільйони українців.
Окремо зауважу на складнощах комунікації. Основна з перепон – знання мов. Зі всієї групи лише 2 жінки знали англійську, і молоді дівчата дещо говорили базові речі французькою.
Українці налякані. Попри це ті, хто жив на різних поверхах, так і не познайомились один з одним. Відчуття, що більшість націлена чекати. Водночас всі вдячні за турботу і наданий притулок.
Поради, як себе поводити, щоб швидше адаптуватись
1.Прийміть, що війна невідомо коли закінчиться. Так у вас увімкнеться механізм до дій на противагу “перечікуванню”, що також допоможе боротися зі стресом.
2.Допомагайте іншим. В центрах з інтернетом ви можете допомогти українцям, які борються. Чи то “класти” російські сайти (зараз все автоматизовано і не потрібно бути “хакером”), чи то збирати кошти.
3.Організуватися. Слід одразу познайомитися, дізнатися, хто що вміє (зокрема в плані допомоги Україні), якими мовами спілкується. Ті, хто володіють мовою та мають організаційні здібності можуть виступати як представники групи. Інші – викладати мову. Навчатись можна і варто в таких умовах.
4.Комунікувати. Саме представник групи може проводити комунікацію з співробітниками центру: отримувати відповіді, наприклад щодо наступних етапів розподілення людей; озвучувати потреби, наприклад, щодо необхідних ліків чи речей. Це не просто дасть змогу уникнути хаосу, а й допоможе зняти навантаження з працівників, до яких підходять з тим самим питанням.
5.Самонавчання і організація. Почніть вчити мову, щонайменше базовий рівень. Також дізнайтесь, що відбувається в країні вашого перебування: загальні правила, традиції.
Все це необхідно як для власного представлення, так і всієї країни. Ми українці зараз для світу – герої, тому не маємо поводитися пасивно і бути “тягарем”. Також це допоможе кожному особисто швидше ввімкнутися в життя. Як для допомоги тим, хто бореться за нашу країну, так і для влаштування свого тимчасового перебування.
Додаткова інформація для тих, хто прибуває в Люксембург
1.Аплікаційна форма знаходиться за посиланням:
2.Facebook сторінка “Допомога українцям в Люксембурзі”:
