Чотири тези російської пропаганди в Індії щодо війни в Україні

Свасті Рао — політологиня, наукова співробітниця Центру Європи і Євразії Інституту оборонних досліджень і аналітики ім. Манохара Паррікара (Індія). Під час другої міжнародної конференції Crimea Global, яка проходила в Києві 21–22 листопада, Свасті Рао розповіла про методи російської пропаганди в Індії. Публікуємо її виступ.

Першою жертвою у війні Росії проти України стала правда. Усе через активну російську пропаганду, яка впливає на багато країн, зокрема й на Індію. Індійські медіа користуються російськими ресурсами, а новини з російського медіа Sputnik передруковуються без жодних редакторських правок та тиражуються через ютуб-блогерів з мільйонними аудиторіями.

В Індії 1,4 мільярда населення, і численна кількість місцевих ютуб-каналів просто переповідають російську пропаганду.

Нижче наведу перелік наративів російської пропаганди, які поширюються серед населення Індії.

 “Росія – жертва”. В Індії медіа часто поширюють тезу, що Росія є потерпілою стороною і що це “колективний Захід” підштовхнув її до війни розширенням НАТО на Схід. Симпатики Москви кажуть, що Росія насправді ніколи не хотіла війни, українці – це кузени росіян, а Володимир Путін –  це людина, яка завжди прагнула об’єднати “великоросів” і “малоросів”. І що Захід протистояв цьому, а саме тому Росія – жертва.

“Попри війну, російська економіка тримається на високому рівні”. Також пропаганда нав’язує тезу про те, що війна не має негативного впливу на російську економіку. Адже про реальний стан речей ніхто не знає, і більшість економічних показників засекречені.

Російська економіка наразі перебуває в режимі воєнного часу. При цьому пропаганда експортує ідею, що проблеми існують тільки у колективного Заходу. Наприклад, в Німеччині уповільнюються темпи економічного зростання, європейці не можуть допомогти Україні. Натомість Росія ­– це справжня потужність, Росія незламна.

Звісно, все це брехня, і зрозуміло, що російська економіка має серйозні проблеми. Однак їх приховують.

 “Крим завжди був російським”. В Індії це безапеляційне твердження, інші варіанти навіть не обговорюються. Цей наратив дуже успішний, адже падає на підготовлений ґрунт. В Індії є територіальна чутливість стосовно регіону Кашмір, історія якого зовсім інша ніж історія Криму, однак Росія вміло це використовує у своїх маніпуляціях.

Крим і Кашмір – наче апельсин і яблуко. Вони різні. Утім, Росія експлуатує чутливі аспекти й маніпулює ними, створюючи хибну подібність ситуацій навколо Криму і Кашміру.

Москва звертається до Делі: “Ми вас підтримуємо по Кашміру, а ви нас підтримайте по Криму”. І це відчувається навіть у наукових роботах. Тому влада Індії закликає українців припинити вогонь, бо теж хоче припинення вогню в Кашмірі.

Коли представники Кримської платформи хотіли приїхати в Індію, їм не дали візи, вочевидь саме через паралелі з кашмірським питанням.

Українцям треба докласти зусиль, щоб розвінчати ці хибні порівняння. Слід заявити, що Крим для України й Росії – це аж ніяк не Кашмір для Індії та Пакистану.

“Росію неможливо здолати”. В Індії часто стверджують, що Захід змушує українців помирати на війні, але це лише відтерміновує очевидний кінець.

Щоб змінити ситуацію, слід вдатися до стратегії “Росія плюс один”.

Якщо ви приїдете до Індії й будете розповідати усім, що Росія погана, з вами не погодяться, і цей канал комунікації просто закриється. Потрібен інший підхід.

Під час дискусій на перше місце потрібно ставити Китай, а потім вже Росію. Треба показати, що Китай зацікавлений у підтримці Росії.

В Індії, для якої Китай є конкурентом, стануть замислюватися, чи варто в такому випадку підтримувати Москву.

Таку стратегію вдало використовує Європейський Союз, який має певний успіх у подоланні дезінформації. Делегації ЄС в Індії дуже активні.

Важливо узгоджувати українські підходи в боротьбі з пропагандою із європейськими, треба діяти спільно задля більшої ефективності, щоб не було розбіжностей.

А ще слід пояснювати, як важливо бути союзником України й Заходу. Конче потрібна деколонізація знань про Україну.

Росія десятиліттями активно привласнювала собі спільну з Україною і рештою країн історію. В Індії й досі часто згадують гарні стосунки з Радянським Союзом, при цьому забуваючи, що Україна теж була радянською республікою. Потрібно нагадувати про це і вибудовувати більше каналів спілкування – з індійськими журналістами, науковцями.

У такому діалозі може допомогти й бізнес-спільнота. Наприклад, одеські порти експортують наразі більше товарів, ніж раніше, і про це теж треба розповідати. Ті бізнесмени, які не залишили Україну, її вже не залишать, вони вклали сюди 20–30 років свого життя й розуміють, наскільки потужними є перспективи цієї держави.

Індійський ВПК також зацікавлений у налагоджуванні зв’язків з українськими виробниками зброї та іншої військової техніки. Україна тепер всесвітньо визнаний експерт, коли мова заходить про оборонні технології. Але має бути чіткий порядок денний – що обговорювати, як це робити, які стратегії й канали використовувати.

Необхідно, щоб цей колаж склався в єдину картину. Димова завіса, яка спотворює потік російської дезінформації в Індії, має розвіятися.

Свасті Рао, політологиня, наукова співробітниця Центру Європи і Євразії Інституту оборонних досліджень і аналітики ім. Манохара Паррікара (Індія)