Уляна Устінова
Україна посилить свою єдність, віру в себе та власні сили
Ми впевнені, що Україна швидко вчиться сміливіше вирішувати численні питання внутрішнього життя, спрямовані на інтереси всієї української нації, корінних народів, окремих спільнот
Коли починався авіаналіт, ми одягали медичні маски, щоб не вдавитися землею під завалами
Розповідь 36-річної мешканки Маріуполя про виживання під час знищення росіяними міста та те, як воно живе зараз
Віка. “Щастя – це коли не бомблять, і коли у вас є світло, гаряча вода і їжа”
До обстрілів я звикла, а розлука, відчуття, що люди далеко, в різних містах і країнах, – це найболючіше
Софа із селища Піски: Від такого “сюрпризу” мені хотілося плакати
Україна - багатонаціональна країна. І серед ваших друзів, колег, приятелів знайдеться чимало "українців" із різним етнічним походженням.
Рефат Чубаров. “Найголовніше, щоб ті, хто приніс нам цей біль, – зникли”
Я дуже люблю степовий Крим, я люблю море і степ, коли в серпні відчуваєш цей терпкий трав’яний аромат степу, який наповнюється морським запахом...
Леся. Фролівська – це спосіб життя
Мій чоловік про нашу донечку каже: "Ну зрозуміло, що ходити почне вона на Фролівській, головне, щоб ми її там заміж не видали"...
Анастасія. “Людям ані з того, ані з іншого боку не потрібна війна”
Коли почалася перша хвиля мобілізації, в нашій школі забрали кожного четвертого тата. Вони досі воюють, хтось уже не повернеться
Євген. “Просто хочеться вижити, це той самий поштовх…”
Все відбулось буквально за ніч – я поїхав на залізничний вокзал, купив квитки, а наступного дня ми приїхали у Хмельницький...
Юлія. Хочу мати можливість повернутися додому
Цікаво ламати стереотипи, коли приїжджаєш до військових, спілкуєшся з ними, особливо якщо українською, вони дізнаються, що ти з Луганська, і не розуміють, що відбувається
Людмила. Український Януш Корчак
Я сказала, що дітей в Луганськ під бомби не повезу...
Саша. “Градус допомоги може бути різним”
Саша - одна з тих волонтерок, хто перші почали надавати допомогу переселенцям з Криму та сходу України
Олег. “За Крим завжди точилася боротьба. Усі роки незалежності”
Коли казали про українізацію Криму, я пам’ятаю, хотіли для знайомих з Канади у 1997-98 роках знайти листівку українською мовою – це було неможливо
Олексій. Після анексії Криму: “Я цим людям не співатиму”
З українським паспортом у Волгограді набагато простіше жити, ніж з українським паспортом десь у Криму
Світлана. “Я двічі відмовилася від російського громадянства”
Іноді я кажу дурниці, але я хочу, щоб мене за ці дурниці не вбивали, не саджали за ґрати й не карали. Мені дуже важливо називати речі своїми іменами, це те, чого не можна робити зараз у Криму
Три подружки
Через події в Україні вони подорослішали швидше, але все ж лишилися тими самими невгамовними, амбітними, щирими українськими підлітками
Марина. “Я в Луцьку знову почала малювати”
Спочатку дуже важлива опора, яка допомагає у важкій ситуації. Далі ти вже можеш рухатися самостійно. З’явиться людина, якій ти потрібніша
Влад. “Різні є “донбаські”
Якби я не виїхав, я б не скоро десь побував і подорожував. Ця вимушеність дала мені можливість поїздити по Україні, покинути насиджене місце та почати нове життя
Оксана. Хмельницька фея для переселенців
Я тринадцять разів переїжджала. Виявляється, що більшість людей, які переселились зараз, вони ніколи нікуди не виїжджали з міста, не змінювали місце проживання...
