“За справжнього бандерівця мільйон дають”: правозахисники встановили низку місць, де утримують викрадених українських цивільних
Правозахисники встановили 23 місця, де військові Росії утримували та подекуди досі утримують у полоні викрадених українських цивільних і бійців. Йдеться, зокрема, про 13 місць на території РФ, окупованих територіях Луганської та Донецької областей, а також окупованого Криму. Сотні людей наразі перебувають там у жахливих умовах, без належної медичної допомоги і їжі та зазнають катувань.
Про це йшлося під час пресконференції фахівців Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ). Розповідаємо детальніше.
Так, викрадених наразі переважно утримують у приміщеннях СІЗО, колоній, ізоляторах, відділах поліції на території Росії, окупованих територіях Луганської й Донецької областей та окупованого Криму. Також відомі місця утримання в окупованих населених пунктах Херсонщини та Запоріжжя.
Тетяна Катриченко, координаторка МІПЛ, нагадала, що викрадення людей на півдні, зокрема в Херсоні, Новій Каховці та Бердянську, почалися після мітингів на підтримку України.
Цивільних утримували в непристосованих для перебування приміщеннях, зокрема підвалах. Також людей вивозили й продовжують вивозити до окупованого Криму. Цілеспрямовано російські військові шукають колишніх військових, активістів, волонтерів та журналістів.
“На півночі – частині Київської, Сумської та Харківської областей – часто людям була невідома причина затримання. Забирали чоловіків, які просто потрапляли на очі армійцям. Починалося з перевірки телефонів, але приводом могла бути просто фотографія місцевості, публікації зі словом “орки” в соціальних мережах”, – сказала Катриченко.
Вона додала, що з півночі депортували близько 200 людей. Водночас через тривалу окупацію на Півдні України, отримати інформацію про кількість зниклих важко.
Олег Гордійчук з Гостомеля Київська області, затриманий 20 березня 2022 року, розповів МІПЛ про своє затримання:
Я стояв на ґанку і розмовляв із сусідом телефоном. Він питав, чи цілий його будинок. Щойно поклав трубку – пролунав постріл. Куля влучила в ліве коліно. Я підняв голову – навпроти чоловік із пістолетом у руках, споряджений автоматом, гранатометом. Кажу йому, що я не озброєний, у мене тільки телефон, підняв руки догори. Пролунав ще один постріл – у стегно правої ноги.
Іншого чоловіка, Віктора Порхуна з Катюжанки Київської області, затримали за книжки про Україну:
“Коли росіяни знайшли в мене патріотичну літературу, хтось із вояк сказав: “Саме ти нам і потрібен. У нас за справжнього бандерівця мільйон дають”. Після цього мене повели до криниці розстрілювати. Поставили на коліна, почали стріляти над головою”.
Когось із викрадених тримали кілька днів, когось – кілька тижнів, а декого депортували на територію Росії через фільтраційний пункт у білоруській Норовлі.
Затримували також військовослужбовців. Їх перевозили разом з цивільними та спільно з ними утримували певний час в одному приміщенні.
“Це було 23–24 березня. З Димера забрали 14 людей. Потім дорогою ще одну жінку додали. Ми спочатку переночували в Гостомелі (Київська область) на території аеропорту. Потім нас везли двома “уралами” до Білорусі. У кожній з машин було по 35–37 людей. Було кілька військових, але основна маса, десь 90%, – цивільні”, – пригадав Володимир Хропун з Литвинівки на Київщині, затриманий 18 березня 2022 року.
Зрештою його та інших людей доставили до СІЗО №2 в місті Новозибков Брянської області Росії.
“На “прийомці”, коли тільки привезли в СІЗО, жорстоко били. Найбільше отримували ті, хто був у перших автобусах. Били по спині, по ногах. Я приїхав у другому автобусі, то мені, можна сказати, пощастило. Коли до мене дійшла черга, то вони вже втомилися. “Масаж”, звісно, зробили, але не так, як першим”, – розповів Хропун.
Як пояснила Катриченко, цивільних викрадали для поповнення обмінного фонду:
“Росія їх представляє як комбатантів, їх переодягали у військову форму, допитували як коригувальників і хочуть міняти на російських військових”.
Також викрадених цивільних використовували в цілях російської пропаганди, зазначила Марія Климик, журналістка МІПЛ:
“Двоє чоловіків розповіли, що їх хотіли представити як українських військових, що добровільно здалися. Робили фотографії, знімали на відео. Потім у російських соціальних мережах поширили фото одного з підписом, що він здався в полон зі зброєю в руках”.
Люди, яких вдалося звільнити з полону, розповідають про численні допити, взяття в них зразків ДНК, катування та побиття.
У перший день допит був такий, лояльний. Казали: “Зачем ты все это делаешь? Почему тебе не нравится Россия?” Я кажу, що я українка, прожила тут усе життя. Другий допит був жорсткий. Сказали, що їм потрібно записати відео, де я маю розповідати, як я помилилася, що я співпрацюватиму. Спочатку взяли дві книжки та почали бити по вухах із двох боків. Запитує: “Ти українка?” Потім сказали руки покласти на стіл. Били книжкою по пальцях. Повернулася – б’ють по нирках. Намагаюся сісти – по ногах. “Ты что, думаешь, мне тебя жалко? Мне тебя не жалко!” – кричав один”, – анонімно розповіла МІПЛ мешканка Бердянська.
Згодом жінку почали катувати струмом. Спочатку під’єднували до пальців, згадала вона:
“Я плачу, кричу. Я здалася, коли вони причепили дроти до мочок вух. Не знаю, чи такої сили струм був, але мені здалося, що верхня частина голови відокремилась і кудись догори полетіла”.
Олег Батурін з Каховки Херсонської області пригадав такий епізод:
“Було добре чути, коли людей б’ють. Це було один раз або двічі на день. Було чути крики. А потім, після криків, вони обходили всі камери й запитували: “Нормально всьо?” І потрібно було відповідати, що все нормально. Після тортур завжди постійно робили такий обхід”.
МІПЛ також повідомив про випадки смерті викрадених від рук російських військових:
“…У районі між центром і вокзалом спіймали Колю. Хто він, я не знав, чув тільки ім’я. Його дуже сильно побили, зв’язали стяжками. Микола почав висловлювати своє невдоволення діями росіян, його ще раз побили, він ще більше почав невдоволення висловлювати, його ще раз побили і в результаті просто забили до смерті”, – розповів журналістам Олександр Фаізов, цивільний, утримуваний у приміщенні залізничного вокзалу міста Тростянець Сумської області.
Андрій Яковлєв, юрист МІПЛ, наголосив, що насильницькі викрадення та депортація людей порушують Женевські конвенції та є воєнними злочинами, як і катування та побиття.
