Без права на правду: список 18 незаконно ув’язнених Росією кримських журналістів
За десять років окупації Росія знищила вільну журналістику в Криму. Якщо після початку російської агресії місце професійних медійників, які намагалися об’єктивно висвітлювати події на півострові, зайняли громадянські журналісти, здебільшого кримські татари, то зараз їхня діяльність неможлива через ризик репресій. Ті, хто наважується казати правду про окупаційний режим, опиняються за ґратами за сфабрикованими обвинуваченнями, які росіяни штампують, як під копірку: “тероризм”, “спроба повалення уряду”, “підготовка до масових заворушень” тощо.
Тиск на журналістів не припиняється й після арешту та ув’язнення. Їм створюють нестерпні умови у СІЗО, колоніях, в’язницях. Не дозволяють спілкуватися з рідними, позбавляють медичної допомоги, залякують, застосовують тортури.
Так окупанти не лише тиснуть на політв’язнів, але й створюють приклад для тих, хто лишився на волі: не мовчатимеш, тебе чекатиме така ж доля.
Центру прав людини ZMINA відомо про щонайменше 18 незаконно ув’язнених кримських журналістів. Правозахисники борються за їхнє звільнення, а також за те, щоб їхні переслідувачі понесли законне покарання. До Міжнародного дня припинення безкарності за злочини проти журналістів публікуємо імена та коротку історію про кожного з цих бранців Кремля.
Олексій Бессарабов
Журналіст, заступник головного редактора часопису “Чорноморська безпека”, аналітик, офіцер запасу Військово-морських сил України Олексій Бессарабов ув’язнений з листопада 2016 року.
Олексій Бессарабов, архівне фотоЖив у Севастополі. Займався публікаціями з питань безпеки та проблем Чорноморського флоту РФ в Криму. В минулому був кореспондентом інформаційного видання “Главред”, під псевдонімом Олексій Стрелецький публікувався у виданнях “Судоходство”, “Чорноморська безпека”, “Дзеркало тижня”. Був експертом українського Центру сприяння вивченню геополітичних проблем та євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону “Номос”.
В листопаді 2016 року був затриманий російськими силовиками, а згодом заарештований за сфабрикованим звинуваченням у підготовці диверсії на “об’єктах військової інфраструктури і життєзабезпечення півострова”. Його катували, вибиваючи визнання вини. У квітні 2019 року засуджений до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму та штрафу в розмірі 300 тисяч рублів. Після відхилення апеляційної скарги його утримують у виправній колонії Кочубеєвського (Ставропольський край Росії).
“Ми, політв’язні, знаючи про підготовку зустрічей з президентом України, а потім і президента США з російським президентом, вважаємо, що основною має бути тема безумовного звільнення незаконно утримуваних Росією осіб з колоній на території РФ та Криму. Це не питання політики, це питання відновлення мінімального рівня довіри, честі й моралі лідерів націй ХХI століття” — Олексій Бессарабов, 5 травня 2021 року.
Дмитро Штибліков
Аналітик і військовий журналіст, заступник головного редактора часопису “Чорноморська безпека” Дмитро Штибліков у 2003 був звільнений в запас з лав Збройних Сил України за станом здоров’я.
Дмитро Штибліков з донькою (архівне фото)Жив у м. Севастополь. До 2014 року працював у Центрі сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичної співпраці Чорноморського регіону “Номос” у Севастополі. Публікувався в українських, російських і західних виданнях. Працював над науковою роботою про міжнародно-правові аспекти боротьби з тероризмом, брав участь у конференціях в Україні та Росії, країнах Південного Кавказу. Ув’язнений з листопада 2016 року.
Затриманий ФСБ Росії 9 листопада 2016 року в Севастополі. У ФСБ заявили, що він начебто був членом “диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України”. Штиблікова звинуватили у плануванні диверсійних акцій на об’єктах військової інфраструктури й життєзабезпечення в Севастополі. У травні 2017 року Дмитро Штибліков під примусом і погрозами до членів сім’ї уклав досудову угоду зі слідством — визнав “вину” та дав згоду співпрацювати зі слідством. Його справа розглядалася в особливому порядку без вивчення доказів винуватості.
16 листопада 2017 року окупаційний Севастопольський міський суд засудив Штиблікова до п’яти років колонії суворого режиму та штрафу у 200 тисяч рублів.
8 листопада 2021 року Дмитро Штибліков мав вийти на волю у зв’язку з завершенням строку покарання у справі “кримських диверсантів”. В той же день він був етапований з СІЗО ФСБ “Лефортово” до Ростова-на-Дону, де у Південному окружному військовому суді на нього заведена нова справа, цього разу за статтею 275 КК РФ “Державна зрада”. Новий термін покарання для політв’язня суд оголосив з 9 листопада 2016 року, і наразі Штибліков повинен безпідставно провести в російському ув’язненні за ст. 275 ще 14 років і 6 місяців позбавлення волі у виправній колонії суворого режиму та обмеженням волі на один рік після відбуття покарання. У листопаді 2022 року російський суд відхилив апеляційну та касаційну скарги Дмитра Штиблікова та його захисників.
Після другого вироку Штиблікова тривалий час етапували назад до виправної колонії №6 в Омську, де він перебував раніше. Здоров’я 52-річного бранця погіршилося: почалася гіпертонія, кришаться зуби та болять ясна. У нього сильно впав зір.
Умови, в яких утримують українця, досі суворі: він весь час перебуває один у ПКТ (приміщення камерного типу), має лише одну коротку прогулянку в закритому маленькому дворику. Йому не дозволені ані відео, ні звичайні дзвінки, ні побачення.
“Батько позбавлений всіляких контактів та утримується у повному інформаційному вакуумі” — донька політв’язня Дмитра Штиблікова Тетяна, 22 травня 2023 року.
Сейран Салієв
Громадянський журналіст, стример громадського об’єднання “Кримська солідарність” Сейран Салієв ув’язнений із жовтня 2017 року. Має неповну вищу освіту викладача кримськотатарської та турецької мови та літератури.
Жив у Бахчисараї і працював екскурсоводом. Після незаконної анексії Криму висвітлював обшуки в домівках кримських татар. Публічно закликав співгромадян до солідарності та підтримки жертв переслідувань мусульман, за що був оштрафований у 2016 році.
Перший обшук у нього вдома пройшов у січні 2017 року. А вже у жовтні того ж року російські силовики заарештували Салієва в ході обшуку за сфабрикованим обвинуваченням в участі у діяльності терористичної організації та підготовці до насильницького захоплення влади. У вересні 2020 року засуджений до 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 14 березня 2022 року його апеляційна скарга була частково задоволена, і термін позбавлення волі був зменшений до 15 років. Наразі його етапували до колонії суворого режиму в Російській Федерації в Тулі. Федеральна служба виконання покарань Росії в липні 2023 року відмовила в запиті щодо переведення Салієва у в’язницю ближче до Криму. 21 червня 2024 року Салієва визнали злісним порушником відбування покарання та перевели на суворі умови відбування покарання.
“Сім років я існую у світі розбитих доль, мертвих душ і наглядачів” — Сейран Салієв, 11 жовтня 2024 року.
Марлен (Сулейман) Асанов
Громадянського журналіста, стримера “Кримської солідарность” Марлена (Сулеймана) Асанова ув’язнили у жовтні 2017 року. За фахом — викладач турецької та кримськотатарської мови та літератури.
Жив у Бахчисараї. 2002 року заснував караван-сарай “Салачик” — кримськотатарський культурно-етнографічний центр. Від початку окупації надавав допомогу родинам кримських політв’язнів, висвітлював судові процеси та проблеми родин політв’язнів.
Восени 2017 року російські силовики прийшли з обшуком до нього додому за сфабрикованим обвинуваченням в організації діяльності терористичної організації та підготовці до насильницького захоплення влади. У вересні 2020 року засуджений до 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 14 березня 2022 року його апеляційна скарга була відхилена. 8 вересня 2022 року його дружина Айше Асанова повідомила, що Марлена етапували з Ростова-на-Дону, де він перебував у період всього судового процесу, до російської колонії суворого режиму №7 на території Республіки Мордовія.
9 серпня 2024 року Бахчисарайський районний суд у Криму відмовив у задоволенні позовних вимог Асанова в переведенні з виправної колонії №7 у селищі Сосновка Республіки Мордовія до колонії, розташованої ближче до Криму, де проживає його родина.
“Сьогодні в Криму багато людей зазнають переслідувань. Влада намагається це показати як “боротьбу з тероризмом”. Але хай знають, що брехня приречена на загибель. Кримські татари та міжнародна спільнота не повірять у ці брехливі звинувачення” — Марлен Асанов, 2 серпня 2018 року.
Тимур Ібрагімов
Громадянський журналіст, стример громадського об’єднання “Кримська солідарність” Тимур Ібрагімов ув’язнений із жовтня 2017 року.
Жив у Бахчисараї. З 2015 року висвітлював обшуки в домівках кримськотатарських активістів та політично мотивовані судові процеси. З дитинства має інвалідність внаслідок травми ока.
У жовтні 2017 року російські силовики заарештували його під час обшуку в нього вдома за сфабрикованим обвинуваченням в участі у діяльності терористичної організації та підготовці до насильницького захоплення влади. У вересні 2020 року засуджений до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 14 березня 2022 року його апеляційна скарга була відхилена. 22 серпня 2022 року стало відомо, що весь термін ув’язнення активіст “Кримської солідарності” відбуватиме в колонії суворого режиму в селі Клекотки в Рязанській області в Російській Федерації.
Ібрагімов має інвалідність третьої групи із зору, одне око йому замінили на штучне понад 15 років тому, наразі політвʼязень потребує заміни очного імпланта, але в тюремній лікарні це зробити неможливо. В серпні 2023 року у Ібрагімова діагностували жовчнокам’яну хворобу.
“В 1944 році нас вже оголошували зрадниками і у вагонах вивозили в Азію. Ми, дякуючи Аллаху, повернулись. А сьогодні нас під різними приводами звинувачують в “екстремізмі” та “тероризмі”. Залякують місцеве населення своїми “чоловічками”. Відкрито кажуть: “Якщо комусь не подобається — їдьте геть”. Це дуже нагадує 1944 рік, тільки під новим, сучасним “соусом”” — Тимур Ібрагімов, 7 червня 2019 року.
Ернес Аметов
Громадянський журналіст об’єднання “Кримська солідарність” Ернес Аметов був ув’язнений з політичних мотивів із жовтня 2017 року по вересень 2020 року. Згодом суд виправдав його через відсутність доказів.
Після майже чотирьох років перебування в неволі, Аметов був звільнений з під варти і повернувся до своєї родини. Але вже в березні 2022 року апеляційний суд скасував це рішення, і з квітня Аметов знов опинився за гратами.
Жив у Бахчисараї, має дружину і двох дітей. За фахом юрист та після незаконної анексії Криму став громадянським журналістом “Кримської солідарності”, працюючи фотографом та відеооператором.
В жовтні 2017 року російські силовики провели в його оселі обшук, завдавши психологічну травму дітям. Аметов був затриманий разом з п’ятьма іншими кримськими татарами, серед яких троє були громадянськими журналістами — Сейран Салієв, Марлен (Сулейман) Асанов та Тимур Ібрагімов. Аметову висунули сфабриковане обвинувачення в діяльності терористичної організації.
29 грудня 2022 року Ернеса Аметова було засуджено до 11 років ув’язнення у колонії суворого режиму.
У травні 2024 року Ернеса Аметова етапували до колонії у Вологодській області на території Росії.
“Людині мозок був даний для того, щоб вона аналізувала інформацію. Ось чим я займався. Якщо це злочин, то вибачте, я тоді не знаю, як мені жити, якщо мені навіть співставляти інформацію не можна. Бути середньостатистичним, не висовувати голови більш, ніж потрібно в цій країні”, — Ернес Аметов, вересень 2020 року.
Сервер Мустафаєв
Громадянський журналіст, координатор та стример “Кримської солідарності”, правозахисник Сервер Мустафаєв ув’язнений із травня 2018 року.
За фахом — інженер систем газопостачання. Жив у Бахчисараї. Співзасновник об’єднання “Кримська солідарність”. Публічно виступав на захист жертв політичних переслідувань, висвітлював порушення прав людини в Криму. У 2019 і 2020 роках отримав особливу відзнаку літературного конкурсу “Кримський інжир/Qırım inciri” “Слова свободи”, а його вірш “Альхамдулиллях, мусульманмыз” та оповідання “Земаневий Юсуф медресеси” увійшли до фіналу в номінаціях “Поезія кримськотатарською мовою” та “Проза кримськотатарською мовою”.
У травні 2018 року російські силовики заарештували його під час обшуку в нього вдома за сфабрикованим обвинуваченням — участь у діяльності терористичної організації та підготовка до насильницького захоплення влади. У вересні 2020 року засуджений до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 14 березня 2022 року його апеляційна скарга була відхилена. З вересня 2022 року політв’язень перебуває у Тамбовській виправній колонії №1. Попри вступ до вишу на дистанційну форму навчання в колонії Мустафаєву не дозволили скласти заліки після першого семестру навчання, а у серпні 2023 року відправили у штрафний ізолятор.
Сервер Мустафаєв продовжує втрачати зір у бараку суворих умов утримання, куди його перевели в лютому 2024 року.
“Незважаючи на винесені строки й несправедливість, яка триває, ми не опускаємо рук та не падаємо духом. Ми всі є свідками того, що обов’язок кожного з нас — очиститися від наклепу, який навісили на наш народ, релігію в наші дні та протягом нашої історії” — Сервер Мустафаєв, 17 травня 2021 року.
Осман Аріфмеметов
Громадянський журналіст, стример “Кримської солідарності” Осман Аріфмеметов ув’язнений із березня 2019 року.
За фахом — вчитель інформатики. Жив у Сімферополі. З 2015 року висвітлював порушення прав людини в Криму, допомагав організовувати передачі в СІЗО кримськотатарським в’язням. У 2019 році отримав особливу відзнаку літературного конкурсу “Кримський інжир/Qırım inciri” “Слова свободи”, а його оповідання “Моя депортація” увійшло до фіналу в номінації “Проза українською мовою”.
В березні 2019 року російські силовики заарештували його в місті Аксай (Ростовська область Росії), а у домівці провели обшук. Осману Аріфмеметову висунули сфабриковане обвинувачення — участь у діяльності терористичної організації та підготовка до насильницького захоплення влади. Аріфмеметова утримували у СІЗО в Ростові-на-Дону. 16 серпня 2022 року прокурор запросив для нього 16,5 років позбавлення волі.
24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд Росії призначив Аріфмеметову покарання у вигляді 14 років позбавлення волі з відбуванням перших чотирьох років в тюрмі, а подальшого строку — в колонії суворого режиму, з обмеженнями свободи після відбування покарання терміном на один рік.
На початку травня 2024 року стало відомо, що Аріфмеметов був етапований до Мінусінської в’язниці у Красноярському краї Росії.
“Моя боротьба у відкритому доступі помітна на сторінці у фейсбуці. Я висвітлював несправедливість, і за це мене назвали терористом. Кримські татари, мусульмани показали свою політичну позицію. Вони не підтримали утискувачів. Цей режим боїться політичної єдності” — Осман Аріфмеметов, 21 травня 2019 року.
Ремзі Бекіров
Громадянський журналіст об’єднання “Кримська солідарність”, кореспондент видання Grani.ru Ремзі Бекіров ув’язнений із березня 2019 року.
За фахом — вчитель історії. Жив у Сімферопольському районі Криму. Після окупації Криму став громадянським журналістом “Кримської солідарності”, а згодом кореспондентом інтернет-видання Grani.ru. Висвітлював порушення прав людини в Криму, вів стрим-трансляції у багатьох справах: Веджиє Кашка, “26 лютого”, справі Володимира Балуха, кримських мусульман, за що його двічі затримували у 2017 році.
В березні 2019 року російські силовики затримали Бекірова в місті Аксай (Ростовська область Росії), а у домівці провели обшук. Йому висунули сфабриковане обвинувачення в організації діяльності терористичної організації. 10 березня 2022 року його було засуджено до 19 років ув’язнення.
У липні 2024 року Ремзі Бекірова етапували до виправної колонії №33 м. Абакан Республіки Хакасія, де на нього систематично чинять тиск, поміщають до штрафного ізолятора, погрожують, забороняють спілкуватися з родиною та писати листи.
“РФ переслідує кримських татар, кримських мусульман за їхнє інакодумство. За нехіть думати так, як говорить влада, за нехіть бути рабами на своїй землі. А ще плюс до цього, за версією слідства, мій злочин у тому, що я насмілився висвітлювати це беззаконня, ставши спершу громадянським журналістом, а згодом кореспондентом” — Ремзі Бекіров, 12 лютого 2020 року.
Руслан Сулейманов
Громадянський журналіст, стример “Кримської солідарності” Руслан Сулейманов ув’язнений із березня 2019 року.
За фахом — вчитель фізики. Жив у Сімферопольському районі Криму. Висвітлював порушення прав людини в Криму, за що його затримували в 2017 та 2019 роках. Вів уроки фізики для дітей політичних в’язнів. Його трирічний син Муса трагічно загинув у 2020 році.
В березні 2019 року російські силовики заарештували Сулейманова під час обшуку в нього вдома. У липні 2019 року примусово проходив психіатричну експертизу. Йому висунули сфабриковане обвинувачення в організації діяльності терористичної організації. Сулейманова утримували у СІЗО в Ростові-на-Дону. 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд РФ визнав його винним і призначив покарання у вигляді позбавлення волі на термін 14 років, з відбуванням перших 4 років в тюрмі та з обмеженнями свободи після відбування покарання терміном на один рік.
Наразі знаходиться у в’язниці Верхньоуральська Челябінської області Російської Федерації, де його поставили на профоблік як “прихильного до екстремізму”, “схильного до втечі та нападу”.
“Після 2014 року активний прошарок у народі оголосили терористами та екстремістами, з’явилися безвісти зниклі, до смерті закатовані за свою позицію. Це Решат Аметов, це справа Веджиє Кашка — коли затримання літніх активістів потягнуло за собою її смерть, численні кримінальні справи й тиск на активістів, кримських татар” — Руслан Сулейманов, 20 травня 2020 року.
Рустем Шейхалієв
Громадянський журналіст, стример “Кримської солідарності” Рустем Шейхалієв ув’язнений із березня 2019 року.
Жив у Сімферопольському районі Криму і працював підприємцем. З 2015 року висвітлював порушення прав людини в Криму. Відвідував судові засідання, допомагав сім’ям політв’язнів та організовував закупівлю передач ув’язненим.
У березні 2019 року російські силовики заарештували його під час обшуку в нього вдома. Шейхалієву висунули сфабриковане обвинувачення — участь у діяльності терористичної організації. Його утримували у СІЗО в Ростові-на-Дону. 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону визнав його винним і призначив покарання у вигляді позбавлення волі на термін 14 років, з відбуванням перших 4 років в тюрмі та з обмеженнями свободи після відбування покарання терміном на один рік. Шейхалієв має проблеми зі здоров’ям та не отримує належної медичної допомоги. Під час вироку в суді йому викликали швидку.
Наразі Рустем Шейхалієв знаходиться у місті Єнісейськ Красноярського краю РФ. Дружині та дітям вдається спілкуватися з ним електронними листами. Телефонні дзвінки заборонені.
“Багато хто дивуються, яка підтримка в нашого народу, і кажуть: “Я такого ще не бачив”. Я відповів: узяли одного — прийдуть десятеро, візьмете десятьох — прийдуть сто, а якщо візьмете сто — прийде тисяча. Такий у нас народ, як єдиний організм, такі традиції підтримки” — Рустем Шейхалієв, 24 травня 2019 року.
Амет Сулейманов
Громадянський журналіст, стример ГО “Кримська солідарність” Амет Сулейманов спочатку перебував під домашнім арештом у тимчасово окупованому Криму з березня 2020 року. У квітні 2023 року його перевели до СІЗО, а потім відправили відбувати покарання до РФ.
За фахом — менеджер з продажу у салоні мобільного зв’язку. Жив у Бахчисараї. Висвітлював обшуки та арешти кримських татар, за що його двічі затримувала окупаційна влада у 2017 і 2019 роках. Після цього був змушений обмежити свою діяльність через хворобу серця.
Навесні 2020 року російські силовики заарештували його за сфабрикованим обвинуваченням про участь у діяльності терористичної організації. Через стан здоров’я протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції він знаходився під домашнім арештом. У 2021 році був засуджений до 12 років позбавлення волі. 9 лютого 2023 року апеляційний суд залишив цей вирок в силі, а вже 5 квітня його взяли під варту і відправили у слідчий ізолятор у Сімферополі. Там у нього відібрали ліки та не дозволяли лежати попри погане самопочуття. 27 вересня стало відомо, що Амета Сулейманова етапували до Росії у тюрму міста Владимир.
Після вироку й етапу на територію РФ до Володимирського централу стан Амета Сулейманова значно погіршився, йому терміново потрібна операція по заміні серцевого клапана. 29 березня 2024 року суд у Володимирі відмовив у його звільненні з в’язниці, хоча в медичних документах Сулейманова є відомості про хвороби, з якими людина не повинна перебувати в ув’язненні.
“Сьогодні Крим став не “розплідником тероризму”, як деякі хочуть це подати. А розплідником відважних чоловіків та жінок, готових казати правду і відстоювати справедливість навіть під страхом позбавлення волі, катувань та викрадень” — Амет Сулейманов, 27 квітня 2021 року.
Владислав Єсипенко
Журналіст-фрілансер проєкту “Крим. Реалії” Радіо Свобода Владислав Єсипенко ув’язнений у Криму із березня 2021 року.
Джерело: Радіо СвободаНа момент окупації Криму жив з родиною в Севастополі, а згодом переїхав до Кривого Рогу. 2016 року став позаштатним журналістом проєкту “Крим. Реалії” Радіо Свобода. Готував матеріали на соціальні та екологічні теми в Криму, проводив опитування кримчан.
У березні 2021 року його заарештували російські силовики, звинувативши у незаконному виготовленні та зберіганні вибухівки. Його довго катували та опублікували постановочне інтерв’ю, в якому Єсипенко нібито зізнається у передачі інформації СБУ. 16 лютого 2022 року він був засуджений до 6 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 110 тисяч російських рублів. 18 серпня 2022 року “суд” апеляційної інстанції окупованого Сімферополя “пом’якшив” йому вирок із шести до п’яти років колонії загального режиму, а також скоротив розмір штрафу з 110 до 105 тисяч рублів. Зараз журналіст відбуває покарання в виправній колонії міста Керч.
“Багатьох із нас катували, погрожували фізичним знищенням, шантажували рідними та близькими, аби ми тільки зізналися в тому, чого не робили… І зрадили рідну державу. Ми опираємося як можемо, спростовуємо сказане нами під тортурами, доносимо свою правду на судах і пишемо листи на волю, щоб ви знали: ми не здаємось” — Владислав Єсипенко, 26 жовтня 2021 року.
Асан Ахтемов
Громадянський журналіст ініціативи “Нефес”, який також працював у кримськотатарській газеті “Авдет” Асан Ахтемов ув’язнений із вересня 2021 року.
Жив у Сімферополі. Відвідував судові справи кримських татар, підтримував родичів арештованих. Організовував проєкт про громадських активістів, які залишилися в Криму після анексії, займався соціокультурними проєктами.
Був затриманий російськими силовиками у вересні 2021 року у справі, по якій також переслідували першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла. Ахтемова катували, вибиваючи визнання співучасті у скоєнні “диверсії”, яка нібито сталася на газопроводі в Криму в селі Перевальне 23 серпня цього ж року. Адвоката допустили до нього лише через десять днів після затримання.
Асана Ахтемова утримували у СІЗО в Сімферополі. 21 вересня 2022 року суд оголосив вирок — 15 років ув’язнення, штраф у розмірі 500 тисяч рублів, а також один рік обмеження свободи після відбування основного терміну покарання. Потім суд апеляційної інстанції посилив умови тримання, призначивши перші три роки у в’язниці. 2 жовтня 2023 року стало відомо, що Асана Ахтемова етапували до Володимирського централу на територію Росії.
“Головна моя мрія в житті — жити в Криму і бачити мій народ у розквіті, щасливим. Я вірю, що так і буде. Безкінечно вдячний всім людям, які нас підтримують в ці важкі часи. Тільки завдяки вам я не здаюся” — Асан Ахтемов, 5 жовтня 2021 року.
Ірина Данилович
Громадянська правощахисниця і журналістка Ірина Данилович співпрацювала з багатьма незалежними ЗМІ, зокрема медіапроєктом “INжир” та ініціативою “Кримський процес”. Незаконно ув’язнена із квітня 2022 року.
Жила в селі Владиславівка біля Феодосії. Працювала медсестрою в Коктебелі. Займалася громадянською журналістикою і публікувалася анонімно. Висвітлювала теми прав медичних працівників, а також співпрацювала з виданнями, які висвітлювали політичні судові процеси в окупованому Криму.
29 квітня 2022 року її викрали четверо російських силовиків у цивільному, про що є відеозапис. В цей самий час в її домі провели обшук, вилучили всю техніку. Протягом 13 днів з нею не було зв’язку. Як з’ясувалося, протягом 8 днів Данилович утримували в будівлі ФСБ, де її тестували на поліграфі, погрожували та давали їсти лише один раз на день. На 13-ий день її родині повідомили, що Ірина перебуває в СІЗО Сімферополя. Їй висунули звинувачення в “незаконному зберіганні вибухових речовин”. У липні 2022 року вона повідомила про побиття конвоєм ФСБ та психологічний тиск, який на неї здійснюють російські силовики.
У Сімферопольському СІЗО Данилович захворіла отитом, але не зважаючи на важкий стан її здоров’я суд продовжував розгляд справи. 28 грудня 2022 року Феодосійський міський суд своїм вироком призначив їй покарання у вигляді 7 років позбавлення волі та штраф у розмірі 50 тисяч рублів. Під час процесуальних дій суддя свідомо не дозволяла надання Ірині Данилович медичної допомоги, через що та у березні 2023 року була вимушена оголосити голодування. Після того Данилович оглянули лікарі, які констатували втрату слуху та потребу в лікуванні.
29 червня 2023 року апеляційний суд “пом’якшив” вирок, скоротивши термін позбавлення волі на один місяць. У серпні 2023 року Данилович етапували до Росії в колонію загального режиму в місті Зеленокумськ Ставропольского краю.
14 травня 2024 російський касаційний суд остаточно залишив чинним вирок кримської активістки Ірини Данилович — майже сім років за ґратами.
1 серпня в окупованому Криму помер батько Ірини Броніслав Данилович.
Ірина Данилович перебуває у важкому стані, що може призвести до смерті. Їй не надають належної медичної допомоги. Зараз жінка не чує повністю на ліве вухо, пережила щонайменше один мікроінсульт та має постійні запаморочення.
“Саме правда є найбільш потужною, найбільш небезпечною зброєю проти державної машини і проти брехні… Тоталітарному режиму не потрібні люди, які відверто кажуть правду, ми вже не один раз в цьому переконувались. Як і мислячі не потрібні. Здебільшого тюрми зараз наповнені саме такими людьми. В них режим бачить силу, якій йому не вийде вчинити опір” — Ірина Данилович, 27 грудня 2022 року.
Вілен Темер’янов
Громадянський журналіст ГО “Кримська солідарність”, кореспондент видання Grani.ru Вілен Темер’янов ув’язнений із серпня 2022 року.
Жив у селі Вільне Джанкойського району. Після окупації Криму висвітлював обшуки в домівках кримських татар та політично мотивовані судові процеси. Окупаційна влада неодноразово затримувала його. Зокрема, в листопаді 2021 року під час масового затримання кримських татар, які з квітами зустрічали адвоката Едема Семедляєва після відбування незаконного арешту.
Був затриманий російськими силовиками 11 серпня 2022 року у власному домі, в якому провели обшук. Наступного дня йому обрали запобіжний захід — тримання під вартою — і оголосили сфабриковане обвинувачення: участь у діяльності терористичної організації.
Темер’янова утримували у СІЗО в Сімферополі та проводили примусову психіатричну експертизу. 20 квітня 2023 року був етапований в СІЗО російського міста Ростов-на-Дону. Зараз в Южному окружному воєнному суді продовжується судовий процес щодо нього і п’ятьох інших кримських татар. Йому загрожує до 20 років ув’язнення.
“За всі ці роки я зрозумів: те, що відбувається у Криму — це новий вид залякування мого народу та чергові репресії за стійку позицію та незгоду з політикою Росії. Як розсудлива людина та громадянський журналіст я виявляю терпіння і стійкість у ці важкі для мого народу часи. Я протистоятиму свавіллю російської судової системи і далі впевнено, стійко робитиму все від себе залежне і висвітлюватиму реальність Криму. У складні та важкі часи завжди з’являються сильні люди, і я, сподіваюся, один із них” — Вілен Темер’янов, 17 січня 2023 року.
Рустем Османов
Громадянський журналіст “Кримської солідарності” Рустем Османов ув’язнений у окупованому Криму із березня 2024 року. Жив у м. Бахчисарай. Був колишнім співробітником кримськотатарського телеканалу АТР.
5 березня 2024 року окупаційний Київський районний суд Сімферополя на закритому засіданні постановив заарештувати журналіста на два місяці, помістивши до СІЗО №2 Сімферополя за звинуваченням в організації та участі в діяльності терористичної організації. Після цього термін арешту кілька разів продовжувався.
“Ми опинилися в малоприємному становищі. Не тому що ми погані і вчинили якісь злодіяння. Ні! Ми не так виховані!” — з листа Рустема Османова, 24 березня 2024 року.
Азіз Азізов
Громадянський журналіст, стример об’єднання “Кримська солідарність” Азіз Азізов ув’язнений у окупованому Криму з березня 2024 року.
Жив у м. Бахчисарай та займався фасадними та оздоблювальними роботами.
Був ув’язнений разом з Рустемом Османовим 5 березня 2024 року, коли окупаційний Київський районний суд Сімферополя постановив заарештувати двох журналістів на два місяці, помістивши до СІЗО №2 Сімферополя за звинуваченням в організації та участі в діяльності терористичної організації. Після цього термін арешту кілька разів продовжувався.
2 травня 2024 стало відомо, що Азіза Азізова без очевидних медичних показань відправили в психіатричну лікарню для проходження психіатричної експертизи в умовах стаціонару.
“Про себе написати тут — це як іще одне ускладнення, плюсом до решти… Але Земля обертається, не зупиняючись, і це все тимчасове, воно мине обов’язково й закінчиться. Я ж прошу Всевишнього, щоб це сталося максимально скоріше і з благом, тож не впадаймо у відчай і йдімо далі” — Азіз Азізов, 28 липня 2024 року.
