Театр абсурду, або “Украдене щастя”: як актори-заньківчани опинилися в заручниках директора

Дата: 28 Жовтня 2019 Автор: Мар'яна П'єцух
A+ A- Підписатися

“Шановні, дорогі наші глядачі! Серце болить, а розказувати треба!” – перебиваючи оплески повного глядацького залу, 19 жовтня зі сцени львівського Національного театру імені Марії Заньковецької почав говорити головний режисер Федір Стригун.

Біля нього в театральних костюмах стояли два десятки акторів, які щойно завершили грати виставу “Сільва”. В руках вони тримали великі плакати “Ні репресіям у театрі”, “Свавілля Мацяка – це плювок в обличчя глядачів театру”.

Спочатку Стригун повідомив глядачам, що вистави “Сільва” (поставленої за мотивами однієї з найвідоміших оперет угорського композитора Імре Кальмана), яку вони бачили сьогодні, більше в театрі не буде. Бо “вона списана з репертуару одноосібним рішенням директора, який ні з ким навіть не радився”.

Але головна ціль виходу до глядачів була інша.

“Актори стали на захист прекрасного артиста Ярослава Кіргача, якого директор зі свого бажання звільнив з театру. А акторам, які стали на захист Ярослава, він посмів дати догану без пояснень! Бо вони вийшли на сцену і заявили про свій захист талановитої людини!” – емоційно вигукував зі сцени головний режисер театру в бік генерального директора – художнього керівника Андрія Мацяка.

Уже майже місяць творчий склад театру після виступів виходить на сцену з плакатами і промовою на підтримку свого колеги – заслуженого актора та артиста драми вищої категорії Ярослава Кіргача, якому з 1 жовтня не продовжили трирічного контракту з театром, де він пропрацював два десятки років.

Сам актор переконаний, що єдина причина звільнення – це його громадянська та профспілкова діяльність. Зокрема, і озвучення проблематики неефективного використання коштів та захист трудових прав колективу.

У відповідь на безтермінову акцію протесту творчого колективу 18 жовтня своїм наказом гендиректор Мацяк оголосив догану шести акторам.

Мовляв, вони порушили трудову дисципліну.

Серед тих, кому оголосили догану, притому вперше за всю творчу діяльність, – народні та заслужені актори. Серед них навіть “ветеран” театру 84-річна Таїсія Литвиненко.

Щодо кожного “порушника” в наказі уточнюється, що артист “звернувся зі сцени в театральному костюмі та гримі до глядачів з особистими вимогами соціального характеру, вийшовши за межі дорученої ролі у виставі”.

“При обранні виду дисциплінарного стягнення адміністрацією театру береться до уваги, що, виходячи за межі ролі з оголошенням перед глядачами особистих незаконних вимог, які не можуть бути вирішені із залученням глядачів, усупереч предметним поясненням адміністрації театру, такі дії спрямовані на заподіяння шкоди діловій репутації театру через прояв загальної зневаги до глядачів, а також приниження честі і гідності окремих працівників театру шляхом поширення недостовірної інформації про діяльність театру на загал. Вказане може свідчити про недобросовісне ставлення до своїх посадових обов’язків та трудової дисципліни”, – йдеться в наказі щодо регулярних виходів акторів після вистав зі своїм маніфеcтом.

“Це вже репресії! На те, що в демократичній державі після роботи актори висловили свою громадянську позицію! Більше незахищених людей, як актори і музиканти, немає. Вони були невольниками, а тепер їх хочуть зробити рабами!” – майже кричав зі сцени 80-річний режисер Стригун, який нещодавно переніс операцію на серці. У нього наприкінці року завершується черговий контракт із театром. Чи дирекція продовжить 60-річну кар’єру заньківчанина в театрі – ніхто не знає.

Історія конфлікту

19 серпня гендиректор і художній керівник театру Андрій Мацяк повідомив акторові Ярославу Кіргачу, що 30 вересня співпраця з ним припиняється на підставі закінчення терміну дії трирічного контракту.

Ярослав Кіргач у головній ролі вистави “Украдене щастя”

Раніше в театрі Заньковецької контракти з актором, який виконав близько шістдесяти ролей і з них шість головних за останні три роки, автоматично поновлювалися. Але не цього разу.

Кіргач останніми роками зайняв активну позицію в захисті прав творчого штатного колективу театру. Зокрема, щодо справедливого розподілу коштів у театрі. Актор навіть подав позов до суду.

“Згідно з законом, профспілка разом із роботодавцем вирішує питання надбавок, премій, компенсацій, заохочувальних. Ми навіть не знали, кому платять премії, оздоровчі. Спершу я разом з актором Максимом Максименком подав позов на театр щодо недоданих коефіцієнтів до зарплати. Потім дізнався, що в театрі виплачують кошти на оздоровлення, але не всім. Після тривалих з’ясовувань врешті нарахували, але прирівняли артиста драми вищої категорії, якому виплатили 1767 грн, до сторожа, який одержав 1744 грн. Натомість головний бухгалтер – 10 800 грн, генеральний директор – 24 000 грн”, – цитує Кіргача львівська газета “Ратуша”.

Навів він також приклад нерівноцінного нарахування премій на користь адміністративного штату. Так, генеральному директорові – художньому керівнику нарахували 58 180 грн, заступникові головного бухгалтера – 32 000 грн, натомість артисту та провідному майстрові сцени в рази менше – 11 988 грн.

Претензії, що гендиректор більше турбується про адміністративні кадри, ніж про творчі, навіть стали предметом перевірки КРУ. Зокрема, перевірили і факт неефективного використання коштів, коли до вистав з високою оплатою залучали нештатних акторів. Тоді як чимало заньківчан були незавантажені.

“Як сказав аудит, у вас в акторів 64% зайнятості, і ви берете ще акторів інших на цивільно-правовій угоді, тобто це неефективне витрачання коштів. І це мене хвилює як платника податків і як працівника театру, який захищав інтереси членів нашого трудового колективу, щоб вони більше були зайняті, щоб ці кошти йшли на їхній розвиток і на розвиток нашого театру”, – заявив Кіргач у телеефірі.

Масовий протест

Наприкінці вересня після вистави “Украдене щастя”, де Кіргач грав головну роль, на сцену до акторів вийшов головний режисер Федір Стригун і повідомив, що це була прощальна вистава за участю актора.

“З 1 жовтня він уже не працює в театрі, бо йому не продовжили контракт. Мені боляче, бо я як головний режисер дуже вболіваю за колектив заньківчан і вболіваю за вас, глядачів, бо хочу, щоб ви дивилися гарні вистави з хорошими акторами”, – виголосив Стригун.

Повний зал стоячи аплодував Кіргачу, на що актор відповів:

“Щастя – це улюблена професія. У мене забирають моє щастя – вас, мою працю. Закон – це зброя. І коли зброя потрапляє в інші руки, вона може бути або захистом, або знаряддям злочину”.

Кіргач мав на увазі закон, яким у 2016 році розпочато реформу в театральній культурі, де прописано оновлену контрактну систему працевлаштування творчих працівників театрів.

Зокрема, трудові відносини з художнім та артистичним персоналом оформлюються на контрактній основі, але терміни контракту скоротилися. Людей набирають на конкурсній основі, а от рішення про продовження контракту після закінчення терміну його дії ухвалює виключно директор (або за власним бажанням творча одиниця). Отже, на думку творчого колективу театру, ця система надала необмежену владу директорам, які одноосібно звільняють людей, розпоряджаються майном і коштами.

Кіргач пояснив у телеефірі, що, хоча нову контрактну систему запроваджували для змін і оновлення насамперед керівництва театрів, фактично директор у них залишився старий, ще й з додатковою посадою художнього керівника. Натомість творчий склад став повністю залежним від його бажань і рішень.

Для захисту акторів від імовірного одноосібного свавілля керівництва театрів контрактна система передбачає колективну угоду. Але оновити її після новоухваленого закону в театрі Заньковецької не вдалося.

“Контрактна система базується на законах та колективній угоді. Я був одним із членів групи з розроблення цієї угоди. В її проєкті ми розробили захист працівників, які працюють на контракті. Але адміністрація чомусь призупинила цей процес, щоб мати можливість чинити репресії”, – додає Кіргач, який, на його думку, міг потрапити в немилість до керівництва також через спроби підписати нову колективну угоду для захисту трудового колективу.

Натомість адміністрація театру пояснила, що в них діє колективна угода з 2008 року. А нову не вдалося укласти, бо “самоделеговані” від профспілки працівники, які взялися розробляти угоду, не врахували інтересів усіх працівників, зокрема адміністративної частини.

І тому, мовляв, процес із підготовки нової угоди довелося призупинити. А скликати зараз збори для розроблення нової угоди не є можливим “через відверті провокації, підбурювання до відверто незаконних дій, тиск на решту працівників, схиляючи до прийняття рішень у власних інтересах, шляхом шантажу і погроз щодо позбавлення матеріальної підтримки, яка виплачується в якості профспілкової допомоги”.

“Ці контракти – це найбільший розвиток корупції!” – вкотре прокричав зі сцени глядачам головний режисер Федір Стригун.

Публіці після вистави він пояснив, що контракт творчі працівники підписували й раніше, але на п’ять років.

“Але це розглядала художня рада, колектив. А зараз у законі без жодних застережень – як хоче директор, так і вчинить. Ні з ким не радячись, нікого не питаючи. Бо так він вважає і бажає! Я працюю в театрі 60 років, з таким не зустрічався! Чому це я розказую вам? Бо нема куди звернутися, бо я вже два роки б’юся, звертався і до попереднього, і до нинішнього президента, і до Верховної Ради, і до Мінкульту, до нашої місцевої влади. Захисту я ніде не знайшов!” – додав Стригун, звертаючись до глядацького залу.

Позиція адміністрації

Водночас головний об’єкт критики творчого колективу гендиректор Андрій Мацяк реагує на конфлікт через посередників – або через коментарі в медіа, або заявами від “адміністрації” на сайті театру, або через накази з доганами за порушення “трудової дисципліни”.

“Вимога про автоматичне підписання контракту з особою, яка не перебуває в трудових правовідносинах, є незаконною, такою, що свідчить про відкрите спонукання до корупції з боку тих, хто проголошує нещадну боротьбу з нею”, – пояснюється на сайті театру від імені адміністрації.

Мовляв, якщо людина вже офіційно тут не працює, то має лише поновлюватися через конкурс. Проте гендиректор натякнув у медіа, що конкурс Кіргачу пройти “не світить”.

Гендиректор театру ім. М. Заньковецької Андрій Мацяк / фото: Гал-інфо

“Поговорив з тими режисерами, які будуть ставити у нас наступні вистави: вони прийдуть до нас, це запрошені будуть режисери. І взагалі, оцінюючи творчість саме його й інших наших колег, я в цьому випадку дійшов висновку, що, на превеликий жаль, у нього (Ярослава Кіргача. – Ред.) перспективи росту немає. Він зупинився. Він зупинився у своєму рості, немає жодної пропозиції творчої, немає жодної самостійної роботи”, – заявив Мацяк про актора, якому до цього довіряли в театрі головні ролі.

Натомість він похвалив кількох акторів, які давно працюють у театрі і “зустрічаються з молоддю, постійно розповідають про історію театру Заньковецької, читають вірші”.

“Тут, у цьому випадку (з Кіргачем. – Ред.), ми цього не бачимо, на превеликий жаль”, – додав директор.

Категоричний він і до бажання колег звільненого актора стати на його захист. Адже назвав їхню безстрокову акцію, коли ті наприкінці вистав виходять із плакатами й короткою промовою головного режисера, неповагою до публіки й закону.

“Така “акція”, самопроголошена групою працівників, відбувається абсолютно поза межами чинного нормативного регулювання, є істотним порушенням трудової дисципліни та мінімальних вимог професійної етики у відношенні до глядачів. <…> За дарований їм (акторам. – Ред.) час, увагу та придбаний квиток вони егоїстично використовують Глядача у закулісних іграх”, – йдеться у відповіді адміністрації.

Наразі Кіргач взявся оформлюватися на біржу праці. Актор каже, що, коли врешті оголосять конкурс на заміщення його колишньої посади, він таки візьме в ньому участь, хоч і не вірить, що пройде.

Тим часом у театрі після вистав актори продовжують виходити з маніфестом до глядачів, і ці відео, які, ймовірно, стануть приводом для наступних доган викладають у спільноті “Я проти звільнення Ярослава Кіргача”.

Сам актор закликає не персоніфікувати протесту щодо нього, бо йдеться не лише про відмову йому в продовженні роботи в театрі, а про загальну проблему – ймовірність усунення неугодних за активну позицію, яку не вирішити без внесення змін до закону.

На ситуацію в театрі Заньковецької колеги відреагували масовим флешмобом. Вони записують відеоролики та паралельно звертаються до влади з проханням втрутитись і вдосконалити законодавство.

“Я прихильниця контрактної системи і реформи культурної галузі. Але контрактна система в нинішньому вигляді недосконала. Тому приєднуюся до ініціативи внести правки до контрактної системи, щоб унеможливити на майбутнє подібні інциденти. Закликаю Мінкультури прискорити вивчення питання. Цей випадок стане для всіх застереженням, що треба вдосконалити наші трудові відносини”, – завернулась у своєму відео акторка Молодого театру Ірма Вітовська.

 Мар’яна П’єцух, Центр прав людини Zmina, для LB

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: