Спеціальна антипісенна операція: як у Криму переслідують за українську музику
На території окупованого Криму розпочалася ціла кампанія боротьби проти виконання українських пісень. Тепер за них не лише штрафують, а й позбавляють волі. Поки що не більш ніж на 15 діб. Але цілком ймовірно, що в перспективі садитимуть на роки.
Які правові підстави використовують російські силовики в боротьбі з “особливо небезпечними” українськими піснями, як фальсифікують докази й з чим пов’язана така нетерпимість до музичних творів, читайте в матеріалі.
Не лише за пісню
Лише протягом одного місяця окупаційні “борці з піснями” змогли напрацювати досить поширену практику, яка заслуговує на аналіз. Йдеться про щонайменше чотири випадки, пов’язані з виконанням українських пісень, водночас у трьох з них справа закінчилася адміністративним арештом виконавців.
У першому випадку, коли в караоке-барі “Краб” на березі Азовського моря ввімкнули кліп та пісню “Дике поле”, діджею призначили штраф та 10 діб арешту, а виконавцю лише штраф. У цьому кейсі підстави для переслідування хоча б формально відповідають російським законам, які окупаційна влада поширює на Крим. Тобто в кліпі є символіка, підписана словом “Азов”, і можна з натяжкою припустити, що в справі є висновок про те, що це символ забороненої в Росії організації. А за демонстрацію лого заборонених та екстремістських організацій, поряд зі свастикою, у статті 20.3 КпАП РФ передбачено адмінпокарання до 15 діб арешту. Що стосується штрафу, то, згідно з текстом постанови, склад правопорушення не в словах пісні, а в кліпі, де транслювалося відео, що дискредитує збройні сили РФ. Там реально є картинка зелених упирів, які мають на лобі знаки Z і V, що використовуються російськими військами під час “спецоперації”.
Не став приводом для переслідування зміст пісень і у випадку із сімферопольськими підлітками в парку Гагаріна, хоча російські ЗМІ подали опис цієї події саме із заголовками на кшталт “Затримали… за спів українських пісень”. Насправді підлітки визнають, що співали українські пісні, потім один з них вигукнув “Слава Україні!”, а дівчина з компанії відповіла йому “Героям слава”, що стало підставою для протоколів про дискредитацію російської армії. І хоча в ухвалі Залізничного районного “суду” не розшифровано, як саме слогани дискредитують російську армію, сенс зводиться до того, що це “офіційне вітання” військових формувань України, проти яких проводиться “спецоперація”. Так собі логіка, але повернемося до пісень.
Була б пісня – нацизм знайдеться
А ось історія з весіллям у Бахчисараї, коли за виконання пісні “Червона калина” оштрафували та заарештували чотирьох осіб і ще двох лише оштрафували, стала зразком “натягування сови на глобус” за обома інкримінованими статтями. Адже, лише прочитавши ухвалу “суду” щодо діджея Ахтема Гемеджі (діджей на цьому весіллі), зробити однозначний висновок про суть правопорушення не вийде: ця частина документа містить граматично не узгоджені між собою частини пропозицій, які до того ж не дуже пов’язані між собою за змістом. Однак якщо ввімкнути уяву, то можна здогадатися, що учасників весілля звинуватили за статтею 20.3 КпАП РФ на підставі висновку фахівця про те, що “пісня використовується організацією українських націоналістів (ОУН), діяльність якої заборонена на території РФ”.
Тут не можна залишити поза увагою особу самого фахівця – вчителя історії однієї зі шкіл Сімферополя Дмитра Борисова, який неодноразово у своїх інтерв’ю демонстрував антиукраїнські погляди. Вже з цієї причини достовірність його висновку видається сумнівною. Але набагато сумнівнішим видається сам висновок про те, що “Червона калина” була бойовою піснею ОУН. Згадку про це вдалося знайти лише в російській вікіпедії на запит “Українська повстанська армія”. Проте навіть у зазначеному джерелі це твердження підкріплено посиланням на блог, присвячений історії цієї пісні. Причому в самому тексті блогу немає жодного слова про її використання в лавах ОУН-УПА.
Тож видається, що фахівець написав свій висновок не маючи доказів, але, очевидно, маючи чітке замовлення підвести пісню під “нацизм”. Це дало силовикам “зелене світло” для жорстких санкцій щодо кримських татар, які “втратили страх”, і можливість їхнього арешту за пропаганду нацистської ідеології. Однак з ухвали “суду” абсолютно неясно, як ця ж пісня могла дискредитувати вразливих російських військових, якщо стосується подій часів Першої світової війни і там ніяк не згадується ні російська армія, ні спецоперація.
Протилежною була ситуація з останнім на сьогодні кейсом – публічним прослуховуванням пісні “Байрактар” учителем Білогірського коледжу Андрієм Бєлозьоровим, якого за це заарештували на 13 діб. Не говоритимемо про явну провокацію з боку учнів, які поставили викладачеві на ноутбуці цю пісню та знімали, як він її слухає. Поговоримо про кваліфікацію цих дій. У дискредитації сприйнятливих російських військових сумнівів немає. Слова “Прийшли окупанти до нас в Україну” або “Російські танкісти сховались в кущі, щоб лаптем посьорбати довбані щі” не залишають серйозних сумнівів у тому, що йдеться про негативну оцінку дій армії окупантів під час “спецоперації”.
Однак дискредитація карається штрафом, а арешт Бєлозьорова на 13 діб став можливим після того, як його визнали винним за тією ж статтею 20.3 КпАП РФ, пов’язаною з пропагандою нацистської або екстремістської ідеології або демонстрацією атрибутики заборонених у Росії організацій. На сайті “суду” поки що немає копії постанови, яка могла б прояснити цю таємницю. Перегляд кліпу до цієї пісні теж не виявив у змісті нічого, окрім символіки “спецоперації” та герба Росії. Але навряд чи в “суді” саме їх зарахували до розряду нацистських. Можливо, у справі також виявився висновок чергового “фахівця” щодо того, що про “Байрактари” співали ще “бандерівці” з “махновцями” і на цій підставі вдалось оформити арешт.
Якщо ця гіпотеза підтвердиться, можна сміливо говорити про нову тенденцію репресій у Криму, коли будь-яка українська пісня може стати приводом для арешту на 15 діб. Як то кажуть, була б пісня, а привід для арешту дібрати не важко.
Чому знову закручують гайки?
Розібравшись із тим, як кримські силовики знайшли спосіб болючіше карати за будь-які українські пісні, перейдемо до головного питання – навіщо їм це потрібно. Для розуміння досить глянути на ситуацію очима керівництва місцевого підрозділу ФСБ. Вісім років вели напружену роботу щодо фабрикації кримінальних справ проти українських активістів у Криму, блокували українські сайти, залякували адвокатів та журналістів, закрили всі українські класи, громадські об’єднання та навіть церкви Київського патріархату. Одним словом, робили все для того, щоб у Криму не лишилося ні бажання, ні можливостей асоціювати себе з Україною.
З початком війни цю роботу ще більше посилили. Стільки вкладено у фальсифікації кримінальних справ проти “пособників українських націоналістів”, у пошук та затримання “диверсантів ЗСУ” та “шпигунів СБУ”, у виявлення тих, хто ріже шини машин зі знаками Z, та тих, хто пише про вбивство мирних жителів російськими військовими. І що зрештою? А в підсумку – чотири (а насправді значно більше) факти публічного виконання вельми примітних українських пісень. І це лише протягом місяця. Висновків у такій ситуації напрошується два. Перший – про те, що вісім років займалися чимось не тим, якщо проукраїнські настрої після тривалих репресій мають такі масштаби. Другий ще неприємніший – далі, у разі погіршення військової чи соціально-економічної ситуації, всі ці люди від пісень перейдуть до інших дій.
Щоб роздратовані боси в Кремлі не дійшли таких самих висновків, сьогодні місцеві силовики намагаються “гасити” ситуацію так, як уміють, – максимально можливим закручуванням гайок. Звідси нова практика – знаходити привід за будь-яку українську пісню давати відчутні терміни адміністративного арешту. У цьому контексті не буде нічого дивного, якщо далі за цими фактами будуть порушені й кримінальні справи. У будь-якому разі відповідний інструментарій у розпорядженні ФСБ є, і немає жодних причин, які б стримували від його використання. Проте ефективність цих методів боротьби зі злочинами інакодумства викликає великі сумніви.
