Розслідування злочинів ненависті: чому понад половину справ закривають – дослідження
За п’ять років українські поліцейські відкрили 616 кримінальних проваджень щодо правопорушень, скоєних з мотиву нетерпимості. Однак більш ніж 60% з них закрили за відсутністю складу злочину. З одного боку, щороку збільшується кількість випадків застосування правоохоронцями, зокрема, статті 161 Кримінального кодексу України (“Порушення рівноправності громадян”). З іншого ж – статистика свідчить про низьку ефективність застосування цієї статті та вибірковий підхід слідчих органів до кваліфікації за нею. Реалії, крім того, показують відсутність практики розслідування злочинів ненависті за різними ознаками як такої.
Таких висновків дійшли фахівці Фундації правової допомоги у своєму дослідженні “Практика розслідування в Україні злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості”.
Коротко переповідаємо головні тези з дослідження.
У Києві під час трансмаршу правоохоронці затримали чоловіка, який біг через парк, обганяючи ходу. В руках він тримав хрест. Поліцейські кинулися навздогін і затримали його на схилі пагорба за Українським домом. Фото: Денис Прядко / УНІАНПро що дослідження
Дослідження мало на меті виявити проблеми застосування органами досудового розслідування статей Кримінального кодексу України, що передбачають покарання за так звані злочини ненависті, а також зрозуміти, які є проблеми в їхній кваліфікації.
Зокрема, йдеться про пункт 3 частини 1 статті 67 (“Обставини, які обтяжують покарання”), статтю 161 (“Порушення рівноправності громадян”), а також частину 2 ст. 115 (“Умисне вбивство”), ст. 121 (“Умисне тяжке тілесне ушкодження”), 122 (“Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”), 126 (“Побої та мордування”), 127 (“Катування”), 129 (“Погроза вбивством”), 300 (“Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію”) та 442 (“Геноцид”).
Для цього фахівці проаналізували дані з Єдиного реєстру досудових розслідувань, Єдиного державного реєстру судових рішень, звітної інформації, яку публікує Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція, Офіс генерального прокурора, а також публікації експертів неурядових громадських організацій щодо розслідування злочинів ненависті за п’ять років – з 1 січня 2015 до 30 червня 2020 року.
Яких висновків дійшли фахівці
Так, дослідження показало, що статтю 67 КК України, яка визначає обтяжливі обставини під час кваліфікації злочинів з мотивів нетерпимості, правоохоронці не застосували в принципі.
Що ж стосується статті 161, то експерти побачили тенденцію до щорічного збільшення кількості випадків її застосування органами досудового розслідування. Про це свідчить статистика задокументованих кримінальних проваджень. Це наразі єдина стаття ККУ, за якою можна притягнути до відповідальності за скоєння злочинів ненависті за різними ознаками.
За даними фахівців, статистика правоохоронців також свідчить про щорічне збільшення правопорушень, скоєних з мотивів нетерпимості. Водночас реєстрація відповідних кримінальних проваджень не означає їхнього ефективного розслідування, ба навіть стала практика такого розслідування фактично відсутня.
Співвідношення кількості закритих справ на стадії досудового розслідування та тих, які дійшли до суду за 161-ю статтею, також показує низьку ефективність її застосування.
Крім того, практика кваліфікації з боку правоохоронців злочинів, у яких правозахисники вбачають мотив упередження та нетерпимості, свідчить про вибірковий підхід слідчих органів у застосуванні норм цієї статті.
До прикладу, за п’ять років у ЄРДР зафіксовано лише вісім кримінальних проваджень щодо злочинів за статтею 161 КК України, потенційно скоєних з мотивів нетерпимості до ЛГБТ. З них три провадження закрито, а п’ять ще триває. Водночас, за даними правозахисників, саме з мотиву нетерпимості до сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності вчиняють найбільшу кількість злочинів ненависті: у 2020 році Правозахисний ЛГБТ-центр “Наш світ” задокументував щонайменше 80 випадків.
Загалом у ЄРДР за період, що охопило дослідження, зареєстрували 616 кримінальних проваджень з ознаками злочинів ненависті. 597 з них – за статтею 161 ККУ. Однак понад половину – 62% – з них закрили ще на стадії досудового розслідування. До суду скерували 4%, а 30% (179 проваджень) тривають досі.
У дослідженні зазначають, що в порівнянні з іншими статтями КК України, які також передбачають відповідальність за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості, стаття 161 не дає можливості чітко визначити склад злочину. Це стає причиною низької ефективності розслідування відповідних кримінальних правопорушень та закриття проваджень.
Які зміни пропонують
Автори дослідження наводять коментарі працівників органів прокуратури, які кажуть, що корисним для них буде запровадження стандартів розслідування злочинів ненависті. Такі стандарти, зокрема, встановили б методику виявлення, здійснення розслідування таких правопорушень та запобігання їм.
