Росія вбиває довкілля України. Чи можна покарати її за екоцид?
Майже третина України наразі замінована, понад тисячу гектарів земель забруднено залишками знищених об’єктів та боєприпасів. Орієнтовно 60 тисяч гектарів лісів випалено та знищено, частина – назавжди. Понад півтори тисячі тонн забруднювальних речовин потрапили в річки та моря. 600 видів тварин та 750 видів рослин та грибів під загрозою знищення через повномасштабне вторгнення Росії.
Українська влада, екоактивісти та правозахисники неодноразово наголошували на тому, що Росія має нести відповідальність, зокрема й за руйнування природи. Покарання за злочини проти довкілля та його негайний захист є також одним з пунктів “Формули миру”, що минулої осені представив президент України Володимир Зеленський.
У Кримінальному кодексі України є стаття за екоцид, проте правники зауважують на розмитості понять, що містяться у ній. Знищення довкілля є також частиною воєнних злочинів, згідно з Римським статутом. Водночас до сьогодні Міжнародний кримінальний суд не виніс жодного рішення, яке стосувалося б злочинів проти природи. Таких рішень не було й у практиці міжнародних трибуналів.
ZMINA разом з експертами-екологами та правниками розбиралася, який вплив має ця війна на довкілля та як Україна може добиватися справедливості за злочини Росії проти природи.
Вплив війни на довкілля наразі складно оцінити
Україна сьогодні є однією з найбільш замінованих країн світу, каже Управління ООН з координації гуманітарних питань.
Потенційно небезпечними залишається орієнтовно 30% території країни. Майже 60 тисяч гектарів лісів постраждали від пожеж. Було зафіксовано близько 35 тисяч тонн розлитих нафтопродуктів. Зруйновано багато очисних споруд, через що стічні води регулярно потрапляють у річки та ґрунти. Росіяни окупували 10 національних парків України, 8 заповідників та 2 біосферних заповідники. Зокрема, Центр журналістських розслідувань опублікував російські реєстраційні документи, які дозволяють мисливство, водний туризм та ресторанний бізнес у Національному парку “Джарилгацький”.
Вплив війни на довкілля та збитки обраховують і держава, і громадський сектор, і міжнародні експерти.
Для цього Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України створило портал “ЕкоЗагроза”. Від початку повномасштабної війни відомство спільно з Держекоінспекцією підтвердили 2 279 випадків шкоди довкіллю.
“Ми намагаємося обраховувати збитки від кожного вибуху, від кожної міни, від кожної ракети, від кожної тонни згорілого палива”, – зазначив Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів України, в ефірі “Єдиних новин”.
Моніторинг шкоди природі України внаслідок бойових дій ведуть й громадські організації, зокрема ГО “Екодія”. Експерти зібрали на інтерактивній мапі інформацію про 967 випадків негативного впливу на довкілля під час повномасштабної війни.
Євгенія Засядько, експертка з кліматичної політики “Екодії”, у коментарі ZMINA зазначила, що це лише попередні підрахунки – поки тривають бойові дії, а частина країни окупована, тож неможливо остаточно обчислити той вплив, що війна чинить на довкілля. Однак вже сьогодні можна оцінити, в яких районах буде найбільше забруднення – це місця, де фіксують більше потенційно небезпечних інцидентів, спричинених російською агресією.
“Саме на цих територіях буде найбільше забруднення“, – пояснює експертка.
Стрілець в ефірі телемарафону припустив, що тільки на розмінування всіх українських територій підуть десятиріччя: спочатку очищатимуть населені пункти, потім – об’єкти сільського господарства, і тільки після – природоохоронні зони та ліси.
Водночас екологи кажуть, що ці строки взагалі складно оцінити, зокрема через незрозумілий масштаб збитків та за браком чіткої мапи відновлення довкілля.
“Частково нам треба буде відновлювати території. Та з урахуванням усього впливу, нам варто розглянути можливість законсервувати деякі землі, перевести їх в природозаповідний фонд та надати змогу природі їх відновлювати самостійно”, – зазначає Засядько.
Один з найвідоміших прикладів такої консервації – це “червона зона” у Франції. Ця територія і досі закрита після Першої світової війни. Сотні років потому землі все ще забруднені залишками боєприпасів та токсичними речовинами зі снарядів, такими як миш’як чи свинець. До того ж на цих полях залишаються останки загиблих військових та цивільних, що жили навкруги.
У повоєнному звіті влада Франції зазначала, що ця територія була повністю зруйнована:
“Пошкодження майна: 100%. Збиток, завданий сільському господарству: 100%. Неможливо очистити. Людське життя неможливе”, – йшлося у документі.
Загалом забрудненими визнали 1200 кв. км країни. Найбільш небезпечні райони вирішили “віддати природі на відновлення”: там заборонена будь-яка людська діяльність.
Сьогодні “червона зона” Франції все ще існує та складає орієнтовно 100 кв. км – майже як територія Сум. Наразі там усе ще заборонено поселятися та займатися сільським господарством – на полях досі знаходять нерозірвані снаряди, залишки зброї, останки людей та тварин. Дозволено там лише лісництво, військова діяльність та меморіальний туризм.
Фото: ВікіпедіяЯк Україна розслідує злочини проти довкілля
Протягом 2022 року Офіс генерального прокурора відкрив 16 кримінальних проваджень за статтею про екоцид, повідомили ZMINA у відомстві.
Зокрема, прокуратура розпочала провадження через загибель кількох мільйонів птахів на фабриці у Чорнобаївці Херсонської області. Служба безпеки України розслідує, зокрема, обстріли росіянами ядерної установки “Джерело нейтронів” у Харкові. Це також кваліфікують як екоцид.
Фото: ДержатомрегулюванняОднак на сьогодні жодної справи не передали до суду.
Крім того, за понад 20 років існування в Кримінальному кодексі України статті “Екоцид” українські суди не винесли жодного вироку за нею.
Правники вказують й на те, що стаття про екоцид містить поняття, які не пояснені ані у ККУ, ані в інших документах. Про це йдеться, зокрема, в аналітичній записці “Екоцид у кримінальному праві України та міжнародні перспективи”, що підготувала правозахисна організація “Екологія-Право-Людина” (ЕПЛ):
“Це стосується понять “масове знищення рослинного або тваринного світу”, адже невідомо, на якому етапі завдання шкоди, згідно із КК України, рослинний чи тваринний світ можна вважати знищеним, а також не відображено кількісного критерію, який би становив масовість таких знищень”, – зазначають юристи.
Правниця ЕПЛ Соломія Баран пояснює, що коли у складі кримінального правопорушення є неоднозначні поняття, виникає більше простору для уникнення відповідальності за цей злочин загалом.
“Однак висловлю своє припущення, що усе буде залежати від політичної волі уповноважених органів. Якщо у синергії всі вироблять сталу спільну практику, то “розмитість” статті перепоною не мала б стати”, – доповнює юристка.
Ще одна перепона, що стоїть на шляху доведення злочину екоциду в суді, – це відсутність державних моніторингів стану довкілля, проведених до повномасштабного вторгнення, зазначає Засядько.
Так, з 2021 року громадська організація SaveDnipro вела громадський моніторинг стану повітря: дані збирали, зокрема, за допомогою датчиків, які охочі встановлювали у себе вдома. Однак цю інформацію здебільшого не приймуть слідчі чи судові органи, зазначає Баран.
“Такі випадки будуть прийнятними тільки у випадку дотримання вимог щодо їх належності, допустимості та достовірності згідно з процесуальними кодексами”, – додає юристка.
Через те, що не вистачає попередніх даних, неможливо зробити порівняльний аналіз стану тих чи інших елементів довкілля до та після повномасштабного вторгнення, наголошує Засядько. А отже, за її словами, лише частину із зафіксованих “Екодією” випадків шкоди природі можна буде кваліфікувати як екоцид.
Водночас Україна сьогодні є однією з небагатьох країн, у Кримінальному кодексі якої взагалі є поняття “екоцид”. Така стаття є також у кримінальному законодавстві Франції, Грузії, В’єтнаму, Молдови, Вірменії, Фінляндії, Білорусі та навіть Росії.
Багато країн лише останніми роками починають обговорювати внесення нового злочину в національні кодекси. Так, у листопаді 2022 року такий крок запропонував країні уряд Бельгії. Криміналізацію екоциду обговорюють також у Канаді, Мексиці, Данії, Кенії, на Мальдівах.
На думку Баран, Україна зараз має напрацьовувати ефективні механізми роботи зі злочином екоциду та стати прикладом у цій сфері для інших держав.
Злочин екоциду у міжнародному праві
У Римському статуті, на якому базується робота Міжнародного кримінального суду, злочину екоциду немає. Цілеспрямоване знищення довкілля є частиною воєнного злочину, згідно зі статтею 8 статуту. Однак на сьогодні МКС не виніс жодного рішення, що стосувалося б цього параграфа.
Водночас активісти та правники виступають за те, щоб доповнити Римський статут п’ятим міжнародним найтяжчим злочином – екоцидом. Цим, зокрема, займається організація Stop Ecocide International за підтримки уряду Швеції. На прохання організації міжнародна команда незалежних експертів розробила проєкт визначення екоциду, яке пропонується додати до статуту. Окрім цього, організація допомагає розвивати й національні законодавства щодо екоциду.
Фото: stopecocide.earthДо початку війни Росії проти України світ не надто фокусувався на аспекті довкілля під час бойових дій, зауважує Засядько.
За її словами, міжнародні природозахисні та правозахисні організації сьогодні все частіше обговорюють те, як російська агресія змінила призму розуміння впливу війни на довкілля.
Виконавча помічниця директорки Stop Ecocide International Маргеріта Біррі у коментарі ZMINA також зазначає зростання у світі підтримки криміналізації злочину екоциду. Вона підкреслює, що агресія Росії проти України показує, як багато екологічних ризиків пов’язані з війною. Це, за її словами, доводить, наскільки важливим наразі є закон про екоцид.
“Він відповідає на очевидну потребу у відповідальності, яка стає все більш помітною в контекстах як миру, так і війни”, – наголошує вона.
Протягом останнього року низка країн запропонувала Україні допомогу у розслідуванні та доведенні випадків екоциду з боку Росії, а також у відшкодуванні збитків за це. Так, у березні цього року Міндовкілля України підписало меморандум з урядом Фінляндії щодо розвитку моніторингу довкілля та екологічного будівництва. Це, за словами Стрільця, допоможе краще фіксувати впливи війни на повітря та водні ресурси. Зеленський своєю чергою додав, що Фінляндія також готова працювати з Україною над визнанням злочину екоциду на міжнародному рівні.
Питання криміналізації екоциду все частіше постає серед країн Європи. У січні цього року ПАРЄ закликала держави-учасниці доповнити цим злочином міжнародне законодавство. В кінці березня цього року комітет з юридичних питань Європейського парламенту запропонував внести поняття “екоцид” до європейського законодавства. Це також передбачає розширення національних кодексів відповідною статтею.
Український уряд також неодноразово наголошував, як важливо стягнути репарації з країни-агресора за всю шкоду довкіллю. За оцінкою Міндовкілля, на сьогодні збитки складають майже два трильйони гривень. Понад половину з цього – наслідки несанкціонованих викидів в повітря: розриви снарядів, пожежі в лісах, вибухи на нафтобазах тощо.
За словами Баран, Україна в цьому питанні може розраховувати на міжнародні суди, як от МКС чи Міжнародний суд ООН.
“Проте основні надії покладаються на спеціальний трибунал, що буде створений по українській справі”, – резюмувала правниця.
