Як правозахисники стають захисниками країни

Дата: 07 Березня 2022 Автор: Наталія Адамович , Ольга Падірякова
A+ A- Підписатися

У мирний час вони захищали права вразливих груп, журналістів, активістів та несправедливо скривджених. Вони мають фах юристів, журналістів та філософів, але з початком війни вдягли військову форму, щоб захищати Україну і всіх мешканців від військового вторгнення Росії.

Коротко розповідаємо про правозахисників, які пішли на війну.

Максим Буткевич – киянин, син радянських інтелігентів. Першу вищу освіту здобув на факультеті філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Пізніше здобув ступінь магістра мистецтв, вивчаючи прикладну антропологію в Університеті Сассекса (Велика Британія). Працював журналістом на всеукраїнських каналах та британському “Бі-Бі-Сі”. До останнього часу був координатором проєкту “Без кордонів”, де працював над захистом біженців, переселенців і осіб без громадянства.

Буткевич не раз рятував іноземних громадян від видавання на вимогу авторитарних режимів їхніх країн та домагався, щоб шукачі притулку в Україні почувалися в безпеці. Про свою місію в правозахисті казав, що хоче “глобально зсунути світову систему в бік більш людського, більш людяного сценарію розвитку”.

6 березня Максим Буткевич повідомив, що вимушений “поставити свою діяльність із допомоги біженцям, гуманітарну і правозахисну активність на паузу”.

“Друзі й подруги, ви, певно, помітили, що я менше дописую останніми днями. Так триватиме ще якийсь час (хоча я намагатимусь і надалі це робити, наскільки можливо). Думаю, зі світлини можна зрозуміти чому. Бувають часи, коли треба бути готовим захищати те, що важливе, – я твердо вірю в це. А решта – після перемоги. Батьківщина і Свобода. Слава Україні. Героям Слава”, – написав він. 

Євгенія Закревська відома як адвокатка Небесної сотні. Вона представляє понад сотню позивачів, пов’язаних із протестами на Майдані у 2013–2014 роках. Також вона працює в справах, що стосуються викрадення людей під час “референдуму” на Кримському півострові, тортур у в’язницях на Донбасі, переслідувань екологічних активістів та українських політв’язнів у Росії. Євгенія Закревська у своїх публічних заявах завжди відстоювала свободу мирних зібрань, свободу вираження поглядів та свободу совісті. 

Фото: фейсбук-сторінка Євгенії Закревської

Нещодавно вона повідомила, що вступила до лав територіальної оборони Києва. 

“Це те, що я зараз вважаю найважливішим узагалі й для себе. Це те місце, де я зараз найкорисніша”,написала Закревська. 

Олександр Бурмагін – медіаюрист, адвокат, випускник Вищого міжнародного курсу з прав людини (Варшава, Гельсінський Фонд з прав людини). Із січня 2007 року – медіатренер, сертифікований Програмою правового захисту та освіти IREX U-Media. До 6 січня 2022 року очолював громадську організацію “Платформа прав людини”. Як адвокат захищав права журналістів у судах, зокрема захищав журналістів-розслідувачів від позовів корумпованих фігурантів розслідування. 6 січня 2022-го обраний членом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Фото з фейсбук-сторінки Олександра Бурмагіна

З перших днів нападу Росії записався до добровольчого батальйону “Свобода” територіальної оборони Києва.

“Пишуть, що окупанти готові таки вбити себе об Київ остаточно. ЗСУ, Нацгвардія, спецпідрозділи МВС, а також територіальна оборона Києва – всі на місцях. Чекаємо”, – написав Олександр Бурмагін.

Костянтин Реуцький – луганський правозахисник, після окупації міста 2014 року виїхав на підконтрольну Україні територію. Є співзасновником благодійного фонду “Восток-SOS” та головою правління Освітнього дому прав людини в Чернігові. 

Костянтин Реуцький. Джерело: фейсбук-сторінка правозахисника

У теробороні він уже два роки за контрактом. Чому взяв до рук зброю? Тому що українців хочуть знищити, знищити нашу свободу, нашу ще крихку демократію. Тому що вони (росіяни. – Ред.) проти всього, що нам дороге, пояснив він свій вибір у коментарі ZMINA.

“Ніколи раніше не було настільки чіткого відчуття, що ми все робимо правильно. Жодних сумнівів. Велична ріка Історії змінює напрямок, і саме ми стаємо її новим руслом. Дякую кожному та кожній з вас. Гордий бути частиною цього народу”, – написав він 4 березня на своїй сторінці у фейсбуку.

Олексій Біда – координатор правозахисних програм. Народився та жив у Луганську. Працював у місцевих ЗМІ, був регіональним представником у Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, куратором у Центрі аудіовізуальних мистецтв “Луганда”.

Олексій Біда. Джерело: фейсбук-сторінка правозахисника

Після окупації міста росіянами, 2014 року, переїхав до Дніпра, згодом – до Києва. У так званій “ЛНР” оголошений у розшук за проукраїнську позицію. З 2015 року очолював Центр документування воєнних злочинів та порушень прав людини Української Гельсінської спілки з прав людини. Зараз – співробітник Українського національного центру розбудови миру.

“Маємо пройти цей шлях скрути, як юдеї пройшли свої сорок років, щоб стати модерновою нацією та позбавитись імперських та колоніальних хвороб. Об’єднані горем, відродимося як птаха фенікс. Згадаємо свій культурний код, носіями якого довгий час були штучно маргіналізовані нечисленні українські еліти. Саме тоді світу постане нова сильна Україна, якої ми ніколи не бачили, але так прагнемо її пізнати. І тоді я з піднесенням зможу говорити “Слава Нації”. А поки що смерть ворогам, бо моя країна понад усе”,написав він 5 березня на своїй сторінці у фейсбуку.

Віталій Шабунін – активіст-антикорупціонер, очільник Центру протидії корупції. Нині в лавах тероборони.

Віталій Шабунін (посередині). Джерело: фейсбук-сторінка активіста

Народився в Рівному 1984 року. Вищу освіту здобув у Рівненському інституті слов’янознавства.  2008 року переїхав до Києва, почав працювати в громадянській мережі “Опора”. 2012 року став одним із засновників Центру протидії корупції та очолив його правління. За даними Центру відкрито 150 кримінальних справ та здійснена низка реформ.

“Щоб захищати країну, треба мати зброю. Тому й пішов у тероборону. Це найпростіший, найшвидший і цілком законний спосіб отримати бойову вогнепальну зброю. Гарну вогнепальну зброю”, – сказав він в інтерв’ю Hromadske.

Війна точно закінчиться перемогою, переконаний активіст: зараз питання лише в тому, наскільки сильною та остаточною буде ця перемога і яку ціну ми за неї змушені будемо заплатити. 

Назар Лосюк – менеджер Української Гельсінської спілки з прав людини, вже 25 років живе в Києві, на Оболоні. Учасник АТО. Зараз боронить столицю від російських загарбників.

Назар Лосюк. Джерело: фейсбук-сторінка правозахисника

До лав тероборони став, оскільки має військовий досвід 2014-2015 років і готовий передавати його цивільним, що доєдналися до ТрО. 

“Тому що я за покликанням – гарний організатор і оптимізатор, бачу ресурс і перетворюю його на нашу міць. Тому що Україна – моя країна, Київ – мій дім. А я чоловік, який має бути їхнім захисником. Тому що в мене є син, і що я потім скажу йому? Де я був? Що робив під час війни? Тому що мені чуже все “мордорське”, я за життя, свободу, рівні можливості для всіх, повагу для всіх. А росіяни – за паплюження та руйнування”, – прокоментував ZMINA свій вибір Назар Лосюк. 

Максим Тимочко – родом з Дніпропетровщини. 2014-го був мобілізований до 40 батальйону, разом з яким був у Дебальцево. Після звільнення зі служби 2016 року переїхав до Києва. Юрист Української Гельсинської спілки з прав людини, адвокат адвокатського об’єднання “Амбрела”. Займався як допомогою ВПО з Донбасу та Криму, так спільно з іншими громадськими організаціями та українськими правоохоронними органами – поданням матеріалів про порушення прав людини до Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини. 

Максим і Степан Тимочко. Джерело: фейсбук-сторінка правозахисника

Своє бажання стати до лав тероборони пояснив так: “До 24 лютого я захищав Україну на юридичному фронті, але щойно дізнався про відкрите вторгнення Росії – пішов до воєнкомату. Залишатися осторонь в такий час не маю права”.

Сергій Мокренюк – кримський правозахисник, активний учасник і співорганізатор проукраїнських мітингів у Феодосії, після російської окупації виїхав з півострова. Живе в Києві, голова Регіонального центру прав людини. З початком відкритої агресії РФ проти України вступив до лав тероборони.

Сергій Мокренюк (в центрі). Джерело: фейсбук-сторінка правозахисника

“Вісім років тому я ночував у своїх друзів в Миколаєві. Зранку 10 березня 2014 року ми з родиною поїхали з Кримського півострову. Вдруге тікати не збираюся. І так, як бачу, думає багато переселенців з Криму, Луганська та Донецька. Всі вони в теробороні або в інших підрозділах ЗСУ. Поруч – неймовірна кількість замотивованих хлопців і дівчат. Ми зробимо все, щоб московити назавжди залишилися в українській землі. Крим – наш! Русский солдат? ПОШЕЛНАХ*Й!” – написав він на своїй сторінці у фейсбуку.

Олександр Гатіятуллін – правозахисник, менеджер ГО FREE ZONE. Родом з Маріуполя, зараз живе і працює в Києві. До військомату пішов у перший же день нової російської агресії проти України. 

“Наступного дня на Позняках, де ми жили, уламки збитої російської ракети влучили в жиловий будинок. І я зрозумів, що спочатку маю захистити мою родину, доправити їх у безпечне місце. До того ж зрозумів, що маю лишити в порядку свої правозахисні справи, налагодити робочі процеси, бо за всім цим стояли люди, яким потрібна допомога”, – розповів він ZMINA.

До лав Збройних Сил України став 21 березня.

“Тимчасово призупиняю правозахисну діяльність. На жаль не зможу взяти участь на курсах підготовки тренерів по безпеці LUDUS SECURITAS, яка розпочинається сьогодні, але сподіваюся після перемоги все наверстається. Всіх обіймаю, бережить себе”, – написав він.

Олександр Гатіятуллін. Джерело: фейсбук-сторінка правозахисника

Алі Сафаров – медіаюрист, юрист Інститутуту масової інформації. Від початку російської агресії проти України та анексії Криму 2014 року захищав Донбас у складі Збройних Сил України. Коли почалася широкомасштабна війна, перебував із родиною в Гостомелі. Евакуюватися з міста, яке постійно перебувало під обстрілами, до Києва їм вдалося лише через два тижні. Майже одразу чоловік пішов до військомату, але йому довелося чекати декілька днів, поки викликали.

“Бути зараз в армії для мене важливо, бо я хочу додому. В Гостомель. А щоб повернутися туди, треба звільнити мій дім від орків. Тому я в ЗСУ, щоб прискорити це. Їх багато, дуже багато, тому кожен українець, що не ухиляється і захищає країну, дуже важливий і цінний. А роботи тут знайдеться всім”, – сказав він у коментарі ZMINA.

Алі Сафаров. Джерело: фейсбук-сторінка юриста

Відомо, що до тероборони та добровольчих батальйонів також пішли кінорежисер та колишній бранець Кремля Олег Сенцов і журналіст-розслідувач Деніс Бігус, телеведучий Михайло Шаманов та багато інших відомих українців.

Олег Мартиненко — правозахисник, правознавець-кримінолог. Родом з Харкова, але вже тривалий час працює в Києві. Під час професійної діяльності брав участь у миротворчих місіях Цивільної поліції ООН у Боснії-Герцеговині (1999–2001) та Косово (2002–2003), був радником міністра внутрішніх справ з прав людини і гендерних питань, очолював Асоціацію українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів на посаді голови правління.

Впродовж 2013–2018 рр. працював на аналітичному напрямку Української Гельсінської спілки з прав людини, був директором ГО “Центр дослідження правоохоронної діяльності”. Зараз — експерт Центру Громадянських Свобод.

На початку березня 2022 року евакуювався з Ірпеня на Київщині на Львівщину. В евакуації став на облік у військкоматі й пішов на навчання до Національної академії сухопутних військ України — місячний курс для офіцерів запасу. Далі — діючий підрозділ.

“Військовий час. Треба бути максимально корисним своїй країні. Раніше я займався аналітичною роботою, частково на перших стадіях — документування воєнних злочинів. Але зараз цим займається дуже багато людей, організацій, як вітчизняних, так і міжнародних. Тобто працювати можна, але не так потужно, як хотілося б”, — каже він.

У тероборону його не взяли ні в Ірпені, ні в Києві, розповів Олег.

“У Львові “послали” з таким же результатом як людину, яка не має бойового досвіду, до того ж вакансій не було. Тому я й вирішив, що найбільша користь з мене буде в ЗСУ”, — уточнив правозахисник.

Джерело: фейсбук-сторінка Олега Мартиненка

Нагадаємо, що за десять днів війни з Росією до лав територіальної оборони Збройних сил України записалися 100 тисяч українців, і це число продовжує зростати.

Раніше ZMINA розповідала про координаторку проєктів Центру прав людини ZMINA Людмилу Янкіну, яка з перших днів війни вирішила залишатись у Києві та стати частиною його оборони. Почитайте її замальовки про будні медичної волонтерки та про столицю в умовах війни.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: