Без права на протест: яким зрадам розв’язує руки карантин і що з цим робити

На велосипедах і без масок – таку акцію протесту щодо запроваджених карантинних обмежень провели 24 квітня в столиці Словенії Любляні. Так учасники обійшли заборону збиратися натовпами через ризик зараження. 

Велосипедисти, які проїхали вулицями столиці, сигналили у дзвінки, а громадяни, що залишились удома, підтримували їх, стукаючи в каструлі з балконів. Люблянці планують виїжджати на протест щоп’ятниці, щоб привертати увагу до можливих спроб влади використати коронавірусну кризу для тиску на громадянські права. 

У масках та на дистанції одне від одного у два метри – так 19 квітня в Тель-Авіві мітингувало кілька тисяч осіб за “порятунок демократії”.

Зокрема, з подачі опозиційних політиків кілька тисяч людей протестували проти політики очільника перехідного уряду, якому опозиція закидає корупційні діяння. Крім того, як повідомляє Haaretz.com, учасники акції обурювалися стеженням за інфікованими коронавірусом громадянами через мобільні телефони. 

У розпал карантину протестували і в російському Владикавказі. Там 19 квітня тисячі людей на центральній площі вимагали відставки місцевого уряду та скасування карантинних обмежень, через які люди залишилися без роботи. Проте люди не дотримувалися жодної дистанції. Поліція розігнала акцію як “несанкціоновану” та затримала 70 осіб.

А от у США перешкоджати організації багатолюдних акцій протесту взялася американська компанія Facebook. Її керівництво пообіцяло видаляти анонси таких подій, якщо йтиметься про можливе порушення принципу соціального дистанціювання, а це ризиковано для масового зараження коронавірусною інфекцією.

А як і проти чого протестують в Україні? Яким негативним процесам та діям дадуть зелене світло карантинні обмеження і що можна зробити, щоб цьому запобігти? ZMINA питала про це українських громадських активістів.

Негативні наслідки заборони на мирні зібрання для всього суспільства

Як відомо, в Україні постановою Кабміну із 6 квітня заборонено проведення всіх масових заходів (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших), крім тих, що необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так само заборонено пересуватися кількістю більш ніж по двоє осіб. 

Утім, голова громадської організації “Правозахисна ініціатива” Богдан Чумак вказує, що урядові заборони є неконституційними, оскільки стаття 39 Конституції гарантує право на мирні зібрання.

“А Конституція є вищою за будь-який неконституційний підзаконний акт уряду”, – переконаний активіст.

Проте, як раніше писала ZMINA, доки Конституційний Суд не визнав урядової постанови антиконституційною, як і статті 29 Закону “Про захист населення від інфекційних хвороб”, на яку посилався Кабмін у своєму рішенні, поліція має право виписувати адмінпротоколи за її порушення. Зокрема, і за організацію мирних протестів.

“Уряд заборонив зібрання, а водночас приводів для протестів тільки побільшало”, – каже громадський активіст Владислав Грезєв, один з учасників ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк?”.

“Карантином користуються антиукраїнські сили, щоб, наприклад, “злити” справу Катерини Гандзюк, “придушити” проукраїнських активних громадян, таких як Сергій Стерненко, або ж дати хід абсурдним справам проти проукраїнських політиків, таких як Петро Порошенко чи Тетяна Чорновол.

Окремі кримінальні авторитети, а наразі за сумісництвом міністри, намагаються отримати все більше впливу на процеси в державі, зокрема отримуючи все більше повноважень через зміни законодавства”, – додає Грезєв.

Київського активіста та члена “Свободи” Віктора Загорулька своєю чергою обурило, що закон про відкриття ринку землі ухвалено під час карантину, а незгодні не змогли висловити свою позицію під стінами парламенту.

“Тоді поліція перекрила вулицю Грушевського, де ми планували автопробіг”, – каже він.

Загорулько переймається, що так само влада може унеможливити акції щодо ймовірного “замирення з Росією”.

“А щодо локальних проблем, то хвилююся за можливий початок забудови “Екопарку Осокорки” і, відповідно, неможливість протистояти цьому. Поліція і раніше завжди була на боці забудовника, а зараз, користуючись постановою про карантин, може затримати активістів і ще й оштрафувати їх на 17 тисяч гривень”, – каже Загорулько.

Максим Стравінський, активіст громадської організації “Екопарк Осокорки”, яка не перший рік протистоїть забудові зеленої зони біля озер Тягле та Набреж на лівому березі Києва, не відкидає, що забудовник дійсно може активізуватися під час карантину. Попри те що судові тяганини активістів із забудовником досі тривають. 

“Одна з китайських стратагем звучить так: грабуй під час пожежі. То чому не скористатися карантином забудовникам, які раніше демонстрували непорядність, наймали тітушок, влаштовували рейдерські захоплення тощо. Частина наших активістів підписалися під петицією про мораторій на будівельні роботи в Києві на час карантину, щоб унеможливити зловживання. Але влада натомість дала зелене світло забудовникам на цей період”, – каже Стравінський.

В Одесі ще до жорстких обмежень збиратися не більш ніж по двоє, два десятки активістів 22 березня зібралися біля одного з пляжів, де попри рішення суду на території санаторію “Росія” розпочалися підготовчі будівельні роботи. Люди викликали поліцію, яка зупинила роботи.

Акція проти будівництва на території санаторію “Росія”. Фото Віталія Устименка

За словами одеського громадського діяча та місцевого лідера партії “Сила людей” Олега Михайлика, який роками бореться з незаконним будівництвом в Одесі, зараз проводити акції стало “майже неможливо”. 

“По-перше, складно пересуватися громадським транспортом, до якого обмежено доступ. По-друге, законослухняні громадяни таки залишаються дома. По-третє, є вірогідність отримати адмінпротокол від поліції, яка насправді захищає незаконні забудови”, – каже Михайлик.

Тож, за словами Михайлика, одеситам довелося відмовитися від акцій з недопущення будівництва на пляжі “Аркадія”, де протистояння громадськості із забудовником, зокрема в судах, триває не перший рік.

Активісти планували за допомогою мирних акцій простежити за дотриманням з боку забудовника судової ухвали щодо заборони на проведення будь-яких підготовчих будівельних робіт.

Крім того, був запланований протест під будівлею Одеської облдержадміністрації через “бездіяльність” її голови Максима Куцого. Зокрема, щодо невирішеного ним питання демонтажу з міського пляжу танкера “Делфі”, який затонув після аварії восени 2019 року.

“Отже, танкер може залишитися на пляжі на весь курортний сезон”, – додає Михайлик.

Затонулий восени 2019 року танкер досі не прибрано з одеського пляжу. Фото: Думская

Непокоїться за наслідки карантинних обмежень щодо масових зборів і львівська активістка Ірина Юзик із громадської організації “Народна дія. Львів”.   

“Під Львовом зараз триває масштабне будівництво спортивного комплексу, у тому числі захоплюють територію Винниківського лісу, будують там паркан і вирубують дерева. Ми не можемо туди їхати й протестувати, бо заборонено збиратися більш ніж по дві людини, та й дістатися туди немає чим”, – каже Юзик.

Також вона побоюється, що через неможливість активістів приїхати до Києва на масовий протест Верховна Рада може ухвалити новий трудовий кодекс без узгодження з профспілками. Попередній проєкт уже розкритикували в Міжнародній конфедерації профспілок (ITUC).

За словами Юзик, через карантин та скасування міжміських сполучень довелося скасувати й всеукраїнську акцію на підтримку прав медсестер #БудьЯкНіна, яка планувалась у 20-х числах березня під Офісом президента та Міністерством охорони здоров’я.

Узимку схожі акції вже відбувалися в кількох українських містах за участю медпрацівників, яких об’єднав маніфест-допис медсестри Ніни Козловської про тяжкі умови праці та її несправедливу оплату. 

Акція на підтримку медсестер #БудьЯкНіна у Львові в грудні 2019 року. Фото: Ірина Юзик

За словами Юзик, карантин вплинув не лише на організацію акцій протестів, але й на можливість відвідувати засідання виконкомів Львівської міськради, записуватися на особисті приймання в прокуратурі чи поліції. Адже державні та місцеві органи влади також обмежили прямі контакти з відвідувачами.

На таку ж проблему вказує і Стравінський з “Екопарку Осокорки”.

“Карантин вплинув на нашу роботу з департаментами й підрозділами КМДА, депутатами, де в нас активно велася співпраця щодо проєктних рішень зі створення екопарку, щодо проєктної документації з природно-заповідного фонду. Все зараз заморожене, і немає можливості лобіювати ці процеси”, – пояснює він.

Онлайн-протест як альтернатива

Утім, карантин спонукає активістів вдаватися до креативних і альтернативних акцій протесту.

Так, 27 березня на платформі Zoom відбувся перший в Україні онлайн-мітинг проти скорочення фінансування сфери культури. 

Охочим пропонувалося долучатися до ефіру, тримаючи в руках аркуш паперу з гаслом “НІ – знищенню культури!”.

“Було зафіксовано близько 10 тисяч охочих долучитися до акції зі всіх куточків України. На жаль, через технічні можливості одночасно брати участь у заході змогли лише тисяча учасників, однак протягом усіх двох годин онлайн-мітингу вони змінювались. Інші дивилися стріми на фейсбуку та ютубі. Сподіваємося бути почутими!” – прозвітували організатори акції.

Онлайн-мітинг проти скорочення видатків на культуру

Онлайн-протест провели 20 квітня і в Росії. Сидячи вдома з гаджетами в руках, росіяни в різних містах вимагали від влади фінансових компенсацій через вимушений режим самоізоляції.

“Погодуйте моїх дітей!”, “Усім зарплату за кошт Путіна!”, “Хочемо їсти! Роботи нема!” – такі коментарі-вигуки залишали в додатках. 

На що дехто іронізував у відповідь: “От і погодують теж віртуально!” 

Для проведення акції росіяни скористалися функцією “Розмови” в мобільних версіях “Яндекс.Карт” і “Яндекс.Навігатора”, які дозволяють поставити крапку на мапі й написати до неї коментар.

Проте адміністратори Яндекса миттєво видаляли сотні коментарів. У компанії пояснили, що велика кількість повідомлень гальмує навігацію.

twitter.com/novaya_gazeta

“Мітинги онлайн? Звісно, краще так, ніж ніяк. Але вважаю, що їх ефективність значно нижча за традиційні акції на вулицях”, – вважає київський активіст Віктор Загорулько.

“Протестувати онлайн узагалі неефективно”, – зі свого боку переконана львівська діячка Ірина Юзик.

Вона певна – навіть нечисленна, але “жива” акція може дати більший ефект.

“Щонайменше про неї згадають у медіа. А це вже інструмент тиску на представників влади. А обуритися в інтернеті – це лише їх насмішити”, – додає Юзик.

“Протестувати онлайн – це абсурд”, – підтримує думку одеський активіст Віталій Устименко.

Він каже, що в умовах карантину залишаються лише офіційні інструменти, такі як заяви, запити, позови.

“Але вони малоефективні без публічного супроводу і декларації реальності намірів громади”, – додає Устименко.

Не в захопленні від онлайн-мітингів і київський активіст Владислав Грезєв.  

“На жаль, онлайн-форма недієва. Взагалі існує мало інструментів, щоб привернути увагу нинішньої влади, вказати їм на помилки та вплинути на остаточні їхні рішення.

Один єдиний ефективний інструмент, що лишився в громадськості, – це саме масові заходи офлайн на вулицях, під адміністраціями і будинками можновладців. На решту реакції немає”, – каже Грезєв.  

Як провести вуличний протест, не порушуючи заборон

Богдан Чумак із “Правозахисної ініціативи” переконаний, що вуличні акції протесту організовувати таки реально без ризику бути оштрафованими. Але за умови розділення учасників на групи по двоє з одягнутими масками.

“Під час карантину важливою є культура протесту. Оскільки ключовою стає епідеміологічна безпека протестувальників та оточення. Тому важливо, попри всі спроби демонізації мирних зібрань, дотримуватися під час їхнього проведення карантинних правил: дистанція, маски тощо”, – каже Чумак.

А от активіст Загорулько не має такого оптимізму. Він не відкидає, що поліція трактуватиме таке “дистанційне” зібрання на власний розсуд і “точно оштрафує його організатора”.

“Тому я не готовий щось таке організовувати, бо 17 тисяч штрафу – це більше за мою місячну зарплатню. Так само я не вірю в об’єктивність суддів, за рідкісними винятками”, – розмірковує активіст.

Водночас Загорулько каже, що його жодні штрафи не зупинять і він вийде на протест, якщо влада дійде до будь-яких дій для проведення виборів на непідконтрольних територіях у Донецькій та Луганській областях.

Своєю чергою львів’янка Юзик припускає, що вуличну акцію, навіть з дистанцією, поліція може не допустити ще до її початку. 

“Якщо подати заявку на проведення акції в ЦНАП, то місцеві органи самоврядування її одразу скасують через суд. Якщо не встигнуть через суд – на місце прибудуть патрулі й затримають людей”, – прогнозує активістка.

Проте навіть загроза затримань і штрафів не зупинить активістів у принципових для них питаннях.

“Люди роками ризикують отримати стусана кийком від тітушок, ризикують позовами від забудовників на 200–300 тисяч гривень компенсації, їм можуть спалити авто чи домівку, зруйнувати бізнес чи навіть ув’язнити. Тому ще одна перешкода у вигляді карантину хіба додає певної жвавості та новизни в ризиках”, – іронічно резюмує екоактивіст Максим Стравінський.

“Особисто я готовий виходити на акції протесту, якщо побачу, що карантин використовують проти громадянського суспільства або для прикриття незаконних дій. Та й, думаю, більшість населення готова виходити на протести або голодні бунти, коли закінчаться гроші”, – додає одесит Олег Михайлик.

У разі отримання адмінпротоколу від поліції активіст не планує погоджуватися на штраф, а оскаржуватиме його.

Відстоювати в суді своє право на мирний протест у разі отримання адмінпротоколу готовий і Владислав Грезєв.

“Я точно вийду на акцію, якщо, наприклад, вручатимуть підозру Сергію Стерненку. Також вийду через якісь домовленості в Мінську. Чи через якесь свавілля силовиків, оскільки в Україні часто трапляється, що вони безкарно вбивають невинних випадкових громадян чи кидають за ґрати невинних людей”, – каже Грезєв.

Але підтримує ідею, що такі акції треба організовувати з дотриманням заходів безпеки, щоб унеможливити зараження вірусом учасників.

“А як уже вийде – це питання. Зокрема, це залежатиме від реакції силовиків безпосередньо під час протесту”, – уточнює активіст.

Що відбувається з акціями, які таки проводять

27 квітня активісти ініціативи “Хто замовив Катерину Гандзюк?” таки організували вуличну акцію під Офісом президента, куди без вільного доступу до громадського транспорту змогли дістатися кілька десятків людей.

Спочатку її учасники намагалися дотримуватися дистанції та були в масках. Проте коли до них вийшла речниця президента та представники Офісу генпрокурора, активісти під час емоційного діалогу з посадовцями збилися в тісне кільце. А дехто під час розмови й маску знімав.

Акція під Офісом президента 27 квітня. Фото: ZMINA

Далі учасники попрямували з протестом до будинку, де мешкає генпрокурорка Ірина Венедіктова. Там, палячи фаєри та вигукуючи вимоги, суворої дистанції учасники не дотримувались.

Проте станом на 28 квітня нікому з них не висунули статтю 44-3 адмінкодексу про “порушення правил щодо карантину людей”.

“Якщо такий протокол і буде, то я позиватимуся на неконституційну заборону. Суд не зможе поставити урядову постанову вище за Конституцію. Навіть якщо на це наважиться перша інстанція, то далі в апеляції суд закінчиться на користь норми Конституції”, – прокоментував один з учасників акції 27 квітня на Банковій Богдан Чумак.

Протест під будинком, де мешкає генпрокурор Ірина Венедіктова. Фото: ZMINA

Утім, поліцію не зупинила антиконституційність урядової постанови 6 квітня, коли вона склала дев’ять протоколів на учасників безстрокового протесту “Весна на граніті” під Офісом президента.

“Одразу після опівночі (6 квітня 2020 року) на кожного з учасників / учасниць було складено по адмінпротоколу (в сумі дев’ять протоколів). Національна поліція України оформила ці протоколи, посилаючись на постанову КМУ №255, пункт 2.7, стаття 44-3 КУпАП”, – розповіли на сторінці акції.

Судові засідання, де мали б розглядати ці провадження, досі не відбулися. Проте відповідачі певні, що доведуть свою правоту, а саме те, що постійно перебувають на Банковій в масках та дотримуються дистанції.  

“Весна на граніті” під Офісом президента триває вже півтора місяця

Немає поки що рішення суду і стосовно випадку з киянкою Олександрою Навроцькою. Її силою затягли в поліцейський автобус та повезли в райвідділ, коли вона 8 квітня фіксувала на відео затримання учасників протесту проти забудови в центрі Києва. 

І хоча Олександра запевняє, що просто проходила поруч дорогою до аптеки і зупинилася з цікавості, їй таки “впаяли” статтю 44-3 адмінкодексу про порушення карантинних обмежень. Як зазначено в протоколі, вона “вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського, а саме відмовилася залишити місце скупчення осіб під час карантинних заходів”.

“Я думаю, що така агресія з боку поліції була пов’язана з тим, що правила карантину нарешті розв’язали їм руки щодо моїх сусідів, які протестували проти будівництва Вавриша під моїм домом до початку карантину. Відчули смак влади”, – відреагувала на цей резонансний випадок Навроцька.

Затримання дівчини із заподіянням травм (множинні забої та гематоми обох гомілок та правого плеча) вже розслідує ДБР як перевищення службових обов’язків поліцією.

Водночас жодного протоколу за порушення карантинних обмежень не отримали київська активістка Лідія Гончаренко і правозахисник Дмитро Павліченко, які без масок 16 квітня прийшли вимагати від СБУ порушення кримінальної справи за “антиконституційні дії посадових осіб Кабміну, які призводять до жахливих економічних наслідків”.

“Мої конституційні права ніхто обмежити не може. Бо я громадянка, а не рабиня, керована із “зомбоящика”. Коронавірусна істерія заганяє мільйони українців у злидні та знищує економіку країни. Тоді як ломбарди, забудовники, епіцентри, та ті, хто взявся керувати істерією, карантину не дотримуються”, – відповіла Гончаренко на запитання, як карантин обмежив її право на протест.

Нечисленна акція без масок під СБУ проти карантину 16 квітня. Скриншот з відео

За півтора місяця карантину кількість акцій почала збільшуватися. Їх спровокували збитки малого та середнього бізнесу через вимушене зупинення діяльності. 

Так, 23 квітня протестували в Тернополі. Кілька десятків осіб, серед яких і підприємці, вимагали скасувати, на їхню думку, “антиконституційні” карантинні обмеження.

До учасників на перемовини приїхав особисто начальник обласної поліції. Проте протоколів за збори більш ніж двох людей не складали. Зрештою, люди намагалися дотримуватися дистанції.

Доволі численну акцію 27 квітня зібрали малі підприємці з Вінниччини. Вимоги такі ж: дати можливість бізнесу працювати.

“Ніщо не працює, всі наші заклади закрито, а реальної підтримки від влади немає. З нас, як ФОПів, податки начебто зняли, але податкова вже “наїжджає”, щоб ми не забули сплатити податки за найманих працівників. А де ці гроші взяти?” – цитує учасницю протесту Юлію Новікову Укрінформ.

Як відомо, парламент на час карантину хоч і зняв єдиний податок з ФОПів, проте забув це ж зробити щодо найманих ними працівників.

Акція підприємців на Вінниччині. Фото: Олег Новіков

На Херсонщині днем раніше фермери взагалі перекрили дорогу на знак протесту проти закриття ринків і неможливості збути свою продукцію. Попри попередження поліції про заборону на масові акції протестувати приїхало понад 200 осіб.

За повідомленням Укрінформу, на місці також перебувало до 70 правоохоронців, які “роз’яснювали громадянам необхідність дотримання дистанції та вимог карантину”. Проте на ці вимоги люди не реагували, деякі з них навіть не одягали масок.

Фермери під Херсоном, попри карантинні обмеження, зібралися натовпом, щоб перекрити дорогу

Акції малих підприємців відбулися ще в кількох містах України.

А 29 квітня в Києві та регіонах провели автопробіги з вимогою негайно розробити рішення для збереження малого бізнесу в умовах карантину.

Під час акції в Києві поліція таки висунула учасникам претензії, які вилились у штовханину, – але не щодо зібрання більш ніж двох осіб, а через перекриту їхніми авто проїжджу частину вулиці Грушевського.

Тож що маємо в підсумку?

Попри організаційну та логістичну складність проведення в умовах карантинних обмежень мирної акції, а також ризик дістати за це штраф в Україні все-таки реально протестувати.

Хоча, звісно, ризик, що поліція затягне силою в райвідділ, таки є. А окремі суди можуть таки накласти штраф у 17 тисяч через те, що людина висловлювала свій протест без маски.

Але, зважаючи на градус суспільної напруги, який зростає прямо пропорційно кількості днів карантину, очевидно, що влада не зацікавлена додатково підвищувати його переслідуванням за конституційне право на протест.

Матеріал підготовлено за сприяння правозахисної організації “Freedom House в Україні”