Дорогою в гетто, або Як у Криму забороняють спілкуватися кримськотатарською
Кримський татарин Рустем Сеітов працює перукарем у Сімферополі. П’ять разів на день здійснює обрядову молитву – намаз, для чого в салоні йому виділили місце для молитви. Зі своїми колегами-кримськими татарами і клієнтами, які розуміють кримськотатарську, нерідко спілкується рідною мовою. Так тривало років шість і ніяких особливих труднощів у роботі це не викликало. До недавнього часу.
Зі слів Сеітова, 18 серпня власниця салону Наталія Радостіна висварила підлеглу, яка говорила кримськотатарською. Дівчина образу проковтнула.
Наступного дня Радостіній донесли, що кримськотатарською говорив і Рустем. Вона викликала його до себе й почала сварити. Хлопець не розгубився – і всю розмову записав на диктофон.
Власниця перукарні вимагала, щоб хлопець на роботі говорив “по-русски”. Рустем пояснював, що до нього приходять клієнти, які знають кримськотатарську, і з ними зручніше говорити рідною йому мовою. Радостіна нічого не хотіла слухати й наполягала, щоб перукар говорив на “понятном языке – по-русски”. Більше того, якщо Рустем ослухається, його звільнять з роботи. “Будем прощаться”, – пригрозила власниця перукарні.
Рустем звернувся по допомогу до Кримської контактної групи з прав людини.
Кримський омбудсман: “Чи не ображав часом?”
Розшифровка аудіозапису розмови Рустема з Наталією Радостіною, як і сама історія, стала резонансною у Криму. На що Уповноважений з прав людини самопроголошеної влади Криму Людмила Лубіна прокоментувала, що в цій ситуації потрібно детально розібратись. Зокрема, з’ясувати, чи не використовував співробітник салону факт незнання кримськотатарської власницею перукарні, щоб “образити й обізвати” її, пише місцеве видання “15 минут”.
Ці слова неабияк обурили юристів Кримської контактної групи з прав людини і правозахисників, які вбачають у цій ситуації не просто побутовий конфлікт, а дискримінацію щонайменше за мовною ознакою.
Адвокат потерпілого Еміль Курбедінов у телефонній розмові з Криму розповів, що наразі написані всі скарги – до місцевих органів влади з прав людини, і до прокуратури.
“Поки ми хочемо дізнатись їхню позицію з цього приводу – чи знайдуть тут порушення прав людини. Зокрема, і факт порушення його прав у брутальній формі, і заборону розмовляти рідною мовою під загрозою звільнення… Також Рустем п’ять разів на день здійснював намаз – і все було без проблем. Однак, якщо він продовжуватиме говорити кримськотатарською, йому заборонять і молитись на роботі”, – коментує адвокат.
За його словами, Рустем не збирається нікуди виїжджати з півострова, хоче продовжувати тут жити і працювати.
“Однак у цій, м’яко кажучи, несправедливості хочеться мати логічне завершення. Або перед Рустемом офіційно вибачаться і компенсують моральну шкоду, або… ми працюватимемо в іншому напрямку”, – наголосив Еміль Курбедінов.
Слова ж місцевого омбудсмана Лубіної назвав неприйнятними. “З її слів фактично видно: якщо я кримський татарин і спілкуюсь рідною мовою, а до мене підходить будь-яка людина й каже: “Ану-ну, переклади, що ти там казав? Може, ти щось про мене погано говорив? Абсолютно абсурдна ситуація! Сьогодні кримський татарин, який спілкується рідною мовою, повинен звітувати? Сьогодні буде так, завтра – інакше, а післязавтра на дверях буде написано: собакам і татарам вхід заборонений? Так це розуміти? Не дай Бог, якщо до цього дійдемо…” – розповів адвокат.
Також Курбедінов додав, що його підопічного вже викликали до представництва Російської Федерації. Там із ним говорили хвилин десять, уточнювали, куди писалися скарги і чи є відповіді.
“Запитали нас, чи маємо ми аудіозапис. Ми сказали, що так. У цій “непримітній” справі тому такий резонанс, що ми маємо докази”, – підкреслив адвокат.
Поки Рустем працює, але атмосфера на роботі напружена.
“У Криму щось схоже на сегрегацію…”
Голова Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джепаров розповів, що ходять чутки, мовляв, ця перукарня закриється. А потім знову зареєструється – під іншим ім’ям. За таких обставин перукарня працюватиме, але її працівникам потрібно буде подати заяву про звільнення, яку підпишуть усім. А ось чи усім підпишуть заяву про прийняття на роботу – не факт.
“Це ще на рівні чуток, але ми боїмось, що може так трапитись”, – прокоментував із Криму Джепаров. Активіст також наголосив, що такі дискримінаційні випадки щодо мови, релігії та етнічної належності – не поодинокі.
Джепаров називає дві схожі справи, коли двом вчителькам, які є практикуючими віруючими і відповідно вдягаються, директори відмовляються продовжувати контракт. До слова, раніше до однієї з вчительки претензій до її одягу не було від адміністрації школи (зовнішній вигляд іншої вчительки змінився недавно – після її одруження).
“У Криму – щось схоже на сегрегацію… Так ми можемо дійти до того, що одні заклади відпочинку, культури можуть бути для одних, а інші – для інших. Як це було в середині минулого століття в США. Звісно, ці випадки поодинокі й поки непомітні, але… Наприклад, дітям все частіше адміністрації різних шкіл забороняють спілкуватися рідною мовою – і на уроках, і на перервах, і взагалі”, – наголосив Абдурешит Джепаров.
Голова Кримської контактної групи з прав людини розповів, що через дискримінаційні випадки в школах їхні юристи готують відповідні матеріали.
“…Татарский вы не имеете право изучать, так как ты – не крымская татарка”
У розпорядженні авторки статті є розшифровка розмови з кримською татаркою, матір’ю двох школярів із села, мешканці якого на 70 відсотків є кримськими татарами. У розмові брала участь також інша жінка. Мати не погоджується на відкриття імені та району проживання, щоб не зашкодити дітям.
Уривки подаємо мовою оригіналу.
Ця жінка писала заяву в школі, щоб її діти вивчали кримськотатарську мову. Поруч сиділа інша жінка, і теж хотіла написати таку ж заяву, на що їй вчителька відповіла: “Директор сказала – вы имеете право изучать только родной язык, татары – татарский, русские – русский, украинцы – украинский. Украинского языка – учителя нету, русский идет как всеобщий, а татарский вы не имеете право изучать, так как ты – не крымская татарка. Вы не татары, она сказала”. (…)
Мати: Крымскотатарский язык сейчас не идет как урок, а идет как кружок. Получается, третий, четвертый класс собирают несколько человек и идет факультатив… И то знаете, учительница приезжает откуда-то, сама татарка и ей сделали полставки что ли, полную зарплату не берет. “Я ради вас, говорит, хочу детей научить татарскому языку”. У нас даже книжек нету. Она сама делает ксерокс книжки и дает детям. В папке они лежат, вот так они уроки делают.
Журналіст: Подождите, а раньше были книжки?
Мати: Были.
Журналіст: А теперь они где делись?
Мати: А теперь сказали: Россия не привезла. У них нет книжек…
Інша жінка: Наравне с украинскими книгами они их утилизировали… сожгли… изъяли всю татарскую литературу из школ.
Мати: Я как-то им сказала, было у нас здесь собрание. Они вообще татарский язык хотели убрать. Я начала возмущаться. Они мне знаешь, что сказали: не нравится тебе что-то – переходи в другую школу в соседнем селе. Это десять километров (…)
Журналіст: А раньше – татарский был в программе? Уроком шел?
Мати: При Украине? Два или три урока в неделю. Русский язык, если два урока в неделю, было, два урока татарского и еще два урока украинского было. Одинаково. А сейчас сказали, украинского нету, русский – четыре часа, а татарский – факультатив, как кружок. А еще такое было в этом году. У моей дочки урок идет, математика вроде, а они на татарском языке друг с другом общаются. Учительница говорит: не разговаривайте на татарском языке, будет татарский урок – разговаривай на татарском. А когда идет математика или русский не разговаривайте на татарском – может вы нас матюкаете.
Як реагувати Україні?
Заступник голови Кримської польової місії (КПМ) Ольга Скрипник, коментуючи ситуацію в Криму, каже, що дискримінаційних прикладів за останній рік сталось дуже багато.
“Можна говорити, що це системна дискримінація. Найперше – за етнічною та мовною ознаками. І перших двох груп, яких вона торкнулася, це українці, які спілкуються саме українською мовою, та представники кримськотатарського народу”, – коментує Скрипник.
Нерідко дискримінаційного ставлення зазнають і через політичні мотиви. Наприклад, нещодавно заарештували людей, які виходили з українськими прапорами. Хоча згідно з російським законодавством, це не є порушенням.
Також Кримська польова місія фіксувала закриття українських шкіл, українських класів, різних закладів культури, зокрема, музеїв, було “переформатовано” кафедру української філології.
“Це офіційно підтверджено так званим Міністерством освіти, де за їхньою статистикою значиться: кількість класів, де навчались українською мовою, зменшилась у шість разів”, – пояснює Скрипник.
Вона переконана: Україна має розуміти: що б там не відбувалось у Криму, ті два мільйони кримчан, які залишились, є громадянами України.
На території, яка зараз непідконтрольна Україні, неможливо діяти органам державної влади. Тому щонайменше Україна має створити відповідні умови жителям Криму, хоча б на материковій частині. Це стосується і питання освіти, і дистанційних навчальних курсів, і видання офіційних освітніх документів тощо.
“Якщо говорити про певні юридичні дії, то в Києві діє прокуратура Автономної Республіки Криму. І її завдання – не просто фіксувати порушення прав людини, а й давати юридичну оцінку. Зокрема, відкривати кримінальні провадження. І на це в прокуратури АРК є певні повноваження. Навіть без заяви вони можуть порушити кримінальну справу, якщо таке повідомлення є у відкритих джерелах, наприклад, у ЗМІ”, – коментує Скрипник.
Експерт пригадує весняну подію цього року, коли вчителя історії Леоніда Кузьміна звільнили з роботи через те, що він провів акцію до річниці Тараса Шевченка.
“Його звільнили саме за громадянську позицію. Тоді ж прокуратура АРК, яка діє в Києві, відкрила кримінальне провадження. Це надає можливість Україні притягнути до відповідальності людей. Так, проблема зараз у тому, що на території Криму вони не можуть це зробити, але все ж таки ситуація змінюється. Головне, щоб коли з’явилася така можливість, Україна не просто схопила підозрюваного в злочині на так званому адміністративному кордоні, але діяла у правовому полі”, – наголосила Скрипник.
Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини для Крим.Реалії
