“Спочатку повернемо людей”: якими є пріоритети гуманітарної політики щодо окупованих територій

Повернути пенсії мешканцям тимчасово окупованого Донбасу, знайти, у який спосіб компенсувати кошти за пошкоджене житло, безперешкодно оформити документи дітям, спростити порядок та створити належні умови проходження КПВВ.   

Про такі складові нової гуманітарної політики щодо окупованих територій ішлося під час круглого столу “Розділені лінією розмежування: державна політика для відновлення прав, зв’язків та довіри”.   

Так, на думку радника секретаря Ради національної безпеки та оборони Сергія Сивохо, першочергово необхідно досягти діалогу та примирення, оскільки неможливо повернути території без людей: 

“Повернути людей ментально необхідно вже зараз, навіть поки території не повернуто під контроль України. Варто відмовитися від штампів “свої-чужі”, “сепари-укри”.  Ми – українці”, – зазначив він.  

Під час заходу чиновник наголосив, що для того, аби досягти цієї мети, треба зробити низку обов’язкових кроків, про які розповіли представниці громадських організацій.     

Виплати пенсій 

На переконання Анастасії Одінцової, правової аналітикині благодійного фонду “Право на захист”, насамперед треба захистити тих людей, які не можуть подбати про себе самі, – пенсіонерів з окупованого Донбасу.

За інформацією громадських організацій, станом на липень 2018 року борг держави щодо виплати пенсій становив 62 мільярди гривень.  

Одінцова наголошує на тому, що досі законодавчо не врегульовано те, як саме громадяни з окупованих території зможуть після примирення отримати не виплачені їм під час окупації пенсії:

“Є люди, які можуть виїхати на підконтрольну територію та отримати свою пенсію, а є ті, які не можуть. Наразі, згідно із законодавством, такі пенсіонери зможуть отримати виплати лише за три роки, що вони не отримували грошей. А де ще два роки? І ще роки, якщо окупація й далі продовжуватиметься? Ми розробили законопроєкт, у якому зазначаємо, що та пенсія, яку громадяни не отримали через окупацію, має бути виплачена повністю без будь-яких обмежень з моменту, як її перестали виплачувати”. 

Цей проєкт закону, зауважує правова аналітикиня, також врегульовує питання того, з яких грошей Україна виплачуватиме пенсії, оскільки певний час громадяни ТОТ не сплачували страхових внесків:

“Ми зазначаємо, що мешканці ТОТ, які не мають страхового стажу, можуть його докупити. Але не з подвійним коефіцієнтом, як передбачено наразі в чинних механізмах, оскільки ці люди не з власної провини не сплачували страхових внесків”. 

Нагальною, вважає Одінцова, також є необхідність законодавчо закріпити те, що пенсії отримують саме громадяни з окупованих територій, оскільки наразі для цього вони вимушені реєструватися як ВПО, проходити перевірки та щомісяця перетинати лінію розмежування, – з основної маси людей, які проходять через контрольно-пропускні пункти, пенсіонери становлять близько 60%. Тільки минулого року на КПВВ загинули 50 пенсіонерів, цьогоріч – 34. 

“Ми самі себе обманюємо, а вони – нас. Вони не є ВПО, вони мешкають на окупованій території, оскільки через певні причини не мали можливості поїхати. Так, гроші вони отримуватимуть на підконтрольній території.  Але вони повинні мати змогу сказати: я заробив цю пенсію, хочу її отримувати на підконтрольній Україні території, але знайте, що я мешкаю на тимчасово окупованій, тож кожні пів року приїжджатиму”.  

Спрощення перетину КПВВ 

Окремо на тому, що перетнути лінію розмежування складніше, ніж державний кордон, зауважує Олена Глушко, юристка ГО “Донбасс SOS”:  

“Потрібно отримувати перепустки в СБУ, можна сказати, що це візова система всередині країни. Крім того, можна перевезти лише обмежену кількість товарів, хоча частково цю проблему скоро мають вирішити, люди вмирають на блокпостах через черги, холод та спеку”.

Юристка зазначає, що Національна стратегія у сфері прав людини до 2020 року передбачала зміни до порядку перетину лінії розмежування – необхідність обладнати КПВВ туалетами, медичними службами, бомбосховищами, скасувати перепустки:

“Терміном виконання стояв 2016 рік. Зараз – 2019-й. Про скасування перепусток і не йдеться. Моніторингова місія ООН продовжує відзначати, що умови перетину залишаються важкими”. 

Через це, додає Глушко, є люди, які їздять за межами КПВВ: неофіційно, ризикуючи життям, перетинають кордон, унаслідок чого можуть нарватися на міну, потрапити під обстріл.

“Це ті люди, які не становлять загрози національній безпеці. Часто люди їздять на неокуповану територію через Росію. Один прикордонник мені сказав, що так навіть краще для дітей, оскільки правоохоронні органи країни-агресора можуть попередити їхнє викрадення”, – каже експертка.

Наголошує вона й на правовій неврегульованості перевезень у районах КПВВ, що має також корупційну складову.   

“Лінія розмежування має бути місцем зустрічі. Багато хто з нас їздить туди, хотілося б, щоб, повертаючись на підконтрольну територію, люди розуміли, що їдуть додому, де на них чекають”, – підсумовує свою думку юристка.

Сприяння в оформленні документів 

Й досі мешканцям окупованих територій складно оформлювати документи, акцентує Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA. 

Вона пояснила, що йдеться не тільки про свідоцтва про народження та смерть, а й про паспорти, реєстрацію місця проживання на ТОТ. Утім, переконує експертка, всі процедури для спрощеного отримання документів розроблені, але ще мають бути запроваджені. 

“Наприклад, існує певна процедура, скориставшись якою можна отримати свідоцтво про народження, але вона є судовою. Тобто спочатку треба виїхати з окупованої території, звернутися до органу реєстрації цивільного стану, він має відмовити, з відмовою треба піти до юриста, юрист має скласти заяву до суду, в певних ситуаціях юрист має сплатити судовий збір, потім почекати, отримати рішення, щоб зрештою повернутися до РАЦСу і отримати свідоцтво”.

Цей шлях, констатує Луньова, фактично замінює адміністративну процедуру, коли людина може просто звернутися до РАЦСу, надати документи, видані на окупованих територіях, та отримати на основі цього свідоцтво про народження державного зразка:

“Іншими доказами підтвердити, що людина народилася на окупованій території, неможливо, суд так само, як і РАЦС, подивиться документи, видані на окупованій території, та ухвалить рішення. Але нам потрібна така процедура, яка сприятиме отриманню свідоцтв про народження, оскільки наразі лише до 50% дітей з Донбасу та 15% дітей з Криму мають документи українського зразка”. 

Луньова каже, що спільно з громадськими організаціями Міністерство в справах ветеранів розробило законопроєкт, який має запровадити таку адміністративну процедуру та долучити до неї Крим:

“Проєкт закону, зокрема, вносить зміни до Сімейного кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення, у яких запроваджено місячний термін на реєстрацію народження дитини та передбачено штраф у разі перевищення строку. Це треба скасувати для мешканців тимчасово окупованих територій”.   

Виплати компенсацій за зруйноване майно 

Навіть в умовах збройного конфлікту в людини має бути можливість отримати компенсацію за те майно та житло, які були зруйновані через збройний конфлікт. У цьому переконана Христина Нечаєва, адвокаційна координаторка Норвезької ради у справах біженців в Україні. За даними організації, протягом бойових дій зруйновано або пошкоджено понад 50 тисяч житлових будинків.   

“У попередні роки не вистачало чіткої державної політики в питаннях компенсації, яка гарантувала б її кожній особі без дискримінаційних винятків, запроваджувала б адміністративну процедуру отримання відшкодування, гнучку та доступну, а також передбачила б виділення коштів з державного бюджету для виконання зобов’язань уряду”, – пояснила фахівчиня. 

 За її словами, новий уряд працює над розробленням зазначеної процедури:

“Ми це вітаємо, але ще не знаємо, як остаточно вона виглядатиме, як буде застосована на практиці. Але я б хотіла спростувати три міфи, які навколо неї існують. Перший стосується того, що це нібито щось нове чи що в нас недостатнє законодавче регулювання, – насправді елементи адміністративної процедури відшкодування існують уже багато років. Вони прописані в правовому режимі надзвичайного стану. Уряд просто внесе зміни в ті інструменти, які вже є”. 

Другим міфом, але який має право на існування, Нечаєва називає занепокоєння щодо того, що адміністративний механізм працюватиме для обмеженого кола осіб, які залишилася на попередньому місці проживання: “Ми рекомендуємо, щоб механізм діяв для всіх. Питання реалізації людиною свого права на компенсацію буде можливим виключно за умов повернення території, але задекларувати збитки, яких людина зазнала, вона має навіть зараз”.  

Що ж до третього міфу, то він полягає в ось у чому: нібито, якщо зараз Україна почне виплачувати компенсації, це зашкодить їй у поданні консолідованої претензії до Російської Федерації на відшкодування збитків. Але, на переконання експертки, виплата компенсацій лише посилить імідж України та зміцнить її позицію в цьому. 

“У мене є припущення, що цей міф з’явився через політичну позицію про те, що відповідальною за всі збитки є держава-агресор. Але є формулювання в законі, де написано, що Україна має всіма заходами реалізовувати права людини. Одна справа – міждержавні відносини, міжнародно-правові канали відповідальності, але це не має підміняти відповідальності уряду перед своїми громадянами за міжнародним правом. Відшкодування – зобов’язання держави”.

Доступ до освіти 

З фокусу питань теми окупованих територій, як вважає юристка ГО “Донбасс SOS” Марія Красненко, часто випадає питання освіти:

“120 тисяч – стільки учнів станом на 2019 рік закінчили навчання на території окупованого Донбасу. Стільки дітей не мають документів про освіту, виданих Україною. Так, збільшилася кількість дітей, які вступили до вищих навчальних закладів через освітні центри “Донбас-Україна”. Минулого року їх було 855 осіб, наразі – 1600. Але такі цифри не є достатніми”.

На думку юристки, треба подолати ті перешкоди, з якими стикаються діти під час вступу до вишів на підконтрольних територіях:  

“Йдеться про відсутність досить масової інформаційної кампанії. Крім того, підготовка та складання української мови, літератури, історії України є доволі складними, тож треба забезпечити вступників з ТОТ прикладними матеріалами для дистанційного навчання. Варто також знайти інструменти впливу та залученості для дітей та їхніх батьків, які спонукатимуть до переміщення на підконтрольну територію, – стипендії, фінансове забезпечення тощо”. 

Красненко переконана, що держава має створити комплексний підхід, щоб діти не боялися виїжджати на підконтрольну територію. 

“Ми не маємо також забувати і про навчання дітей поблизу лінії зіткнення. Тільки  цього року зафіксовано 27 фактів фізичних пошкоджень навчальних будівель, розташованих на підконтрольній території України. Тобто там, де держава може і має гарантувати дітям безпеку”, – підсумувала юристка.