“Не ведися”, або Як розпізнати брехню в мережі 

Протягом останніх років інтернет остаточно перетворився на стихійний ярмарок інформації, де розгублені люди шукають корисні або хоча б неотруйні продукти.   

На цьому неосяжному для ока ярмарку під виглядом “здорової цілющої їжі” різноманітні шахраї пропонують нам наркотики пропаганди, солоденьку отруйну брехню, прострочені цукерки маніпуляцій та небезпечну для життя і здоров’я дезінформацію. 

Останнє дослідження каже, що лише 3% людей в Україні можуть розпізнати брехню в новинах. Саме тому вже зараз можна і треба запам’ятати кілька простих порад із захисту.  

Ілюстрація: Depositphotos

 Брехня і загрози 

Прочитали новину, яка точно підтвердила всі без винятку ваші побоювання та прогнози? Вітаю, найімовірніше, це маніпуляція.  

Ми дуже любимо читати новини, які підтверджують наші власні уявлення про світ. Саме тому фейкові фотографії НЛО, захопливі “докази“ теорій змови, вигадані подробиці з життя зірок мають таку шалену популярність. Бо ми віримо в те, у що хочемо вірити. Іноді просто читаємо таке для розваги.  

Але не треба забувати, що це інформаційне сміття безпосередньо конвертується в гроші для його авторів. І хоча така інформація, найімовірніше, не шкідлива, важливо вміти відокремлювати її від новин, які можуть вплинути на вашу безпеку. Насамперед ідеться про здоров’я. 

Альона Романюк, керівниця проєкту “По той бік новин”, розповіла про найпопулярнішу зараз онлайн-брехню, пов’язану зі здоров’ям:  

“Один із небезпечних прикладів – це поширення конспірологічних теорій про коронавірус, його винайдення та “мету поширення”.  

Ці фейки зібрали багато теорій змови за попередній час і створили одну мегаконспірологічну теорію навколо COVID-19.   

“Останній гучний випадок – це смерть Дмитра Стужука, молодого блогера. Його дружина, блогерка з найбільшою кількістю підписників в українському інстаграмі, продовжує наполягати, що коронавірус не страшний”, – пояснює медіаекспертка.

Для поширення таких побрехеньок використовують різні формати: від псевдоекспертів до створення цілих документальних фільмів на ютубі й не тільки. 

“Окремо є фейки про ліки, способи та методи лікування. У соціальних мережах є низка псевдоекспертів, які рекомендують усіляку маячню без доказової дії. Окремо просувають свої препарати й послуги гомеопати, представники альтернативних та нетрадиційних напрямів“, – попереджає фактчекерка.  

Вона також розповідає про існування кількох популярних теорій змови щодо щеплень. 

“Одна із найабсурдніших – це чіпування населення задля управління. Мовляв, це все Біл Ґейтс хоче нами управляти через вежі 5G. Тут ми знову повертаємося до конспірології про світову змову. Це все виглядає смішно, проте тисячі людей вірять у подібні історії. Також знову стали популярними попередні фейки про вакцинацію загалом. Це й історії про аутизм, і про побічні реакції, і про те, що одним людям вводитимуть якісні вакцини, а тим, кого захочуть убити, – неякісні.  

Окремо поширюють нісенітницю про випробування вакцин на українцях. Це один мультифейк, який складається з багатьох. Та сама історія про лікування содою раку (у підручнику з хімії), або лікування содою чи перекисом водню коронавірусу: відео з подібними порадами від “експертів” набрало кілька мільйонів переглядів“, – наводить приклади Альона Романюк.  

Вона ділиться своїми порадами щодо того, як захиститися від такої небезпечної брехні.   

• Не займайтеся самолікуванням. Усі ліки приймайте тільки після консультації з лікарем.  
• Фільтруйте джерела, звідки берете інформацію. Не читайте всіляких сумнівних джерел. 
• Ставте запитання і йдіть до першоджерел: де і коли вперше з’явилася така інформація; чи можна це джерело вважати достовірним; чи є контакти редакції; що я знаю про людину, яка це поширює / каже. 
• Стежте за емоціями. Якщо бачите страшні приголомшливі термінові заголовки, будьте обережні. Перед вами, найімовірніше, маніпуляції або фейки.  
• Зберігайте спокій і читайте “По той бік новин“. 

У цієї ініціативи також є окремий сайт, присвячений спростуванням фейків про коронавірус. Окрім цього ресурсу, багато цікавих подкастів про протидію фейкам є і на Громадському радіо. Вони виходять у програмах “Не ведися“ та “Дно“.  

Для того щоб отримати повну інформацію про власне здоров’я, намагайтеся шукати більше інформації щодо теми. Думка одного лікаря не завжди є правильною. Порівняйте кілька думок. У питаннях медицини слухайте фахових лікарів, а не умовного “пенсіонера дядю Петю“, якому це “точно допомогло”. Тому що в інтернеті думки “простих людей”, які роблять продукт чи новину популярними, спокійно можуть виявитися гарною роботою армії ботів.  

 Боти й роботи 

Іноді обговорення цікавіші за саму новину. Тому армії ботів і тролів отримують такі високі гонорари.  Найчастіше ці ботофабрики використовують певні політики. Зокрема, й російські. 

Ботів залучають до швидкого розповсюдження повідомлень і автоматичних лайків під брехливими статтями в соцмережах. Крім цього, штучний інтелект вивчає навички аудиторії і робить інструменти впливу на мозок дієвішими.   

Але є люди, які разом з роботами діють в інтересах суспільства. Зокрема, і в медіапросторі. Наприклад, Інститут масової інформації за допомогою штучного інтелекту аналізує контент українських медіа і робить ось такі рейтинги.  

Якщо шукаєте надійне джерело новин – варто переглядати такі рейтинги. Бо стандарти чесної журналістики одні на всіх. А рівень дотримання, як бачите, дуже різний.  

Наступна варта уваги ідея – застосунок, що попереджає про брехливі сайти. Називається “Фейкогриз“. Розробила його група айтівців з видання “Тексти”.  

Ця ж команда придумала віртуальну гру “Маніпулятор”. Граючи в неї, ви можете спробувати зробити власне “найгірше ЗМІ” й швидко стати популярним. За допомогою гумору ця цікава іграшка також навчає розпізнавати брехню.  

Ще один напрям, у якому робот відіграє не останню роль, – вивчення інформвійни. Наприклад, платформа “Топік-радар” за допомогою роботів аналізує динаміку тем російської дезінформації.  

Цю сторінку теж варто періодично переглядати, щоб побачити, які теми є основними джерелами спекуляцій на почуттях. Бо дезінформація завжди спрямована на те, щоб наші емоції тимчасово вимикали здоровий глузд. 

 Зброя емоцій 

Читаєте новину і відчуваєте сильний страх, пекучий сором або люту ненависть? Найімовірніше, перед вами ворожа дезінформація. У кращому разі просто маніпуляція.  

Останні сім років ми всі живемо в умовах інформаційної онлайн-війни. Як вона впливає на мозок кожного з нас? Які наслідки це має для суспільства загалом? Чіткої відповіді на ці питання поки немає навіть у провідних науковців світу. Це новий виклик, і треба ще багато часу й зусиль, щоб детально дослідити проблему. 

Але захищатися маємо вже зараз. Бо ворог на цій війні спочатку окупує твою свідомість, потім підсвідомість, а потім ти сам вже не впевнений, що є твоїми думками, а що нав’язали професійні медіашахраї. 

Співзасновниця проєкту StopFake Ольга Юркова розповідає про основні тенденції свіжих наративів російської дезінформації, пов’язаних із війною:  

“Нещодавно ми спростували черговий фейк, спрямований на інформаційну “легалізацію” окупації Донбасу. Велика кількість подібних фейків спрямована на те, щоб показати, що світ у тій чи іншій формі визнав “ДНР“ чи “ЛНР“ незалежними державами, а Крим – російським. Вони можуть стосуватися відвідання окупованих територій різними “делегаціями”, відкриття фейкових “дипломатичних представництв” окупованих територій за кордоном, участі представників їхнього російського керівництва в поважних світових заходах, спортсменів – у змаганнях тощо“.    

Експертка каже про ще одну тенденцію, яку вважає загрозливою. Йдеться про те, що деякі українські медіа підтримують наратив російської дезінформації про “громадянський конфлікт” в Україні, який можна узагальнити путінською фразою про російських військових: “их там нет”.

“Під час останнього моніторингу ми зауважили в найпопулярніших онлайн-медіа на прифронтових територіях відсутність згадок про російську агресію в Україні у зведеннях про військові дії. Дається так звана позиція сторін, де однією стороною називають Україну, а іншою – “ДНР” чи “ЛНР”. Про причетність Росії до цих військових дій не йдеться взагалі“, – наголошує Юркова. 

Фейків, пов’язаних із коронавірусом в армії, досить багато, що дозволяє говорити про окремий напрям дезінформації на цю тему, продовжує фактчекерка. Це й історії про те, що нібито в Збройних силах України командир розстріляв хворого солдата, що “наступ ЗСУ на Донбасі скасують через коронавірус”, що “на українських солдатах випробовують американську вакцину”. Або про те, що Київ відправив на навчання до Німеччини 27 не перевірених на коронавірус бійців.  

“Загалом фейків про українську армію в пропагандистських медіа найбільше за кількістю серед усіх інших тем. Зокрема, нам обіцяють, що Україна стане “черговою британською колонією”, бо українські бійці пройшли курс підготовки в британських інструкторів під Одесою, хоча місія “Операція Orbital” проводиться з 2015 року“, – підкреслює медійниця.  

Ольга Юркова ділиться своїми порадами, які допоможуть розпізнати брехню в онлайн-просторі. 

• Шукайте першоджерело будь-якої інформації: людину, організацію, документ, дослідження тощо. Посилання на нього не завжди є в самій новині, але його можна “погуглити”.  
• Прочитайте інформацію в першоджерелі: чи не перекручена вона?  
• Перевірте фото через пошук зображень у Google або сервіси перевірки зображень TinEye (https://tineye.com/) та Fotoforensics (http://fotoforensics.com/). 
• Подивіться, чи повідомляють про це серйозні медіа, чи лише “сайти – зливні бачки” з крикливими заголовками. Раджу мати список з декількох медіа, яким ви довіряєте, і віддавати їм перевагу як джерелам інформації. 
• Запитайте себе, чи має це джерело доступ до такої інформації або компетенцію коментувати цю тему та яка його мотивація оприлюднити її. 

Окремо варто підкреслити, що зараз під виглядом думок усіляких “експертів” поширюється величезна кількість брехні й маніпуляцій. Шукайте факти. Порівнюйте різні думки. Якщо ви звикли спиратися на думки експерта, спочатку розберіться, звідки ця людина отримує гроші, скільки років вона досліджує проблему, про яку говорить.  

Незалежна медіарада створила перелік рекомендацій про те, як відрізнити фахового експерта від маніпулятора. Перед тим як дослухатися до думок незалежного експерта, рада пропонує з’ясувати таке.

• Чи є в цієї людини фаховий досвід у сфері, яку вона коментує.
• Чи чітко вказано її місце роботи. 
• Яка репутація в самої людини та в організації, яку вона представляє.  
• Чи не має ця людина конфлікту інтересів, коментуючи обрану тему.
• Чи не є ця людина політиком. 

Обраний вами експерт пройшов цей тест? Чудово. А тепер знайдіть ще одного фахового експерта, який має іншу, краще протилежну думку. Навіть якщо його думка викликає у вас лютий спротив, спробуйте уважно проаналізувати окремі аргументи. Бо в наявних умовах сприйняття новин на рівні “вірю” або “не вірю” може безпосередньо загрожувати життю та здоров’ю. Особливо коли намагаємося розібратися в проблемах війни та окупації.   

Чутки й почуття 

У питанні новин друзям ми часто довіряємо більше, ніж журналістам. Бо “журналісти брешуть”, “у коментарях боти”, а “друг поганого не порадить”. Саме на цьому психологічному аспекті зараз і фокусуються потужні кампанії впливу. Особливо коли йдеться про політиків та вибори.  

Про що саме і як брешуть наші політики – ретельно досліджує команда Voxukraine. Якщо хочете дізнатися правду про всіх можновладців, це корисний ресурс. 

Методи політичних маніпуляцій в українській політиці такі самі, як і всюди. Проплачені новини в брехливих медіа, боти, роботи, живі люди на зарплаті. Основне завдання – захопити нашу увагу. Це добре працює, коли брехню поширює ваше обране коло друзів.  

Тому боти так часто і наполегливо просяться в друзі в соцмережах. Саме в такий спосіб можна втертися в довіру до широкого кола однодумців. І бажано зробити це з тисячі різних акаунтів. Після цього обрана для впливу група людей отримує брехливу інформацію з усіх боків. Тоді одразу виникає думка: “Якщо стільки знайомих людей цьому вірить, то вони ж не можуть всі помилятися?” І ось уже ми ділимося сумнівною інформацією на своїй сторінці. А потім і всі наші реальні друзі.  

Автори дослідження “Інформаційне безладдя” називають це явище “луна-камерами”. Поширення дезінформації в таких соцмережевих тунелях друзів-однодумців часто має ефект лавини. Якщо маніпуляторам це вдалося – цілі досягнуто. Брехливі політики при владі, а суспільство шоковане, як таке могло статися.

Що більше переглядів у новини й коментарів під нею, то вища ймовірність, що ви та ваші друзі – в епіцентрі поширення фейку. Бо саме довіра до друзів і переданої ними інформації – дуже потужний інструмент впливу. Подивіться уважно на перелік мережевих друзів на своїй сторінці. Скільки з цих людей вам знайомі в реальному житті? У мене – приблизно половина. 

Саме тому важливо уважно формувати коло друзів у соцмережах. Не додавати сумнівних акаунтів. Особливо тих, де майже немає особистої інформації, а є лише кілька фото і нещодавно створений профіль. Варто пам’ятати, що кількість переглядів не завжди каже про якість і правдивість новини. Спробуйте відшукати цю новину десь за межами своєї соцмережевої бульбашки. Чи існує вона взагалі в медіа з гарною репутацією? Хто першим запостив текст? Чи можна довіряти цій людині або ресурсу? 

Відповідайте собі на ці додаткові питання. Бо ставити під сумнів усе, що пишуть в інтернеті, – один із непоганих способів самозахисту від тяжкого отруєння на неконтрольованому інформаційному ярмарку. 

Уряд і протидія 

Як держава може нас усіх захистити? Це тема для окремого тексту або навіть дослідження. Якщо спростити – ось перелік основних напрямів урядової протидії небезпечним інформаційним впливам: 

• розслідувати та досліджувати; 
• покращити законодавство;
• інформувати про результати; 
• навчати людей критичного мислення; 
• співпрацювати з науковцями й активістами; 
• самим припинити брехати.

Обдуреним, заляканим, дезорієнтованим суспільством набагато простіше керувати. І окуповувати його також. Коли на тебе нападають – треба захищатися. І в цьому разі знання – це найкращий бронежилет. А замість шолому – вміння зберігати спокій і виходити зі звичної “бульбашки” для пошуку нових доброчесних джерел фактів і думок. 

Нам, громадянам, зараз головне не боятися брати на себе відповідальність. По-перше, за власний захист від брехунів, по-друге, за тиск на посадовців, щоб змусити їх ефективніше протидіяти цим глобальним загрозам. Бо, крім нас самих, Україну і всіх її мешканців не захистить ніхто.  

 Ірина Сєдова, спеціально для ZMINA