Посвідчення чи діяльність: чому законопроєкт, що посилює захист журналістів, викликав суперечки

Наприкінці минулого року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №6443 “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення захисту журналістської діяльності”. На переконання його ініціаторів, він має покращити ситуацію із розслідуванням злочинів проти медійників.

Однією з новел законопроєкту є вилучення норми про обов’язковість журналістського посвідчення для підтвердження статусу журналіста. Саме вона викликала суперечки в журналістській спільноті. Розділились думки і серед медіаекспертів, частина з них навіть підтримала заяву із вимогою відкликати законопроєкт. Та зрештою на зустрічі, ініційованій 1 лютого Комітетом ВР з питань свободи слова, представники медіаорганізацій домовились спільно допрацювати законопроєкт з тим, щоб врахувати всі ризики у разі його запровадження.

Що саме пропонує законопроєкт, які застереження висловлюють до нього зацікавлені сторони і які аргументи наводять ініціатори законодавчих змін, читайте у матеріалі.

Що пропонує новий закон

Розробники запропонували уточнити перелік дій, які вважаються правопорушенням стосовно журналістів, збільшити санкції за них у статті 171 і внести зміни до статті 345-1 Кримінального кодексу України.

З більшістю норм у журналістській та експертній спільноті погодилися. Йдеться про збільшення покарання за перешкоджання журналістам – розмір штрафу змінено з максимальних 850 гривень до 8500–17000 гривень.

Кібербулінг проти журналістів з новим законом має бути прирівняний до перешкоджання журналістській діяльності.

Пропонується також посилити захист журналістів від насильства, скоєного через їхню діяльність: будь який прояв насильства має вважатися злочином навіть за відсутності фізичного болю і нанесених тілесних ушкоджень.

Також законопроєкт включає нову норму про захист майна редакцій та відповідальність за утримання журналістів проти їхньої волі – запирання в приміщеннях, блокування в автомобілях тощо.

І нарешті документ пропонує вилучити з примітки до статті 345-1 Кримінального кодексу України речення, про те, що статус журналіста має підтверджуватися саме редакційним посвідчення або посвідченням професійної спілки, наприклад, Національної спілки журналістів. 

В редакції законопроєкту №6443 примітка до згаданої статті ККУ має звучати так: “Під професійною діяльністю журналіста у цій статті та статтях 171, 347-1, 348-1, 349-1 цього Кодексу слід розуміти діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет»

Саме ця пропозиція наразилася на критику.

Як розповіла в коментарі ZMINA Оксана Романюк, виконавча директорка Інституту масової інформації, юристи якого розробляли згаданий законопроєкт, всі напрацьовані зміни в підсумку мали одну мету – захистити тих журналістів, чиї права обмежені правкою про посвідчення. Це працівники онлайн-медіа, фрілансери та інші категорії медійників, яких слідчі не хочуть вважати журналістами через відсутність посвідчення.

Наприклад, у випадку нападу на співробітницю ІМІ на Хмельниччині Альону Березу юристам довелося докласти чимало зусиль, щоб поліція кваліфікувала його за “журналістською статтею”. Спочатку справа розглядалась як “Хуліганство”, попри свідчення медійниці, що причиною нападу стала саме її діяльність як журналістки.

А колишній фотограф інтернет-видання “Букви” Олександр Кужельний так і не довів, що його побили саме через журналістську діяльність. Справу розслідували, а потім розглядали в суді за статтею “Хуліганство”.

До того ж в Україні є реальна проблема з журналістськими посвідченнями, які видаються невідомо кому, уточнила Романюк.

Вона розповіла, що текст законопроєкту був готовий вже давно – ще 2019 року. При роботі над ним розробники консультувалися з експертами Ради Європи, Європейського суду з прав людини. Тож критика з боку колег для розробників виявилася певною несподіванкою.

“Захищати журналістську діяльність, а не просто статус – це загальна європейська практика, на це ми й орієнтувалися при розробці законопроєкту”, – сказала вона.

Не можна вважати журналістами всіх – НСЖУ 

Обурився через пропозицію вважати журналістом людину без посвідчення очільник Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Він переконаний, що вилучення з примітки до статей ККУ норми про засвідчення журналістського статусу редакціями ЗМІ чи НСЖУ лише послабить захист працівників медіа.

На його думку, пропозиція вважати професійним журналістом кожного громадянина, який систематично “збирає, одержує, створює, поширює, зберігає та використовує інформацію з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет” призведе до того, що журналістами можна буде вважати всіх. 

Томіленко визнав, що в Україні є випадки зловживання журналістськими посвідченнями та статусом. Проте вважає, що не варто боротися з цим, скасовуючи вагу редакційних посвідчень професійних ЗМІ та відповідальних журналістів.

Голова НСЖУ переконаний, що наслідком ухвалення законопроєкту в нинішньому вигляді стане ускладнення ідентифікації журналістів у випадку їхніх звернень до правоохоронців через порушення прав та перешкоджання. До того ж Томіленко вважає, що органи влади на місцях отримають підставу для перешкоджання журналістам у доступі до інформації чи на заходи, оскільки посвідчення не матимуть для них жодної ваги. 

Тож на думку НСЖУ, текст законопроєкту треба обговорити з практикуючими журналістами, а також доопрацювати в робочій групі при комітеті, що була створена після парламентських слухань у листопаді 2019 року щодо безпеки журналістів.

Без посвідчення можуть виникнути проблеми в судах – ППЛ

Адвокатеса, медіаюристка “Платформи прав людини” Людмила Опришко пояснила ZMINA, що норми Кримінального кодексу захищають професійну діяльність журналіста.

“Примітка до статті 345-1 ККУ своєю чергою розкриває зміст професійної діяльності журналіста (навіть в редакції, запропонованій авторами законопроєкту 6443). Отже, для того, щоб зазначені норми запрацювали, необхідно підтвердити, що постраждалий є саме журналістом”, – сказала вона.

Як це зробити? Експертка вважає, що чинна примітка до статті 345-1 дає відповідь на зазначене питання, визначаючи документи, що підтверджують статус журналіста. Якщо відповідне речення прибрати, на практиці виникнуть труднощі із встановленням приналежності до журналістської професії, адже об’єктивних критеріїв для підтвердження цього факту не буде, переконана вона.

На думку Опришко, в найгіршому становищі опиняться журналісти онлайн-видань, оскільки останні не реєструються як ЗМІ і їхній статус законодавством України чітко не визначений. Як підтвердити статус журналіста онлайн-медіа, законодавство наразі відповіді не дає.

Для журналістів традиційних ЗМІ, на перший погляд, нічого не зміниться, адже є низка спеціальних законів, в яких залишаються аналогічні виключеному реченню положення про те, що статус журналіста підтверджується відповідним посвідченням.

“Проте, оскільки це питання регулюється не одним законом, а кількома, які не в повній мірі узгоджуються між собою, на практиці і зараз нерідко виникають питання про те, який з них необхідно застосовувати, зокрема й для визначення статусу журналіста. А якщо врахувати, що всі ці закони ще й конкурують із нормами ККУ, можна зрозуміти, наскільки це ускладнює ситуацію і гальмує проведення досудового слідства”, – розповіла Опришко.

Вона нагадала, що Верховний Суд вже сформував правову позицію, відповідно до якої в кримінальних провадженнях пріоритет мають норми Кримінального кодексу і, відповідно, статус журналіста необхідно визначати, виходячи із положень чинності примітки до статті 345-1. Цієї правової позиції тепер повинні дотримуватись як судді, так і слідчі.

“Якщо відповідну примітку скоротити, видаливши положення про те, яким чином підтверджується статус журналіста, це неодмінно відкине нас на багато років назад у ситуацію невизначеності. Слідчим важко буде визначати хто є журналістом (а вони повинні цей факт довести), а від цього якість слідства лише постраждає”, – заявила Опришко.

На її думку, законопроєкт №6443 зачіпає складну і багатогранну проблему, яку неможливо вирішити в запропонований його авторами спосіб.

Статус журналіста ніхто не скасовує – медіаюрист ІМІ

Зі свого боку юрист ІМІ Алі Сафаров звернув увагу на те, що законопроєкт №6443 не скасовує і не знищує статусу журналістів. Загальне законодавство України залишається незмінним щодо визначення і статусу журналістів в Законах України “Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний статус журналістів”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства”.

За його словами, зміни стосуються лише окреслення правопорушення, тобто, що воно скоєне проти журналістської діяльності, а не проти статусу журналіста. Завдяки цим змінам в кримінальному законодавстві для доведення складу злочину потрібно з’ясовувати наявність журналістської діяльності, а не наявність журналістського посвідчення. Окрім іншого, це дозволить зменшити продаж та видачу журналістських посвідчень особам, які не здійснюють журналістської діяльності.

Якщо не буде жорсткого переліку документів, це розширить можливість захисту журналістів, переконаний експерт. Зараз слідчі зобов’язані дотримуватися цього жорсткого переліку, і якщо у потерпілого немає документа з нього, кримінальне провадження закривається – так не має бути.

“Розумію, що запровадження вказаних змін не вирішить всіх абсолютно проблем, але точно змінить ситуацію на краще”, – переконаний Сафаров.

У пошуках компромісу

На переконання журналістської спільноти та експертів, законопроєкт, про який йдеться, дуже важливий. Більшість правок влаштовує всіх, тож знімати його з порядку денного через одне зауваження точно не варто. 

“Щоб вийти на конструктив, ми відкриті до діалогу і пропонуємо спільноті узгодити текст, або прибрати цю правку із законопроєкту і підготувати окремий проєкт, що буде фокусуватися на статусі журналіста загалом”, – говорить директорка ІМІ Оксана Романюк.

За її словами, на засіданні Комітету ВР зі свободи слова зацікавлені сторони – представники медіаорганізацій – погодились створити робочу групу і розширити правку про журналістські посвідчення: дописати перелік документів, які додатково слугуватимуть підтвердженням журналістської діяльності.

За підсумками обговорення члени парламентського комітету ухвалили рішення:

• до 1 березня напрацювати пропозиції змін до законів України щодо оновленого статусу журналіста;
• до 11 лютого узгодити правку щодо вилучення з примітки до статті 345-1 ККУ переліку документів, якими підтверджується статус журналіста, зосередивши увагу саме на журналістській діяльності як кваліфікуючій ознаці, а не на наявності або відсутності певного статусу. 

Перереєструвати законопроєкт з новою редакцією статті 345-1 необхідно до 10.00 14 лютого, щоб його можна було запропонувати на погоджувальній раді до порядку денного ВР.

Водночас члени комітету вирішили до 1 березня разом з представниками громадськості та експертами розробити та внести до Верховної Ради ще один законопроєкт – про зміни до чинних законів щодо визначення поняття “журналіст”.