Найгарячіші ТОП-16 статей за версією читачів сайту
До вашої уваги – гарячий ТОП-16 матеріалів за версією читачів нашого сайту. Це, справді, цікаві тексти, які варто пригадати. Особливість цьогорічного рейтингу – більшість статей, підготовлених нашими дописувачами та експертами з прав людини. Дякуємо за вашу увагу до важливих тем!
Отже, рейтинг 2016 за кількість переглядів читачів має такий вигляд. Згодні?
16 місце. Як розгортається реформа довкола поліції? Погляд на питання “зсередини” і розпочинає наш рейтинг. І це є колонка представниці Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №2 Олени Матвійчук “Вірю, не вірю – критерій для оцінювання поліцейських? Не впевнена”
15 місце. Студент-журналіст Денис Пристай під час стажування на нашому сайті порушив у своєму матеріалі важливу тему – як “читати” новий для України День пам’яті та примирення.
“Акценти зміщуються з військових дій на історії окремих людей. Як наслідок, у цей день вшановуватимуть “жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни”.
Колонка “Змістити акценти: людина важливіша за перемогу” виправдано посіла своє місце.
14 місце. У своєму виступі представник “Європейського громадського форуму” Міхаель Рьослер порушив украй важливу тему – налагодження діалогу між біженцями та приймаючими громадами. Справедливо, що його матеріал “Якщо п’ять мусульман знищать нашу культуру, тоді наша демократія нічого не варта” потрапив у рейтинг читачів Центру інформації про права людини.
“…Якщо ми створюємо умови для безпосереднього контакту місцевого населення з іноземцями, то з цього можуть виникнути дива. Ксенофобію, яка базується на страху, підтримує здебільшого наратив уряду. Їхня мета – унеможливити зустріч людей з біженцями, аби вони були окремо одне від одного. Зазвичай їх розміщають у таборах і унеможливлюють солідарність, яка йде безпосередньо від мешканців”.
13 місце. Ми самі вважаємо, і наші читачі це підтвердили, що колонка керівника Департаменту з питань помилування адміністрації президента Олександра Букалова про “закон Савченко” має стати програмною. Хто не в курсі – радимо прочитати “Чи справді “закон Савченко” звільняє вбивць і ґвалтівників?”.
12 місце. Щира розповідь про брата, у якого синдром Дауна, зворушила читачів сайту. Колонка Катерини Ханікової “Ну і що, що в братика синдром Дауна. Я його люблю за те, що він є!” вартує, щоб її перечитати знову.
“Артемко дуже любить танцювати. Включити будь-яку красиву музику – і його не зупинити… Також Артемко займається музикою. І нехай лікарі не кажуть, що ці дітки нічого не вміють. Артемко сам ходить, їсть, засинає. Моє маленьке сонечко щоранку робить зарядку. Сусіди відразу змінили свою думку про діток із синдромом Дауна, коли побачили нашого Артемка”.
11 місце. Ця новина збурила українців до глибини душі: “На Київщині суд присудив ґвалтівнику дитини умовний термін через участь в АТО”. А ви згодні, що участь в антитерористичній операції може стати виправданням для злочину?
10 місце. Декомунізація в розпалі. Тему досліджувала Ірина Виртосу в матеріалі “Чи варто згадувати комуністів в Основному законі? За лаштунками конституційної комісії”. Цю колонку читачі зачитали “до дірок”.
9 місце. Упродовж цього року Центр інформації про права людини проводив інформаційну кампанію “Війна, яка не відпускає” про запобігання насильству в сім’ях учасників АТО. Цю тему підхопили інші медіа, які досліджували проблему з різних боків. Також тема домашнього насильства зазвучала на “Книжковому арсеналі”, на якому було анонсовано книжку “ПРОти НАСильства” за редакцією Лариси Денисенко.
“Через літературу автори спробували озвучити проблему, яка в українському суспільстві замовчується. І це в “кращому випадку”. Гірше – толерується. Йдеться про насильство в сім’ї”.
Огляд теми Іриною Виртосу привернув увагу наших читачів. “Книжка, яку я хочу прочитати. Війна, якій не місце бути” упевнено зайняла 9 місце в ТОП-десятці.
8 місце. Представниця Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності Аксана Філіпішина у своєму виступі “Кількість проявів дискримінації в Україні зростає” зауважила, що проявів ксенофобського характеру в Україні побільшало.
“Якщо, наприклад, у 2014 році Уповноважений ініціював 22 звернення до різних органів влади через прояви дискримінації, то у 2015 році таких звернень було 53. До того ж ці звернення не були продиктовані громадянами, вони ініціювались через зазначений моніторинг Омбудсмана. Ми також відстежуємо прояви дискримінації учасників мирних акцій, у тому числі Маршів рівності, прояви ксенофобії стосовно біженців, мігрантів, представників національних меншин”.
Цікаво, які висновки Офіс Омбудсмана зробить за 2016 рік?
7 місце. На початку року ми перепублікували звернення голови комітету Верховної Ради України з прав людини Григорія Немирі “Дискримінація переселенців з дозволу уряду?”. Нас вразила відкрита позиція високопосадовця, який виступив проти дискримінації внутрішньо переміщених осіб. І наші читачі це оцінили.
6 місце. Ратифікація Римського статуту була однією з провідних тем наших журналістів у 2016 році. Не дивно, що виступ Олександри Матвійчук “Міжнародний гібридний трибунал як відповідь на тотальну безкарність” привернув увагу і наших читачів.
“Правозахисники давно закликають владу ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, що дасть можливість передати розслідування на окупованих територіях у руки міжнародного правосуддя”.
5 місце. Першу ТОП-п’ятірку відкриває матеріал правозахисника Максима Буткевича “Ми швидко забули, що багато знакових фігур України ХХ століття були біженцями”.
“Починаючи з минулого року, ми спостерігаємо зворушливе однодумство між українськими і російськими ЗМІ у висвітленні прибуття біженців до країн ЄС. Іноді було таке відчуття, що ми маємо справу з транскордонним мігрантофобним Кисельовим, який робив порядок денний для ЗМІ в питанні біженців не лише для Росії, а й для України”.
4 місце посідає матеріал судді Апеляційного суду Черкаської області Сергія Бондаренка “Як покращити доступ людям до правосуддя”.
“Ніхто не буде заперечувати того, що іншого демократичного способу вирішення спору як судом, людство не придумало.
В умовах, коли відбувається масове зубожіння людей, коли вибухи і постріли лунають на мирній території, коли радикалізується суспільство, як спосіб вирішення спору навпаки необхідно повертати людей до судів для вирішення своїх спорів. Це вагомий і єдиний спосіб демократичного вирішення спору, навіть при всіх існуючих сьогодні проблемах у судах”.
І нарешті трійка лідерів.
3 місце. Без сумніву, новина про сайт “Миротворець” заслуговувала пильної уваги наших читачів. Матеріал Тетяни Печончик “Витік персональних даних 4000 журналістів. Хто відповість?” для Index of Censorship допоміг розставити кілька крапок над “і”.
“Під удар потрапили українські та закордонні журналісти, які, ризикуючи життям, об’єктивно висвітлювали події і розповідали в українських та світових медіа, що відбувалося на окупованих територіях”, – сказано в тексті заяви українських та міжнародних медіа-організацій.
2 місце. Новина “Підкомітет ООН з попередження катувань призупинив візит до України, заявляючи про перешкоджання роботі” дуже довго займала лідерську позицію.
Делегація Підкомітету ООН з попередження катувань призупинила свій візит до України після того, як їй було відмовлено у доступі до місць в декількох районах країни, де, за їх підозрою, працівники Служби Безпеки України позбавляють людей волі.
“Ця відмова в доступі є порушенням зобов’язань України як держави-учасниці Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань. Через це ми не змогли відвідати деякі місця, про які ми чули численні і серйозні звинувачення у затриманні людей і можливому застосуванні тортур або жорстокого поводження“, – зазначив керівник делегації Малкольм Еванс.
Місце 1. Але беззаперечне лідерство за кількістю переглядів отримав матеріал нашого позаштатного кореспондента з Криму Олега Гачкова.
За неповні два тижні його стаття “Масові затримання на сімферопольському “Привозі”: репортаж очевидця” побила рекорд.
Ідеться про те, що на ринку в Криму “відшукували” жителів з українськими паспортами.
“Спецоперація” закінчилася лише години через три, але зате якось вже дуже швидко. Як тільки з’явилися перші повідомлення в соціальних мережах, ворота несподівано відкрили, самі ОМОНівці зібралися в групки і швидко-швидко покинули територію ринку. Через десять хвилин про їхню присутність вже нічого не нагадувало”.
Те, що саме матеріал кримського журналіста став найрейтинговішим, – дуже символічно. А для нас важливо ще й те, що вкотре підтверджується: якщо ми гуртуватимемося й спільно діятимемо – ми зможемо захистити свої права.
Редакція сайту Центру інформації про права людини
