“Хлопцям про…”: вихід в Україні бестселера із секс-просвіти під питанням через розділ про гомосексуальні стосунки

Дата: 24 Березня 2021 Автор: Наталія Адамович
A+ A- Підписатися

Тема одностатевих стосунків у дитячих та підліткових книжках, що видаються в Україні, вже не раз ставала приводом для скандалів та запеклих дискусій, зокрема закидів у ЛГБТ-пропаганді чи, навпаки, у гомофобії. Цього разу дісталося невиданому ще перекладу просвітницької книги шведського автора Інті Чавеса Переса “Повага. Хлопцям про кохання, секс та згоду”. У соцмережі потрапила інформація, що видавництво хоче зовсім видалити з книжки розділ про гомосексуальний секс. Проти зміни оригінального тексту виступила перекладачка видання, яка назвала такі наміри цензурою, дискримінацією ЛГБТ-людей та порушенням авторських прав. Її підтримало чимало активістів. Видавництво зі свого боку звинувачення в цензурі та гомофобії відкидає, але наполягає на праві вносити правки.

Про те, чи вийде все ж та в якому вигляді книга, чи порушуються права автора та перекладача в разі редагування і адаптації та чи доречна взагалі ця адаптація, ZMINA говорила з видавництвом, юристом, психологинею та громадськими активістами.

Про що книжка і чому навколо неї стільки галасу

У книзі Інті Чавес Перес – шведський журналіст, андролог, секс-педагог і письменник – розповідає про те, як хлопцям 21-го століття підходити до власної сексуальності, стосунків, концепції згоди, ґендерної ідентичності, сексуальної орієнтації тощо. Книжка має розділи як про секс із дівчатами, так і з представниками своєї статі, а також про мастурбацію, порно та анальний секс.

Уперше видання вийшло у 2010 році з віковим цензом 12+ і стало бестселером у декількох країнах. Після цього видавалось у 19 країнах, зокрема США та Норвегії. 

Видавництво “Книголав” мало випустити книгу в українському перекладі в травні 2021 року. Переклад робила культурологиня та соціологиня Анна Топіліна, яка наразі навчається на магістерській програмі із сексології у Швеції. Але після завершення перекладу і передання його до видавництва Топіліна несподівано дізналася, що українську версію “Поваги” хочуть суттєво відредагувати й навіть видалити цілий розділ про одностатевий секс.

Про такі наміри вона дізналася з дописів секс-педагогині Юлії Ярмоленко, яку видавництво запросило як наукового консультанта і доручило відредагувати та адаптувати видання. Саме в інстаграм-сторіз Ярмоленко (допис авторка видалила, але збереглися скріншоти) була фраза про те, що “розділ про секс хлопців із хлопцями буде повністю вилучено”.

Перекладачка назвала такі наміри видавництва цензурою, дискримінацією ЛГБТ-людей та порушенням авторських прав – її та автора книги Інті Чавеса.

Тим часом різні сторони конфлікту, що розгорнувся в публічній площині, транслювали різну позицію самого автора.  

Так, видавництво стверджувало, що автор погодився на зміни геть до видалення розділу (нібито видавництво переконало його, що цього вимагає українське законодавство). Водночас Анна Топіліна, яка спілкувалася безпосередньо з автором, запевняла, що він нічого не знає про наміри скоротити та відредагувати переклад.

Пізніше автор книжки написав у твіттері, що не погодиться на правки, але без вказівки на конкретну країну:

“Отримую багато повідомлень з однієї з країн, де великий інфлюенсер проводить кампанію за видалення інформації про ЛГБТ з моєї книжки “Повага”. Як правовласник скажу, що цього не станеться. Я обговорюю з місцевими активістами можливість відвідати країну”.

А ще за кілька днів у коментарі виданню “Заборона” Чавес повідомив, що поки не отримав від видавництва конкретних пропозицій змін, але про це є домовленість і він очікує на цей лист. В Україні його попередили, що юристи збираються прочитати текст і перевірити, чи всі його частини відповідають законодавству України. 

Після кількох днів запеклих суперечок на сторінках соцмереж, які точилися між прибічниками позиції перекладачки Анни Топіліної з одного боку та Юлії Ярмоленко з іншого, остання виступила з докладними роз’ясненнями.

Вона наголосила на тому, що зробила лише рекомендації видавництву щодо спірних, на її погляд, моментів. Зокрема, це стосувалося відкритої демонстрації ЛГБТ-символіки чи підготовки до анального сексу за допомогою моркви, що може бути небезпечним з погляду проктології. 

“Для дослідження свого тіла краще все ж використовувати секс-іграшки, щоб не тривожити зайвий раз проктологів”, – написала Ярмоленко.

Небезпечною для наслідування саме в Україні назвала секс-педагогиня і пораду носити веселкову стрічку, щоб знайти партнера:

“Я б прибирала або переписувала під Швецію, де можна так. Але в нас процвітає гомофобія, тому ця порада нам не підходить”.

Також Ярмоленко пропонує переписати такий текст про ставлення до порнографії:

“Тебе може збуджувати видовище групового сексу в порнофільмі. Але якби ти сам узяв участь у груповому зґвалтуванні – це було б огидно. Те, що відбувається на екрані, – несправжнє. Акторка лише грає жертву зґвалтування, і тому немає нічого поганого в тому, що тобі хочеться на це дивитися”.

Зокрема, прибрати з нього вислів “акторка лише грає жертву зґвалтування”, адже нещодавно стало відомо, що на порталі Pornhub серед іншого транслювались і відеозґвалтування, де ніхто нічого не грав, зокрема зґвалтування неповнолітніх.

Ярмоленко пише, що загалом запропонувала 23 поправки до тексту. Але лише рекомендаційного характеру.

Її опонентка Топіліна згодом подякувала за пояснення хронології подій та наголосила, що вони “на одному боці”, але продовжила адресувати питання видавництву, зокрема щодо цензурування розділу про ЛГБТ-стосунки.  

Натомість видавництво “Книголав” опублікувало на фейсбук-сторінці заяву про те, що воно не відповідає за висловлювання підрядників на їхніх особистих сторінках та водночас відкидає звинувачення в гомофобії та газлайтингу щодо перекладачки.

“У нас виникли сумніви щодо певної інформації в тексті, і ми спитали в правовласників про можливі зміни та отримали від них офіційну на це згоду. Також ми повідомили грантодавця, що проводимо консультації з експертами щодо можливої адаптації деяких абзаців тексту, але поки що не надавали їм жодних додаткових деталей та не уточнювали змісту змін. А ще звернулися до експертів, щоб пояснили ці проблемні місця”, – йдеться в повідомленні.

У “Книголаві” додали, що видавництво “не змінює тексту без дозволу перекладачів чи авторів”.

То видалятимуть спірний розділ і чи вийде взагалі книжка?

Попри низку заспокійливих коментарів та заяв чітких відповідей на питання, чи видалятимуть з книжки поради щодо одностатевих стосунків, а також чи взагалі вийде книга в Україні, немає.

Сумніви щодо цього посіяв коментар співзасновниці “Книголав” Світлани Павелецької під її ж власним постом.

У самому пості Павелецька пише, що, на її погляд, оригінал потребує обов’язкової адаптації та змін з огляду на українські реалії:

“Наприклад, у книзі написано, що, якщо хочеш перевірити свою орієнтацію, одягни ЛГБТ-символіку і пройдися по місту. Я не хочу нести відповідальність за 14–15-річного хлопчика, який так вийде на Троєщині, Відрадному або в індустріальному районі Кривого Рогу і замість орієнтації перевірить міцність черепа”.

Павелецька підкреслила, що “книга вийде, але узгоджена з автором та правовласником”.

Водночас на конкретне запитання в коментарях, чи вийде книжка, якщо автор не погодить змін, відповіла “ні”.

Намагаючись прояснити це питання, ZMINA звернулась із запитом безпосередньо до видавництва “Книголав”.

У відповідь піар-менеджерка видавництва Ольга Вишня повідомила, що робота над книгою йде згідно з планом і її вивчають експерти:

“Щойно отримаємо всі висновки та правки, надішлемо автору та перекладачці на погодження. Зміни будуть там, де це вимагатиме закон України. У нас діє Закон “Про захист суспільної моралі”, який не забороняє видавати книжки з описом статевих органів чи статевих актів в освітніх цілях, але є нормативно-правові акти та рекомендації, зокрема щодо визначення вікової категорії друкованої продукції. А ця книжка для підлітків, не для дорослих. Тому юристи так ретельно це питання вивчають”.

Вишня додала, що обсяг тексту з описами сексуального характеру становить приблизно 3,5 сторінки формату А4.

Також, за словами представниці видавництва, книга потребує адаптації у фрагментах, які стосуються законодавства Швеції, і тих, де йдеться про шведські спільноти та сервіси для підлітків.

“Є ще декілька зауважень, які стосуються питань здоров’я чи безпеки підлітків. Усе це ми узгоджуватимемо з автором книжки. Про видалення розділу наразі не йдеться”, – наголосила Вишня.

Вона запевнила, що, крім секс-педагогині Юлії Ярмоленко, яка надіслала свої зауваження, книжку передали на розгляд юристам та психологу, а згодом залучать до роботи представника ЛГБТ-спільноти.  

“І автор, і видавництво не відмовляються від співпраці та від роботи над цією книжкою. Маємо намір її видати”, – підсумувала представниця видавництва. 

А що з авторськими правами?

Відповіли у видавництві й на закиди Топіліної щодо можливого порушення авторських прав на оригінал тексту та його переклад:

“Ми не порушили умов договору з перекладачкою. Адже, згідно з договором, Анна Топіліна передала нам виключні майнові права інтелектуальної власності на створений переклад. Зокрема, на зміни та адаптацію твору. Але ми зобов’язані погоджувати з нею всі зміни, що і плануємо зробити”.

Зі свого боку ситуацію прокоментував виданню ZMINA експерт з авторського права Клим Братківський.

За його словами, правомірність висунення видавництву майнових вимог на кшталт заборони використання твору в зміненій редакції залежить від договору:

“Якщо він просто про надання послуг, то перекладач має розуміти, що відповідне питання буде вирішене не на його користь. Якщо ж він посилається на особисті, немайнові права (право на ім’я, наприклад), то перекладач може вимагати використання псевдоніма в публікації, якщо не хоче оприлюднювати своє справжнє ім’я або взагалі зазначати ім’я”.

Юрист також уточнив, що існує такий різновид немайнових прав, як захист від перекручення, що впливає на честь і гідність позивача.

“Наприклад, перекладач підписав перекладений текст і віддав його у видавництво. А там вирішили, так би мовити, доперекладати його, так, як здалося краще. В такому разі зміни таки мали б узгодити з перекладачем, оскільки в книжці стоїть його прізвище. Адже саме в цьому разі йдеться про його честь, гідність та ділову репутацію. Якщо ж якусь частину твору дописали чи вилучили, найчастіше претензій у перекладача бути не може, оскільки переклад – це не самостійний твір, а похідний від оригіналу. Такі зміни мали обов’язково погодити з автором”, пояснив Братківський.

Юрист уточнив, що треба завжди читати договір, укладений між видавцем і автором. Там можуть бути свої особливі умови, наприклад дозвіл видавцю редагувати твір без погодження з автором.

Що ж до редакційних пояснень чи виносок до тексту, які пропонували зробити для книжки Переса деякі користувачі, то їх видавництво також мало б узгодити з автором, вважає експерт.

Винятком є передання автором виключних майнових прав на свій твір. Хоча таке, за словами Братківського, трапляється нечасто: 

“Фінальну версію має побачити та затвердити автор, це стосується навіть ілюстрацій. Робити видавцю виноски самостійно – це юридично неправильно”. 

Крім того, право видавця вносити якісь правки, якщо книжка видається коштом грантових організацій (у випадку з “Книголав” їхня частка становить 50%, решта – гроші видавництва), теж залежить від типу договору, каже юрист:

“Треба дивитися договір видавництва з грантодавцем. Можливо, за умовами надання гранту для грантодавця не передбачено права на висунення якихось вимог до видавництва щодо оформлення твору. Тобто стверджувати однозначно, що вони мали щось там погоджувати з грантодавцями, ми не можемо – це питання договору між ними”. 

Чи виправдані цензура та адаптування? Думки психологині, правозахисників та представників ЛГБТ

Про доречність виправлень та адаптації до українських реалій в книзі “Повага” ZMINA поговорила, зокрема, з кандидаткою психологічних наук, експерткою громадської організації “Точка опори ЮА” Мариною Діденко.

Так, психологиня визнає, що попри певний поступ у цій сфері толерантність до ЛГБТ-людей в Україні залишається складною темою і адаптація все ж потрібна книзі, адже є моменти, які можуть наразити читачів на небезпеку.

“Неправильно було б казати, що вся країна не готова до цілком толерантного сприйняття ЛГБТ-спільноти. Але кожна особистість відповідає за себе і за свою безпеку. Дійсно, в Україні демонстрування ЛГБТ-символіки не завжди сприймається адекватно, й іноді це може загрожувати фізичним або психологічним цькуванням, насильством, злочинами на ґрунті ненависті до людини, яка носить цю символіку”, – пояснює експертка.

На її думку, якщо дорослий робить вибір щодо самовираження, обирає свою форму активізму, свою позицію за допомогою символіки – він має на це право, бо може спрогнозувати, якими будуть наслідки його дій. Утім, книга розрахована на підлітків. А підлітковий вік, як відомо, – це вік підвищеної ризикованої поведінки, коли хочеться заявити про себе, кинути виклик.

За словами Діденко, багато сучасних підлітків толерантні до ЛГБТ-спільноти, навіть якщо не належать до неї, носять її символіку, говорять про це. Для них це спосіб підтримати своїх друзів або заявити про себе. 

“Але вони не завжди можуть прорахувати наслідки. Тому такі теми потрібно давати з обережністю. Дорослі мають формулювати текст і прописувати можливі наслідки описаних дій так, щоб в особистості, яка читає цей розділ, міг сформуватися причинно-наслідковий зв’язок”, – переконана психологиня.

Вона додала, що “це є нормальною світовою практикою, коли книжку адаптують до країни, в якій вона видається”. Водночас психологиня не хотіла б, щоб суперечки навколо книги призвели до того, що її друк узагалі скасують. 

“Але не буває поганого піару: тепер про цю книгу говорять, а це додатковий спосіб привернути увагу й до питання толерантності до ЛГБТ-спільноти. Для підлітків тема важлива, й нам треба вчитися про неї говорити повно, але коректно”, – підкреслила Марина Діденко.

Зі свого боку виконавчий директор ГО “Точка опори” та ЛГБТ-активіст Тимур Левчук пропонує доповнити суперечливі з погляду безпеки тези книжки примітками про ситуацію в Україні:

“Я розумію, що деякі моменти викликають питання, наприклад рекомендація ходити з веселковими аксесуарами до школи. В цьому випадку можна додати примітку про те, що в Україні це може бути небезпечно через недосконалу антибулінгову систему в школах”.

Співзасновниця громадської організації “Терго” (спільнота батьків, сімей, друзів ЛГБТ) Анна Медко однозначно вважатиме цензурою та дискримінацією вилучення з книги цілого розділу про одностатеві стосунки, якщо це справді буде зроблене. Проте і вона погоджується з необхідністю адаптування:

“Про безпеку можу сказати одне: я працюю з батьками й завжди прошу – на першому плані безпека. Стрічка – це добре там, де ти знаєш, що тебе захистять. На марші, наприклад. Тож я проти якихось демонстративних речей на кшталт носіння символіки всюди. Щодо ЛГБТ раніше багато було матеріалів негативної конотації, а наслідки розгрібаємо досі”.

Водночас, за словами Медко, ситуація потроху змінюється. І про це свідчать моніторинги організації “Терго”, зокрема щодо булінгу проти представників ЛГБТ:

“Хай 10%, хай 20%, проте цифри на краще, і це дуже добре”. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: