Хто допомагає Путіну і Ко уникати санкцій. Список від громадських експертів
Міжнародний центр перспективних досліджень, Український інститут майбутнього та Інститут світової політики в аналітичній доповіді оприлюднили список фізичних та юридичних осіб, яких оминули санкції.
Експерти констатують, що російські фінансові ринки демонструють “украй холоднокровну реакцію на санкції”, виробивши імунітет до них. Тож вони дають рекомендації, як зробити санкції дієвішими.
Зокрема, укладачі доповіді впевнені, що санкції проти прихильників режиму Володимира Путіна обов’язково слід продовжувати. Вони мають охоплювати арешти їхніх активів на Заході, відмови у візах на території західних країн. Також варто унеможливити розвиток російського бізнесу та фінансування конфліктів.
Але для того, щоб санкції були ефективнішими, їх потрібно запровадити щодо осіб, які виступають бізнес-партнерами фігурантів санкційних списків, і компаній, засновники яких є родичами російських чиновників.
Кого саме і за що пропонують занести до списків громадські організації?
Сергій Ролдугін
Сергій РолдугінЦей чоловік – друг дитинства президента Володимира Путіна та хрещений батько його доньки Марії. Ролдугін тримається осторонь політики і займається музикою, та статус близького друга Путіна робить його впливовою особою. У нього є контакти з першими особами держави, зокрема з Юрієм Ковальчуком ">і , Сулейманом Керімовим ">і , братами Ротенбергами та багатьма іншими.
Хоча за основним родом занять Ролдугін – віолончеліст, він також “намагається вести бізнес”. Саме так каже про нього Володимир Путін. Після оприлюднення журналістами-розслідувачами з міжнародної групи Organized Crime and Corruption Reporting Project (OCCRP) так званих “райських паперів” стало зрозуміло, що “бізнес” Ролдугіна полягає в допомозі найвпливовішим персонам Росії та наближеним до Путіна людям відмивати брудні кошти, ухилятися від сплати податків та уникати персональних санкцій.
Західні журналісти, намагаючись відшукати особисті статки російського президента, вказують на Сергія Ролдугіна, офшорні фірми якого оплачують коштовні купівлі для Путіна. Згідно з розслідуванням OCCRP, Володимир Путін тримав у панамських офшорах близько 2 млрд доларів. Гроші з’являлися на рахунках офшорів за допомогою сірих схем, що може вказувати на пряме розкрадання коштів державних підприємств.
Так, наприклад, 2010 року компанія Ролдугіна International Media Overseas мала укласти угоду на купівлю акцій “Роснафти” в іншої офшорної структури. Але угода “зірвалася”, і через це, за умовами контракту, компанія Ролдугіна отримала компенсацію в 750 тисяч доларів.
Автори доповіді припускають, що умови контракту ніхто й не збирався виконувати, бо “Роснафта” сплатила низку “штрафів” на загальну суму близько 69 млн доларів компанії International Media Overseas. У такий спосіб 69 млн доларів були просто виведені з “Роснафти” та “відбілені” завдяки компанії Сергія Ролдугіна.
Інше джерело грошей на путінських офшорах – “пожертви бізнесменів”. Про ці схеми раніше розповідав колись близький до Кремля бізнесмен Сергій Колесников. Він пояснював, що російські олігархи жертвували гроші на адресу друзів президента, а 35% цих грошей осідали на офшорних рахунках. OCCRP вдалося знайти такі “пожертви”, зокрема на путінські офшори переказували гроші структури, близькі до сталеливарного магната Олексія Мордашова, партнера Путіна з дзюдо олігарха Аркадія Ротенберга, бізнесмена і сенатора Сулеймана Керімова.
Укладачі доповіді звертають увагу, що саме від Керімова офшори Сергія Ролдугіна отримали найбільший “подарунок” у розмірі 259 млн доларів. А через те, що Керімов з 2018 року перебуває під санкціями США, такий “подарунок” міг мати на меті відмивання персональних коштів Сулеймана Керімова.
Також у доповіді наголошується на іншій офшорній компанії Ролдугіна – Sandalwood Continental.
Результати журналістських розслідувань свідчать, що компанією Sandalwood Continental де-факто керував старий друг Володимира Путіна Юрій Ковальчук. Значна частка операцій офшору була пов’язана саме з активами Ковальчука, зокрема з компанією Video International, гірськолижним курортом “Ігора” і та преміум-готелем “Дача Вінтера” ">і .
На Юрія Ковальчука зареєстровані деякі медіаактиви, які Путін вважає важливими, але, оскільки у Ковальчука немає вільних коштів, він збирає їх з олігархів, яких попередньо обдзвонюють із Кремля, пояснюючи, що “треба допомогти”. Так відбувалося з НТК, а також і з іншими активами Ковальчука, зокрема СТС та 5 каналом.
Юрій КовальчукАвтори доповіді вважають дискусійним питання про те, якою мірою Путін особисто бере участь в операціях, сліди яких видно в документах “ролдугінських” офшорів. Але вони сумніваються, що найбільші нафтовики і металурги Росії скидаються на медіаактиви Ковальчука без особистої згоди російського президента. Також малоймовірним вони вважають, що без відома Путіна через сірі схеми викачували кошти з “Роснафти” і ВТБ на “ролдугінські” офшори.
“Сергій Ролдугін має бути включений до списку осіб, щодо яких застосовуються персональні санкції ЄС та США, як важлива ланка у відмиванні коштів російських посадовців. Таких людей, як Ролдугін, підсанкційні посадовці використовують, щоб уникнути накладених на них обмежень та відмивати брудні гроші, які виводяться з російських компаній на рахунки офшорів або банків Заходу”, – йдеться в доповіді.
Руслан Ростовцев
Руслан РостовцевРосійський бізнесмен Руслан Ростовцев – відоме обличчя у вугільній індустрії та посідає друге місце в нелегальному експорті вугілля Донбасу. Чоловіка називають ще “вугільним королем”.
У вугільну індустрію Ростовцева привів Сергій Трубніков, чиновник, відповідальний за експорт до Росії заліза та мінералів незаконного збройного формування Донеччини.
Ростовцев відповідає за одну третину (близько 700 тисяч тонн на рік) виробництва вугілля на Донбасі. Автори доповіді переконані, що він вивозить вугілля з українського регіону під захистом представника Путіна в тристоронній контактній групі в Мінську Бориса Гризлова. Така схема дозволяє повертати кошти контрольованим Росією незаконним формуванням Донеччини і Луганщини та підтримувати їхню “легітимність”.
Вугілля з Донбасу перевозять до Росії, там перепаковують, заново маркують та відправляють до Європи під російською етикеткою.
“Таким чином, європейські покупці несвідомо спонсорують сепаратистські республіки та, згідно з отриманою інформацією, фондують закупівлю зброї для бойовиків”, – наголошується в документі українських громадських організацій.
Щоб уникнути ретельного контролю, вугілля купує компанія Ростовцева Coliner Limited (Кіпр). Вона підписує договори з корпорацією бойовиків “Донбасвуглереструктуризація”. Корисні копалини за цими контрактами постачають дві гірничодобувні компанії, якими керує “Донбасвуглереструктуризація” – ПАО “Шахтоуправління “Донбас” та ГП “Шахта “Комсомолець”.
До незаконного вилучення і збуту вугілля з Донбасу причетні такі компанії та фірми, як Anthracite Trade, PIF, Iridium, Kaproben Handels AG, SDS Group, MIR Trade AG Михайла Федяєва, ТОВ “Талдинська” в Кемерово, Уральська гірничо-металургічна компанія, ТОВ TGK / TTK, Alholmens Kraft AB, Fortum Power, Heat Oy, Teollisuuden Voima Oyj у Фінляндії, Enercity AG, Stadtwerke Flensburg, Orsted Bioenergy та Jera Trading.
Нелегальне вугільне підприємство Ростовцева відмило мільйони доларів по всій Європі. Кредитні угоди між іноземними компаніями, якими Ростовцев володіє для відмивання грошей, показують, що лише з квітня по липень 2015 року 16 мільйонів доларів було перераховано через офшори на рахунок у латвійському банку ABLV.
Автори доповіді звертають також увагу, що Ростовцев використовує отримані гроші для створення “посольств ДНР” у Марселі та Турині, домагаючись визнання легітимності незаконного збройного формування на міжнародній арені.
Скріншот зі сторінки незаконного формування, яке називає себе “Посольство ДНР у Франції”“За свої зусилля він навіть отримав особисту нагороду “За вклад у зміцнення міжнародних відносин та позитивного іміджу республіки на міжнародній арені”. Безсумнівно, цю махінацію не можна залишити без наслідків. Ростовцев не лише прихильник сепаратистських республік, а й активно допомагав фінансувати “ДНР” через незаконну торгівлю вугіллям”, – підсумовується в доповіді.
Іван Саввіді
Іван Саввіді – колишній член російського парламенту, бізнес-імперія якого охоплює Росію та Грецію
Саввіді намагався саботувати два кроки в процесах, завдяки яким Македонія могла вступити до ЄС та НАТО. Він наглядав за духовенством Афона, зокрема щодо питання отримання томосу про автокефалію Православної церкви України.
Іван Саввіді наближений до партії “Єдина Росія” і має тісні зв’язки з найближчим оточенням Володимира Путіна.
Автори доповіді посилаються на блогера Олега Пономара, який каже, що Саввіді успішно створив і активно використовує канал контрабандного переміщення підакцизних товарів ">і з портів Чорногорії до країн Близького Сходу.
Користуючись налагодженою схемою для контрабандних оборудок, довірені особи, зокрема з числа громадян України, здійснюють фрахтування морських суден з українською реєстрацією та екіпажами. Водночас вони не знають характеру вантажу і курсують маршрутом з міста Бар у Чорногорії до Лівану.
Контроль за функціонуванням цього каналу проводиться підконтрольними Івану Саввіді російськими організованими злочинними угрупованнями Криму в співпраці з російськими спецслужбами, які мають свій відсоток з цього обігу.
Саме через Івана Саввіді шестеро громадян України – членів українського судна RS-97 – провели півтора року в грецькій в’язниці. Їх звільнили тільки в червні 2018 року. Однак, попри загально відомі факти діяльності Саввіді, він досі не фігурує в списку активних санкцій, що дозволяє йому далі проводити незаконні операції на користь політики Кремля.
Год Нісанов і Зарах Ілієв
За даними західних та російських журналістів, ці росіяни заробили мільярди доларів на незаконних операціях через чинні в Москві комплекси оптових товарів, включно з продажем контрафактних товарів відомих брендів і відмиванням грошей.
Після того як Года Нісанова та Зараха Ілієва викрили у зв’язках з Ротенбергами, у 2018 році їх внесли до підготовленої мінфіном США так званої “кремлівської доповіді”. Потрапляння до цієї доповіді не означає автоматичного запровадження санкцій. Це рішення ухвалює Конгрес. Проте згадка в “кремлівській доповіді”, вважають українські громадські організації, – маркер їхньої токсичності для всіх американських компаній, зокрема й банків. А отже, фігурантів цього списку мають сприймати як фактор ризику і європейські компанії.
Згадка їх у доповіді стала для низки європейських держав підставою відмовити в громадянстві російським мільярдерам. Утім, перебування в цьому списку пов’язане не тільки з братами Ротенбергами, а й з фінансуванням гуманітарних конвоїв на окуповані території Донецької та Луганської областей в Україні.
За даними української розвідки, з підприємств Года Нісанова і Зараха Ілієва йшли продовольчі конвої, наповнені летальною зброєю для бойовиків.
Валерій Герасимов
Автори доповіді наголошують, що Валерій Герасимов і розробив та затвердив плани Кремля із захоплення Криму 2014 року, підтримку “сепаратистського заколоту” на сході України, втручання в сирійську війну та президентські вибори в США 2016 року.
Злом ГРУ електронних листів Національного комітету Демократичної партії відповідає новій воєнній стратегії, розробленій Герасимовим, так званій “доктрині Герасимова”. Генерал пише, що основна її ціль – сіяти хаос у ворожій країні, утримуючи її в постійному стані внутрішнього конфлікту і заворушень.
Європейський Союз, Канада, Австралія, Швейцарія і Ліхтенштейн ввели санкції проти Герасимова за керування захопленням Криму і підтримку незаконних збройних формувань на сході України. Але через незрозумілі причини Сполучені Штати досі не запровадили таких санкції.
Сергій Шойгу
Володимир Путін та Сергій ШойгуСергій Шойгу як міністр оборони Росії погодив тактику гібридної війни Герасимова стосовно Криму. Він також підписав плани Герасимова щодо підтримки незаконних збройних формувань на сході України та військової інтервенції Росії в Сирії 2015 року.
Укладачі доповіді наголошують, що Шойгу використовував конфлікти між Україною та Сирією для перевірки нової російської військової техніки і тактики. Російські авіаудари по багатьох невійськових об’єктах, включно зі школами та лікарнями, призвели до загибелі сотні тисяч мирних жителів.
“Володимир Путін був настільки вражений роботою Шойгу як міністра оборони, що російські інформаційні організації оголосили, що Путін розглядає Шойгу як претендента на посаду президента Російської Федерації, коли сам піде у відставку у 2024 році”, – йдеться в доповіді.
Ігор Шувалов
Був заступником Володимира Путіна і Дмитра Медведєва, коли ті були на посадах прем’єр-міністрів у 2000-х роках. Шувалов відігравав роль громовідводу для звинувачень у корупції та нечутливості до долі простих росіян.
За даними західних журналістів, Шувалов, який став адвокатом, накопичив сотні мільйонів доларів за урядової зарплати в 140 000 доларів на рік.
Він став головою російського банку “Внешекономбанк” після відставки з посади віце-прем’єр-міністра у 2018 році. Його високе становище у владі допомогло йому обійняти посади члена правління та голови правління, зокрема, в “Газпромі”, в корпорації атомної енергетики “Росатом”, у Російській залізниці, судноплавній компанії “Совкомфлот”, компанії-виробнику літаків United Aircraft Corporation.
Сергій Іванов (молодший)
Його батько Іванов-старший – друг Володимира Путіна з 1980-х років, коли вони разом працювали в КДБ. Після того як Путін став президентом у 2000 році, Іванов-старший посідав низку керівних посад – міністра оборони, віце-прем’єр-міністра та керівника апарату адміністрації президента, яку залишив у 2016 році, щоб стати міністром навколишнього середовища.
Користуючись відомим ім’ям свого батька, Іванов-молодший робив стрімку кар’єру. У 22 роки він очолив відділ міжнародного експорту “Газпрому”, а у 24 – отримав посаду віцепрезидента цієї компанії. 2011 року він став головою правління страхової компанії “Согаз” та 2016-го – старшим віцепрезидентом “Сбербанку”, найбільшої фінансової установи Росії. Через рік, у віці 36 років, він став президентом найбільшої в країні компанії з видобутку алмазів – “Алроса”.
Ігор Чайка
Молодшого сина генерального прокурора Росії Юрія Чайки Ігоря, на відміну від його брата Артема, ніколи не заносили до санкційних списків, але він успішно використовував ім’я свого батька для заробітку великих капіталів.
Окрім того, Ігор Чайка став засновником будівельної компанії в Криму – ТОВ “ПБК”. Ця компанія працює на окупованому півострові не лише над будівництвом житла і готелів, а й як туроператор та екскурсійне бюро.
Нагадаємо, сини генпрокурора Юрія Чайки опинилися в центрі уваги громадськості після того, як Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального в грудні 2015 року оприлюднив розслідування про бізнес-імперію Чайок, закордонну нерухомість та зв’язки з бандою Цапка. Однак скандал не завадив братам продовжувати успішно вести свій бізнес і .
Так, у серпні 2018 року стало відомо, що Ігор Чайка спільно з політиком Олегом Мітволем побудує станцію опріснення води в Ірані. У жовтні уряд дозволив компанії, пов’язаній з молодшим сином російського генпрокурора, консолідувати 75% найбільшого в Росії виробника шпал. Йшлося про продаж належних ОАО “РЗД” 25% акцій підприємства “Бетелтранс” (БЕТ) компанії “Т-Індустрія”, що входить до структур Ігоря Чайки. Це один із прикладів “внутрішньосімейного” уникнення санкцій.
Володимир Романов
Володимир Романов – громадянин Росії та Литви, який утік з Литви п’ять років тому, щоб уникнути звинувачень у привласненні 35 мільйонів доларів з банку, який очолював. Росія надала йому притулок, знаючи про це.
Його банк Ukio з’являється в декількох справах про відмивання грошей. Ukio Bankas звинувачували в причетності до розкрадань, які незадовго до смерті розкрив юрист Сергій Магнітський. Ukio став відомим у 2013 році, коли Центральний банк Литви відкликав його ліцензію. За фактом розкрадання порушили кримінальну справу.
У березні 2019 року понад 20 членів Європарламенту вимагали запровадження санкцій проти двох банкірів, що були причетні до схеми відмивання грошей, за якою мільярди доларів перемістили з Росії на Захід. Запит ініціював литовський депутат Європарламенту Пятрас Ауштрявічюс. Його підписав також 21 депутат Європарламенту з 14 країн ЄС, включно з Німеччиною, Великобританією, Бельгією, Фінляндією, Швецією та Польщею. Окрім санкцій щодо банкірів, депутати Європарламенту запропонували якнайшвидше створити “наглядовий орган проти відмивання грошей у всьому ЄС”.
Рубен Варданян, колишній президент російського інвестиційного банку “Трійка Діалог”, та Володимир Романов, ексвласник литовського банку Ukio, привернули увагу євродепутатів після того, як OCCRP опублікував розслідування щодо “трійкової пральні” – мережі компаній та рахунків, створеній “Трійкою” та керованій через рахунки в Ukio.
Діючи здебільшого через рахунки в Ukio, ці компанії використовували для відмивання частини грошей, отриманих у результаті крадіжки 230 мільйонів доларів, яку виявив адвокат Сергій Магнітський, з державної скарбниці Росії, а також коштів від інших відомих шахрайств, що трапилися в РФ.
Сергій Собянін
Сергій Собянін – одна з ключових фігур путінського режиму. Протягом багатьох років Собянін працював на різних керівних посадах у системі органів державної влади. Із 21 жовтня 2010 року до сьогодні він перебуває на посаді мера Москви.
Із 2001 року – член бюро вищої ради партії “Єдина Росія”, входить до комітету почесних членів Імператорського православного палестинського товариства.
Одна з основних причин, через які Собяніна було занесено до списку осіб, до яких потрібно застосувати санкції, – це співучасть в узурпації влади, знищенні демократичних інститутів, корупції та організації політичних репресій.
Протягом усього періоду роботи в системі органів державної влади Собянін незмінно підтримував курс Володимира Путіна, спрямований на ліквідацію цивільних прав і свобод у Росії, знищення незалежних ЗМІ, придушення опозиції, монополізацію влади в руках вузького кола осіб, що становлять оточення Путіна.
Під час президентських виборів 2008 року Собянін очолював виборчий штаб кандидата в президенти РФ Дмитра Медведєва. Таким чином, він узяв участь в операції тимчасового передання влади від Путіна до Медведєва, для того щоб надалі Путін знову зміг стати президентом РФ, не змінюючи конституції Росії. Після перемоги Медведєва на президентських виборах і призначення Володимира Путіна головою уряду Росії Собянін отримав там посаду віцепрем’єра.
Юрій Трутнєв
2013 року призначений заступником голови уряду Росії. У 2018 році занесений до списку CAATSA, який підготував мінфін США для Конгресу, але санкції проти Трутнєва так і не були введені.
Міжнародний інвестиційний банк
Де-факто російський державний Міжнародний інвестиційний банк (The International Investment Bank, МІБ), з огляду на свою специфіку, не підпав під міжнародні санкції, на відміну від інших російських компаній. Цей банк заснували 1979 року для фінансового обслуговування Ради економічної взаємодопомоги. Він продовжив своє існування і після розпаду Радянського Союзу.
На початку 2019 року головний офіс МІБ переїхав з Москви до Будапешта. Банк не підлягає фінансовому чи регуляторному нагляду або аудиту і не повинен виконувати стандарти аудиту або зобов’язання щодо авторизації чи реєстрації.
Статус міжнародної фінансової організації захищає банк від європейських та американських санкцій починаючи з 2014 року. Серед дев’яти акціонерів МІБ є такі колишні комуністичні держави ЄС, як Угорщина, Румунія та Болгарія, а також Куба й В’єтнам, де й зараз панує комуністичний режим. Однак Росія залишається найбільшим індивідуальним акціонером банку.
“Очевидно, що МІБ і досі лишається під російським впливом. Оскільки ця міжнародна фінансова організація звільнена від банківського нагляду в ЄС і використовується як юридична лазівка для уникнення економічних санкцій проти Росії, важливо, щоб усі транзакції, що проходять через МІБ, підлягали ретельному контролю та були відповідними до міжнародних норм”, – наголошується в доповіді.
