Ухвалений закон для боротьби з коронавірусом може “заморозити” правосуддя на час карантину

Ухвалений 30 березня Верховною Радою Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” може, зокрема, призвести до зупинення розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ на час карантину.

Про це розповіли експерти Центру політико-правових реформ. 

Ухвалений закон передбачає внесення змін до великої кількості нормативних актів, а частина змін стосується сфери правосуддя. Так, на період дії карантину депутати дозволили:

• автоматичне продовження строків звернення до суду та процесуальних строків у цивільних, господарських та адміністративних справах на строк дії карантину;
• учасникам цивільних, господарських та адміністративних справ брати участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, перебуваючи за межами приміщення суду; підтвердження особи учасника здійснюється за допомогою електронного цифрового підпису, за його відсутності – у порядку, визначеному Законом “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (імовірно, ідеться про демонстрацію документа, що посвідчує особу) або Державною судовою адміністрацією;
•  суду обмежувати доступ до засідань осіб, які не є учасниками процесу, якщо участь у судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи (це положення відсутнє в адміністративному судочинстві);
• у кримінальному судочинстві місцевому суду ініціювати перед апеляційним передання до іншого суду клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею в разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді (крім питань негласних слідчих (розшукових) дій).

Проголосовані депутатами зміни перешкоджатимуть суду здійснювати провадження в будь-якій цивільній, господарській чи адміністративній справі, оскільки невчинення однією зі  сторін будь-якої процесуальної дії (наприклад, неподання відзиву на позов) змушуватиме суд очікувати до закінчення карантину, наголосили експерти. 

“Фактично це призведе до зупинення розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ на час карантину, де хоча б одна сторона не проявляє активність. Це небезпечне рішення законодавця, адже припинення чи обмеження повноважень судів не допускається навіть в умовах надзвичайного стану, який наразі в Україні не введено”, – розповіли вони.

Ідея надання суду права обмежувати доступ до засідань осіб, які не є учасниками процесу, на думку експертів, сприятиме зловживанням, адже не встановлює критеріїв обмеження доступу до судових засідань відвідувачів, наприклад необхідність дотримання соціальної дистанції між особами, які перебувають у залі судового засідання (1,5–2 м).

“Також правильно передбачити, що у випадку якщо суд обмежує доступ у судове засідання вільних слухачів, то має забезпечуватися обов’язкова відеотрансляція цього засідання в мережі інтернет”, – пропонують у ЦППР.

Можливість передання питання, яке має розглядати слідчий суддя, до іншого суду, як підкреслюють експерти, може бути корисною не лише на період дії карантину, особливо там, де через відсутність суддів суди не функціонують. Однак у цьому пункті також є деякі ризики: 

“Хвалений порядок передання справ з підсудності одного суду до іншого через посередництво апеляційного суду створить небезпечну практику визначення судів із “зручними суддями”, які ухвалюють “правильні рішення”, із порушення принципу безсторонності, неупередженості тощо”.

Надання учасникам справи права брати участь у судовому розгляді в режимі відеоконференції з дому чи офісу експерти оцінили позитивно, однак додали, що реалізувати цей пункт на практиці буде складно, бо на сьогодні в Україні відсутня Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

“Виходом могло б бути використання інших загальнодоступних систем, які підтримують відеоконференцію (Skype, Zoom, Google Meets тощо), але суди можуть не захотіти давати “творче” тлумачення процесуальному законодавству. Та й у контексті зупинення всіх процесуальних строків ця норма може виявитися незатребуваною на практиці”, – кажуть вони.

Підсумовуючи, експерти наголосили, що внаслідок відсутності обговорень та ухвалення закону в “турборежимі” документ вийшов неякісним і може мати негативні наслідки:

“Ми розуміємо необхідність швидкого реагування законодавця на сучасні виклики, однак це потрібно робити з дотриманням парламентської процедури. Під час цього ж пленарного засідання Верховної Ради України було ухвалено в першому читанні аналогічний за змістом (у частині КПК України) законопроєкт № 3276. Яка його подальша доля, зважаючи на те, що фактично його положення вже ухвалені, – не зрозуміло”.