Ґендерна дискримінація: Як не наступити на граблі старими мозолями?

Сезон літніх відпусток минув, і я всіма фібрами відчуваю нові хвилі навколо “страшних слів” – ґендер, домашнє насильство, ґендерна дискримінація, пропаганда гомосексуальності тощо.

Верховна Рада розпочала свою роботу (ми не забули – і все так само вимагаємо від неї ратифікації Стамбульської конвенції), в українських ЗМІ відкрито новий сезон (сподіваюся, з меншою кількістю стереотипів), а небайдужі фейсбуківці готові коментувати і вигадувати нові меми.

Та все-таки хочеться вірити в оновлену конструктивну дискусію навколо ґендерного питання. Для цього варто провести невеличкий лікнеп.

ЩО ТАКЕ ҐЕНДЕРНА ДИСКРИМІНАЦІЯ?

Ґендерна дискримінація – це дискримінація за ознакою статі. Визначається дуже просто: віддається перевага людині однієї статі в різних сферах життя: під час вступу до вузу, у випадку працевлаштування, підвищення в кар’єрі, в оплаті праці, прояві сексуальних домагань, у разі насильства в сім’ї тощо.

• Такі випадки дискримінації жінок на ринку праці: на одну і ту ж посаду із двох кандидатів, які мають однакову освіту і професійні якості роботодавець найчастіше віддасть перевагу чоловіку в таких сферах, як юриспруденція, політична діяльність, робочі спеціальності, військова сфера. Водночас частіше шукають жінок, ніж чоловіків, у сфері обслуговування, краси, вихованні дітей, медицини.

Дівчат не завжди роботодавець готовий брати на роботу, адже ще “не народила”. А чоловіка – у разі чого – можна в декрет не відпустити.

Дуже яскраво дискримінація жінок проявляється в патріархальному суспільстві: де на них покладено обов’язки забезпечувати затишок у домі, готувати і підтримувати чистоту, виховувати дітей, при чому вкрай рідко враховується, що жінка, як і чоловік, може працювати.

Є чіткий розподіл обов’язків. На цю тему українське суспільство навіть любить пожартувати, мовляв, “не чоловіча справа – мити посуд”, “жінко, твій день 8 березня” та інше.

ПРИДУМАЛИ ФЕМІНІСТКИ?

Дискримінація жінок у суспільстві – це не вигадка “незадоволених феміністок” або “чужорідні віяння гей-Європи”. Боротьба жінок за свої права досить складна і довга: право отримувати освіту, голосувати, висуватися на політичні посади і бути обраними, право мати свою думку. Зрештою навіть право не виходити заміж і не народжувати дітей, тому що цього від них очікує суспільство.

Протистояння – що повинна жінка, які у неї права і “так закладено біологією”, – продовжується і в наші дні. Скляна стеля (коли немає –можливості просуватися кар’єрними щаблями) для жінки – “норма” в Україні, при тому, що для чоловіка працює “скляний ліфт” (просування в роботі без особливих зусиль). Ґендерна рівність? Ні, не чули…

Усе так само виправдовується домашнє насильство, яке нерідко супроводжується стереотипами, що в цьому винна жінка, що не змогла вчасно промовчати, створити затишок, бути терплячішою. Також від неї очікують збереження родини “заради дитини”, культивується в суспільстві стереотип “кому ти потрібна”, “сякий-такий аби був – аби хліба роздобув”.

І ще декілька красномовних фактів:

• Домашня праця не оплачується.
• Турботами про дітей зайняті в більшості випадків жінки.
• Від чоловіка чекають, що він стане директором фірми, від жінки – дружиною і матір’ю.
• У магазині іграшок є чіткий поділ іграшки для дівчаток – ляльки, набори “Вчуся прати”, “Моя перша кухня”, і для хлопчиків – розвиваючі конструктори, техніка та ін
• Стартова зарплата жінок зазвичай менша, ніж стартова зарплата чоловіків.
• У всьому світі жінки отримують в середньому на третину менше, ніж чоловіки, займаючи одну й ту саму посаду.
• В Україні існує близько 450 заборонених професій для жінок.
• Незважаючи на заборону займати певні посади, жінки  так само на них працюють, як і чоловіки. Але при цьому в трудовому контракті зазначені “дозволені” професії – через це така співробітниця втрачає спочатку в оплаті праці, соціальний захист, потім при нарахуванні пенсії.
• Використання сексистської реклами, де дівчина представлена як товар, “пояснюється” замовником і маркетологами, як кон’юнктура ринку, “це красиво”, “я художник – я так бачу”.
• У ЗМІ обговорюють чоловіка-політика щодо його суджень і діяльності/бездіяльності, жінку – скільки їй років, яке у неї плаття, чия вона ставлениця тощо.
• Від домашнього насильства в більшості випадків страждають жінки.
• Серед найпоширеніших кримінальних злочинів, в яких жінки стають жертвами, – згвалтування (88%), торгівля людьми (77%).

ДИСКРИМІНАЦІЯ ЧОЛОВІКІВ ЯК ЕФЕКТ БУМЕРАНГА

Від статевої дискримінації часто страждають і чоловіки. Найчастіше це проявляється в питаннях виховання дітей, отримання відпустки по догляду за дитиною, можливості бути “домогосподаркою”, оскільки від чоловіка/хлопця очікують, що він буде заробляти для сім’ї, щоб її не просто утримувати, а й забезпечувати.

Вислови на кшталт “Справжні чоловіки ніколи не плачуть” спричиняють у представників “не-слабкої” статі стрес і ранній розвиток на цьому ґрунті захворювань. Як наслідок – вони вмирають раніше від серцево-судинних захворювань, зокрема інфаркту. Так, за певними дослідженнями, інфаркти міокарда у віковій групі 35-55 років у чоловіків трапляються в чотири рази частіше, ніж у жінок. 70% повторних інфарктів також реєструють саме у чоловіків.

І навіть якщо цифри трохи не точні – суть залишається. Водночас звернення чоловіка до лікаря в нашому суспільстві нерідко сприймають як слабкість (ще можуть і порівняти, не дай Бог, з жінкою – “ну що ти, як баба”)…

ЯК ЗАХИЩАЄТЬСЯ ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ В УКРАЇНІ: ПРАВА, ЗАКОНИ

Іншими словами, від ґендерної дискримінації страждають усі. Незважаючи на те, що це явище спостерігається в будь-якій країні, та кожна країна бореться з ним по-своєму. Розумна ґендерна політика, прийнята ґендерна стратегія допомогла би багато в чому в Україні на чорне казати чорне, на біле – біле.

А поки в Україні про сильний правовий захист говорити не доводиться. І хоч останнім часом багато шуму навколо ґендеру, однак практики – кіт наплакав.

Базовим документом, де закріплена ґендерна рівність на законодавчому рівні, можна назвати Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

Також у законі “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” прописані основи, які забороняють статеву дискримінацію.

У різних законах і кодексах так чи інакше гарантуються “додаткові” права жінок (як тих, хто найчастіше стають жертвами ґендерної дискримінації).

Низка важливих законів поки лише на розгляді у Верховній Раді. Одним з таких є законодавство про протидію домашньому насильству, зокрема – ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання насильству над жінками та домашнього насильства і боротьбі з цими явищами (Стамбульська конвенція).

ЯК ДІЯТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ ЖЕРТВОЮ ДИСКРИМІНАЦІЇ?

Експерти Кампанії з протидії дискримінації пропонують діяти за таким алгоритмом:

1. Повідомляти про дискримінацію. Ваші історії друзям, близьким, читачам соціальних мереж допоможуть все більше актуалізувати проблему і вчитися правильно реагувати на неї.
2. Не замовчувати факти ґендерної дискримінації. Іноді люди можуть дискримінувати несвідомо – сексистський коментар називати “компліментом”, а анекдот не сприймати як такий, який ображає гідність людини. Тому проста розмова і роз’яснення можуть допомогти виправити ситуацію і запобігти порушенню.
3. Обов’язково скаржитися на дискримінацію. Чим більше буде таких скарг, судових справ, тим менше свавільно будуть ставитися до ґендерної дискримінації. Поки судових справ щодо дискримінації не так багато, а тим більше щодо статевої дискримінації. Зверніться до юриста, який допоможе грамотно скласти скаргу або заяву в суд.
4. Також напишіть до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Скарги подаються в письмовій формі:

Листом за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, Валерія Лутковська

Електронною поштою: hotline@ombudsman.gov.ua

Є нюанс: якщо ви вже звернулися до суду, то Уповноважений вашу скаргу розглядати не має права.